Таким чином, ЛФК є важливим засобом первинної, вторинної і третинної профілактики ЦД типу 1 у дітей і підлітків і повинна активніше використовуватися в комплексі лікувально-профілактичних заходів при цьому захворюванні.

Висновки

Дослідивши можливості фізичної реабілітації при цукровому діабеті, можна зробити наступні висновки:

1. Діабет (від греч. diabaino – фонтан або сифон) – загальна назва групи хвороб, що характеризуються надмірним виділенням сечі. У II столітті н.е. Аретеус описував це захворювання як "витікання плоті і органів в сечу". Коли виявили, що сеча хворих діабетом має солодкий смак, до назви було додано латинське слово mellitus – медово-солодкий. За визначенням Комітету експертів ВОЗ (1985), цукровий діабет – стан, що розвивається внаслідок відносної або абсолютної недостатності інсуліну, що приводить до порушення утилізації вуглеводів, жирового і білкового обміну, виявляється хронічною гіперглікемією і ураженням судин.

2. Принципи лікування цукрового діабету зводяться до призначення фізіологічної дієти, дозованих фізичних навантажень, адекватної інсулінотерапії, пероральних цукрознижувальних препаратів і санаторно-курортної реабілітації. Профілактика і лікування хронічних ускладнень, в першу чергу ангіонейропатій, полягає в досягненні стійкої компенсації цукрового діабету і призначенні ангіопротекторів. Обов'язковою умовою успішного лікування є навчання і самоконтроль.

3. Використання в комплексній терапії ЛФК сприяє швидшій нормалізації обміну речовин, що пов'язано як із стимулюючою, так і з трофічною дією фізичних вправ. Під впливом останніх збільшується споживання м'язами глюкози, жирних кислот і кетонових тіл, що зменшує вміст цих речовин у крові. При короткочасній роботі споживання вуглеводів м'язами невелике і не супроводжується зменшенням рівня глюкози в крові. При тривалій м'язовій роботі помірної інтенсивності рівень глюкози знижується. Дозована м'язова робота під час занять 30-хвилинної тривалості призводила до зниження рівня цукру в крові. Цукрове навантаження у поєднанні з фізичним приводить до меншого (майже в 2 рази) підвищення рівня цукру в порівнянні з таким без м'язової роботи. За даними Річардсона, Б.Р. Бажанова, фізичні вправи сприяють посиленню дії інсуліну в циклі Кребса. При введенні інсуліну на тлі дозованого м'язового навантаження зниження рівня цукру в крові більш виражене, ніж у спокої. Таким чином, можна вважати встановленим, що фізичні вправи сприяють нормалізації окислювально-відновних процесів при цукровому діабеті в рамках комплексної терапії, посиленню компенсаторної перебудови обміну речовин, а також перешкоджають патологічним наслідкам такої перебудови у вигляді накопичення кетонових тіл. Під впливом фізичних вправ поліпшується здатність організму хворого засвоювати глюкозу, перш за все м'язовою тканиною. Важливою стороною дії засобів лікувальної фізкультури є підвищення стійкості організму хворого до прийому вуглеводів і, отже, зменшення небезпеки виникнення діабетичної коми. Нормалізуюча дія фізичних вправ виявляється при цукровому діабеті по відношенню не тільки до вуглеводного, але й до решти видів обміну. Так, при систематичному застосуванні лікувальної фізичної культури зменшується патологічне відкладення жиру. У дітей, що перебувають у стані росту і розвитку, застосування лікувальної фізкультури необхідне і як засіб нормалізації енерговитрат – важливої умови реалізації енергетичного правила скелетної мускулатури.

4. Завдання лікувальної фізкультури при цукровому діабеті вирішуються в рамках раціональної комплексної терапії і зводяться до компенсації відносної інсулінової недостатності, підвищення стійкості організму до вуглеводів, поліпшення і нормалізації обмінних процесів у цілому. Особливо важливе використання засобів лікувальної фізкультури для відновлення адаптації дитячого організму до фізичних навантажень зростаючої інтенсивності, для відновлення рухових навиків і нормалізації моторики дитини, а також для підвищення рівня неспецифічної опірності і нормалізації реактивності.

5. У методиці лікувальної фізкультури при цукровому діабеті враховується фізіологічна і біохімічна дія фізичних вправ різної інтенсивності.

6. Завдання масажу: поліпшити загальний стан хворого; сприяти утилізації глюкози з крові та її повному використанню організмом; підтримувати позитивний психологічний стан хворого.

7. Апаратна фізіотерапія є додатковим чинником у комплексному лікуванні цукрового діабету і може вирішувати наступні завдання: сприяти нормалізації порушених вуглеводного, білкового, ліпідного і мінерального обмінів, дещо знижувати рівень глікемії і підвищувати рівень імунореактивного інсуліну в сироватці крові, зменшувати контринсулярний вплив гормональних і негормональних антагоністів інсуліну, шляхом стимуляції системи кровообігу покращувати мікроциркуляцію, обмінні процеси в тканинах при мікро – і макроангіопатіях, надавати болезаспокійливий ефект при полінейропатіях, ангіопатіях та ін. Для поліпшення функціонального стану острівців Лангерганса, що виробляють інсулін, застосовується електрофорез цинку за загальною методикою Вермеля або на надчеревну область поперечно.

8. Захворюваність цукровим діабетом (ЦД) типу 1 є гострою медико-соціальною проблемою, у зв'язку з важким перебігом, ранньою і стійкою (довічною) інвалідизацією, а також високою вартістю диспансерного спостереження.

9. ЛФК є важливим засобом первинної, вторинної і третинної профілактики ЦД типу 1 у дітей і підлітків і повинна активніше використовуватися в комплексі лікувально-профілактичних заходів при цьому захворюванні.

Список використаної літератури