Рис. 1.1. Переломовивих у шийному відділі хребетного стовпа
зі здавлюванням спинного мозку [17, 182].

При переломовивиху хребетного стовпа відбувається повне або часткове переривання спинного мозку зі збереженням цілості або розривом оболонок. Рівень ушкодження спинного мозку визначають по схемі сегментарної іннервації. Сегменти його розташовані вище за однойменні хребці. Повне переривання спинного мозку залежно від рівня ураження викликає повну пара- або тетраплегію.

Розрізняють гостре, раннє і пізнє здавлювання спинного мозку. Гостре здавлювання спинного мозку наступає у момент травми, коли пошкоджується речовина спинного мозку фрагментами тіла пошкодженого хребця, дуги або роздавленим і зміщеним міжхребетним диском. Речовина спинного мозку може бути здавленою і субдуральною або субарахноподібною гематомою. В цьому випадку, якщо дозволяє загальний стан здоров'я потерпілого, для декомпресії спинного мозку проводять ламінектомію.

Раннє здавлювання спинного мозку виникає після закінчення декількох годин або доби після травми. Викликається воно внаслідок повторного зміщення кісткових фрагментів при неправильному транспортуванні потерпілого або невмілому переміщенні його з носилок на стіл для рентгенологічного дослідження, ортопедичне ліжко та ін. Воно може бути викликане і наростаючою екстрадуральною гематомою або збільшеним набряком речовини спинного мозку. При наростаючій неврологічній симптоматиці ламінектомію проводить на 3-4 добу після травми.

Пізнє здавлювання спинного мозку виникає через декілька місяців після травми в результаті формування фіброзних спайок, кісткової мозолі або кістозного епідурита. При цьому показана ламінектомія, направлена на ліквідацію фіброзних зрощень, видалення надмірної кісткової мозолі або кістозних утворень, що здавлюють спинний мозок.

Розрив спинного мозку на рівні верхніх шийних хребців супроводжується млявим паралічем кінцівок і розладом функції тазових органів. Тіло, за винятком обличчя, нечутливе. При повному розриві спинного мозку на рівні нижніх шийних і І грудного хребців наступає повний млявий параліч верхніх кінцівок, м'язів тулуба, нижніх кінцівок, розлад функції тазових органів. Тріада Горнера (звуження зіниці і очної щілини, западання очного яблука) додатково підтверджує рівень ушкодження. Параліч ніг, порушення функції тазових органів і відповідних відділів тулуба розвиваються при розриві спинного мозку на рівні VII шийного – Х грудного хребців. При розриві спинного мозку на рівні XI-XII грудних хребців, що відповідає поперековому сегменту, наступають мляві паралічі ніг, розлад функції тазових органів, але черевні рефлекси збережені. Стійке порушення функції тазових органів за відсутності паралічів і парезів нижніх кінцівок свідчить про пошкодження крижового сегмента (І і II поперекові хребці). Паралічі спочатку мляві, а з часом набувають спастичного характеру. У зв'язку з трофічними розладами швидко розвиваються пролежні в області хрестця і п'ят, виникає септичний стан хворого, формуються контрактури, розвивається цистит, висхідний пієліт і пієлонефрит. Хворі часто вмирають від уросепсису. Якщо з часом зона анестезії зменшується, з'являються рухи, яких раніше не було, це говорить про неповний розрив спинного мозку [17, 183].

Симптоматологія неврологічних змін при ускладнених переломах хребетного стовпа складна і дуже різноманітна. Вона залежить від ступеня пошкодження оболонок (епідуральні, субдуральні і субарахноподібні крововиливи), повного або часткового руйнування спинного мозку, його здавлювання, крововиливу в нього та ін.

Лікування. У хворих з переломом хребетного стовпа, ускладненим пошкодженням спинного мозку, проводять заходи, направлені на лікування самого пошкодження і на попередження розвитку ускладнень, викликаних порушенням функції спинного мозку.

З лікувальною або профілактичною метою проводять дегідратаційну терапію. Прозерін, галантамін, дибазол, тіамін в поєднанні з електрофорезом йодного калію сприяють прискоренню відновних процесів в спинному мозку. При паралітичній непрохідності кишок застосовують двосторонню колониркову блокаду по А. В. Вишневському, сифонову і гіпертонічну клізми. Для профілактики застійних явищ у легенях і розвитку пневмонії призначають дихальну гімнастику і антибактеріальну терапію. При здавлюванні або частковому пошкодженні мозку підвивихнутим хребцем або його уламком показана невідкладна ламінектомія. Її також проводять при наростанні явищ здавлювання спинного мозку екстра- або субдуральною гематомою і при рубцево-спайкових процесах, що розвиваються пізніше. При повному розриві спинного мозку ламінектомія не ефективна. Іноді це проводять для декомпресії пошкодженого спинного мозку і його довколишніх корінців, що поліпшує перебіг трофічних і функціональних розладів тканин і внутрішніх органів, у тому числі і тазових [17, 184].

Після проведення декомпресії вмісту хребетного каналу (вправлення хребця, що змістився, видалення кісткового виступу та ін.), особливо при сприятливому прогнозі, нестабільне пошкодження хребетного стовпа переводять в стабільне шляхом здійснення заднього спондилодезу. Якщо стан хворого не дозволяє відразу провести кістково-пластичну операцію, задній відділ хребетного стовпа фіксують одним із згаданих вище методів, застосувавши одну з металевих конструкцій. Це запобігає можливості повторного зміщення і травмування спинного мозку. Кістково-пластичну фіксацію проводять другим етапом на передніх або задніх відділах хребетного стовпа.

Якщо оперативне лікування не показано або його не можна здійснити по загальних показаннях, хворого укладають на щит в положенні на спині. Головний кінець ліжка підводять. Витяжку здійснюють за допомогою петлі Гліссона, спеціальної клеми за тім'яні горби або за допомогою лямок за пахвові западини з використанням реклинуючого вала. Цей вал застосовують також при фіксації хребетного стовпа тільки гіпсовим ліжечком і в поєднанні з витяжкою. Одномоментну реклинацію, як це роблять при неускладнених переломах хребців, не проводять.

Велике значення має правильний догляд за хворими: обережне повертання, протирання шкіри спиртом, усунення відвисання стоп підкладенням під їх підошви фанерних ящиків, усунення тиску на крижі і п'яти підкладенням під таз надутого гумового круга, а під п'яти – ватяно-марлевих "бубликів". Ліжко повинно бути чистим, рівним, без складок. При утворенні пролежнів призначають перев'язки, ультрафіолетове опромінювання, а з метою профілактики