до прийому вуглеводів і, отже, зменшення небезпеки виникнення діабетичної коми. Нормалізуюча дія фізичних вправ виявляється при цукровому діабеті по відношенню не тільки до вуглеводного, але й до решти видів обміну. Так, при систематичному застосуванні лікувальної фізичної культури зменшується патологічне відкладення жиру. У дітей, що перебувають у стані росту і розвитку, застосування лікувальної фізкультури необхідне і як засіб нормалізації енерговитрат – важливої умови реалізації енергетичного правила скелетної мускулатури.
Завдання лікувальної фізкультури при цукровому діабеті вирішуються в рамках раціональної комплексної терапії і зводяться до компенсації відносної інсулінової недостатності, підвищення стійкості організму до вуглеводів, поліпшення і нормалізації обмінних процесів у цілому. Особливо важливе використання засобів лікувальної фізкультури для відновлення адаптації дитячого організму до фізичних навантажень зростаючої інтенсивності, для відновлення рухових навиків і нормалізації моторики дитини, а також для підвищення рівня неспецифічної опірності і нормалізації реактивності.
У методиці лікувальної фізкультури при цукровому діабеті враховується фізіологічна і біохімічна дія фізичних вправ різної інтенсивності. Так, м'язові вправи великої інтенсивності, при виконанні яких утворюється значний кисневий борг, стимулюють анаеробні енергетичні процеси (гліколіз, розпад глікогену) і приводять до накопичення молочної кислоти і метаболічного ацидозу, не впливаючи на рівень цукру в крові. Навпаки, м'язове навантаження помірної інтенсивності, що досягається фізичними вправами для середніх і крупних м'язів з обмеженим числом повторень, в повільному і середньому темпі, в чергуванні з динамічними дихальними вправами, сприяє споживанню глюкози з крові і її повному згоранню в м'язах, зменшуючи вміст цукру в крові. Таким чином, при цукровому діабеті в лікувальній фізкультурі використовуються гімнастичні вправи у поєднанні з дихальними, а також рухливі ігри при помірному (середньому) рівні фізичного навантаження. Заняття проводяться в добре провітрюваному приміщенні. Конкретний підбір вправ встановлюється руховим режимом хворих, що своєю чергою призначається на основі оцінки загального стану, клінічної картини, вираженості інсулінової недостатності. На постільному режимі лікувальна фізкультура проводиться у формі індивідуальних занять тривалістю до 15 хв. з використанням простих за виконанням гімнастичних вправ для малих і середніх м'язових груп. Початкові положення лежачи і сидячи, темп – повільний. Допустиме включення вправ для крупних м'язів з прийомами полегшення або допомогою інструктора. У цьому періоді застосовуються як статичні, так і динамічні дихальні вправи. Можливе застосування ігор малої рухливості. Фізичне навантаження нижче середньої інтенсивності [16].
В міру поліпшення стану хворої дитини і зниження рівня цукру в крові руховий режим розширюється до палатного. Заняття лікувальною фізкультурою проводяться після легкого сніданку, приблизно за годину після введення інсуліну. Крім того, лікувальна фізкультура призначається також у формі самостійно виконуваних вправ і елементів лікувальної фізкультури в режимі дня у вигляді спокійних прогулянок на свіжому повітрі та ігор малої і середньої рухливості в періоди неспання. Спеціальні заняття тривалістю до 25 хв. включають вправи для всіх м'язових груп з будь-яких початкових положень, але для крупних м'язів як і раніше використовують прийоми полегшення. Темп виконання вправ – повільний і середній. Із загальнорозвиваючими вправами чергуються дихальні і в розслабленні, збільшуються паузи, так що загальна моторна щільність заняття не вище 60 %. При введенні рухливих ігор виключають інтенсивні навантаження (роль ведучого в грі і т.п.). Повільне, поступове зростання фізичних навантажень під час занять дозволяє підвищити адаптацію до них.
При подальшому поліпшенні функціональних і клінічних показників дитини переводять на загальний режим. Лікувальна фізкультура, що проводиться у всіх формах, повинна підготувати дитину до навантажень в об'ємі домашнього і шкільного режимів, а також забезпечити повноцінне вирішення всіх лікувальних завдань. Це досягається збільшенням тривалості занять лікувальною фізкультурою до 30-40 хв. і доведенням їх щільності до звичайного рівня, введенням у заняття фізичних вправ загальнорозвиваючого характеру для всіх м'язових груп, збільшенням числа повторень, включенням обтяжень і опору, різних початкових положень і т.д. Проте рівень фізичного навантаження не повинен перевищувати середній, що забезпечується ретельним контролем за реакцією на заняття. При суб'єктивних і об'єктивних ознаках стомлення, м'язових болях, пітливості, неприємних відчуттях в області серця навантаження знижується, зменшується число повторень вправ, збільшується число дихальних і вправ в розслабленні. Кращому перенесенню навантажень сприяють прикладні вправи циклічного характеру, що виконуються на хорошому емоційному фоні, рухливі ігри, вправи в координації і рівновазі, для виховання і закріплення правильної постави та ін. [16]
При компенсованому цукровому діабеті, що характеризується відсутністю клінічних проявів захворювання, нормальним вмістом глюкози в крові протягом доби і нормалізацією ліпідного, білкового і водно-мінерального обміну, діти перебувають на диспансерному обліку під спостереженням ендокринолога. Їм дозволяються заняття фізичною культурою в спеціальній медичній групі або в амбулаторно-поліклінічних умовах. Завдання таких занять – сприяти стійкій компенсації процесу і підтримці досягнутого рівня адаптації до фізичних навантажень.
2.2. Масаж при цукровому діабеті
ЗАВДАННЯ МАСАЖУ
поліпшити загальний стан хворого;
сприяти утилізації глюкози з крові та її повному використанню організмом;
підтримувати позитивний психологічний стан хворого.
МЕТОДИКА МАСАЖУ
Починають масаж з ділянки спини. Положення хворого – лежачи на животі. Всі прийоми класичного масажу здійснюють з меншим дозуванням, чим при ожирінні, особливий акцент роблять на м'язи – місця їх переходів в апоневрози, сухожильні утворення. Застосовують локальні прийоми вибірково. Щипцеподібне розминання, гладження, площинне погладжування. Прямолінійні, кругові розтирання пальцями, штрихування, натискання пальцями, накочення, лабільна непереривиста вібрація. Всі маніпуляції – у напрямку до найближчих лімфатичних вузлів.
Після масажу спини переходять на масаж області шиї.
Всі прийоми виконуються ніжно, легко і локально. Застосовуються в основному щипцеподібні натискання, штрихування, прямолінійні дії, без ударних переривчастих вібрацій [4].
Масаж