При більш вираженій компресії тіл хребців і поступовій реклінації хребта, що проводиться протягом перших 2 тижнів, призначають вправи для підтримки оптимального рівня діяльності органів кровообігу, дихання, травлення, загального тонусу мускулатури. З дозволом перевертатися на живіт (при горизонтальному положенні реклінаційного ліжка) хворому проводять розгинання корпусу без активної участі м'язів спини за рахунок випрямлення виставлених вперед рук. В цей період в положенні лежачи на спині він виконує також вправи, що полягають в прогинанні у грудному відділі хребта з опорою на лікті і піднятті тазу з опорою на зігнуті в колінах ноги. Надалі поступово переходять до активних вправ, що забезпечують більш інтенсивну напругу м'язів спини і живота, з чергуванням вправ для верхніх і нижніх кінцівок. Застосовують масаж м'язів спини. При переломах поперечних і остистих відростків хребців ЛФК проводять по методиці лікування переломів тривалою витяжкою. Проте інтенсивність навантажень і розширення рухового режиму дещо інші: вправи у положенні лежачи на животі можна виконувати через 4-6 днів, на карачках – через 10-15 днів, дозовану ходьбу і вправи стоячи – через 3-4 тижні [1, 117].

В комплексному лікуванні пошкоджень хребта, крім ЛФК, велике значення має фізіотерапія, що проводиться як в період лікування в стаціонарі, так і після виписування.

3.3. Лікувальна фізкультура при переломах кісток таза

Переломи кісток таза відносяться до важких травм опорно-рухового апарату. Вони виникають головним чином при сильному стисканні таза в сагітальному або фронтальному напрямку.

Розрізняють такі види переломів таза:

1. Переломи крайових відділів таза, які не приймають участі в утворенні тазового кільця (відрив остей клубових кісток, переломи крила клубової кістки і переломи куприка).

2. Переломи кісток тазового кільця без порушення безперервності його (перелом однієї гілки лобкової кістки; перелом сідничної кістки).

3. Переломи кісток тазового кільця з порушенням безперервності його (перелом обох гілок лобкової кістки; односторонній перелом лобкової і сідничної кісток; двосторонній перелом лобкової і сідничної кісток; розрив лобкового зрощення; односторонній або двосторонній перелом типу Мальгені).

4. Переломи вертлюжної западини [4, 254].

Клінічна картина перелому тазових кісток визначається характером пош-ко-дження. Так, наприклад, ознакою перелому горизонтальної гілки лобкової кістки є симптом "прилипання п'ятки", полягає в тому, що хворий не може підняти нижню кінцівку пошкодженої сторони, а відтягує її вверх, не відриваючи п'ятки.

Стійке порушення нормальної анатомічної будови таза і взаємовідношення окремих його частин можуть призвести до важкої інвалідності хворого. Деформація таза у жінок може стати причиною ненормального протікання вагітності, а також народження дитини. Враховуючи ці морфологічні порушення, перше завдання при лікуванні переломів тазових кісток слід насамперед старатися відновити анатомічну цілість таза. Велике значення має правильне положення хворого у ліжку.

При ізольованих переломах кісток таза без зміщення або з невеликим зміщенням уламків хворого кладуть на ліжко з дерев'яним щитом під матрацом. Ноги хворого повинні бути розведені на ширину плечей, а під зігнуті коліна кладуть валок товщиною, яка забезпечує кут згинання у колінних суглобах, який приблизно дорівнює 140 градусів, – положення "жаби". Таке положення хворого у ліжку забезпечує максимальне розслаблення м'язів, що прикріплюються до кісткових уламків [4, 255].

Лікувальна фізкультура цієї групи хворих призначається через 2-3 дні після госпіталізації хворого в клініку.

У першому періоді протягом 10-14 днів, хворі виконують активні вправи верхніми кінцівками і тулубом. Вправи для нижніх кінцівок в основному призначаються для стоп колінних суглобів. Всі вправи виконуються у вихідному положенні лежачи на спині, ноги на валку.

Рекомендується застосовувати в цьому періоді для нижніх кінцівок такі вправи:

1. Згинання і розгинання пальців ніг і в гомілковостопних суглобах.

2. Почергове згинання ніг у колінних суглобах з підтягуванням стопи до валка, не відриваючи її від ліжка.

3. Розгинання ноги у колінному суглобі. При виконанні цієї вправи ногою на стороні пошкодження хворому у перші 2-3 дні потрібно надавати допомогу.

4. Ноги зігнуті у колінних суглобах, стопи на ліжку на ширину плечей. Зведення і розведення колін. У перші 3-4 дні хворий повинен підтримувати коліна руками і рухи виконувати з великою амплітудою.

5. В.п. – те ж саме. Впираючись стопами, ліктями і потилицею, підняти таз від ліжка [4, 255].

Всі вправи виконуються у повільному темпі координовано з диханням. Через кожну 1-2 вправи слід робити паузу для відпочинку і при цьому звертати увагу на самопочуття хворого. Вправи, що завдають болю, повинні тимчасово не застосовуватися. Окрім занять з методистом, хворі повинні протягом дня 2-3 рази самостійно виконувати весь комплекс вправ. Через 1,5-2 тижні починається другий період лікування.

Другий період. Характерними особливостями фізичних вправ у цьому періоді є: застосування більш складних вправ для м'язів тазового пояса і нижніх кінцівок; вправи у лежачому положенні на животі.

У другому періоді для м'язів нижніх кінцівок і тазового пояса рекомендуються такі вправи:

1. Лежачи на спині, ноги на валку. Зігнути ногу у колінному суглобі і поставити стопу на валок, те ж саме зробити другою ногою, далі випростати ноги, прийняти вихідне положення.

2. Лежачи на спині, руки на пояс. Випростовуючи ногу у колінному суглобі, відірвати стегно від валка, те ж саме другою ногою.

3. В.п. – те ж саме. Випростувати і розвести ноги