4. В.п. – те ж саме. Випростувати ногу, відірвати від валка, відвести її в сторону і потім покласти ногу на валок; те ж саме другою ногою.

5. В.п. – те ж саме, але взявшись руками за краї ліжка. Одночасно підняти прямі ноги, розвести, звести і покласти на валок.

Через 2,5 тижня хворим дозволяється повертатися на живіт і виконувати деякі вправи лежачи на животі [4, 256].

Для нижніх кінцівок у положенні лежачи на животі слід виконувати такі вправи:

1. Почергово піднімати випростані ноги назад.

2. Взявшись руками за узголів'я, одночасно піднімати випростані ноги назад.

3. Піднімання таза з опорою на пальці ніг і передпліччя, ноги прямі.

4. Взявшись руками за краї ліжка, розводити і зводити прямі ноги, попередньо відриваючи їх від ліжка.

5. Поперемінно згинати ноги у колінних суглобах з наступним випростуванням рук і переходом у положення навкарачки.

Через 3-3,5 тижня хворим дозволяється встати на ноги і ходити. З цього часу розпочинають заняття за методикою третього періоду [4, 256].

Третій період. Основні завдання третього періоду – продовження зміцнення м'язів тазового пояса і нижніх кінцівок, навчити хворих ходити.

Відновлення функції працездатності хворих з'являється через 1,5-2 місяці після перелому [4, 256].

При лікуванні переломів кісток тазового кільця з порушенням його цілості потрібно перш за все створити умови, щоб кісткові уламки не зміщувалися (перелом без зміщення) або максимально наблизити і утримати у цьому положенні кісткові уламки, якщо перелом зміщений. Якщо перелом зміщений, то хворого кладуть на спеціальний гамах який полегшує тазовий пояс, нижні кінцівки кладуть на шини і накладають витягування за горбистість великогомілкової кістки. Витягування проводяться за обидві кінцівки у положенні невеликого відведення з вагою (3-5 кг).

Хворих з розривом лобкового зчленування кладуть також, але гамак схрещують над хворим так, щоб виникало додаткове стиснення тазових половин, що забезпечує щільне їх дотикання.

Лікувальна фізкультура призначається хворим через 3-4 дні після накладання скелетного витягування і складається із трьох періодів [4, 257].

У першому періоді (період скелетного витягування), що продовжується 5_ тижнів, застосовуються вправи загальнозміцнюючого характеру для верхніх кінцівок і тулуба, а також вправи для нижніх кінцівок, які не порушують умов витягування.

Із вправ для нижніх кінцівок слід застосовувати: згинання і розгинання у гомілковостопних суглобах і статичні вправи для м'язів стегон. Через два тижні хворим дозволяється виконувати невеликі згинаючі рухи у колінних суглобах за допомогою методиста. Для їх виконання методист на відповідній стороні вивільняє вагу і, поклавши одну руку під стегно, а другу під гомілку хворого, помагає йому здійснити 2-3 згинання у колінному суглобі з невеликою амплітудою.

З перших же днів лікування потрібно навчити хворих виконувати вправи для піднімання таза. Для виконання цього руху хворий повинен взятися за тра-пе-цію, спеціально підвішену над його ліжком, і, підтягуючись руками, підняти таз. Через 5-6 тижнів скелетне витягування знімають і ноги хворого кладуть на валок.

Надалі лікування хворих (другий і третій періоди) аналогічні методиці, яка проводилася у хворих з переломами тазових кісток без порушення їх безперервності.

При переломах тазових кісток по типу Мальгені тазові половини роз'єднуються і одна із половин зміщується вверх. У цих випадках лікування аналогічне описаному вище і лише з тою різницею, що скелетне витягування, яке накладалось на кінцівку, відповідно зміщеній стороні виконується з великою вагою (7-8 кг). У подальшому по мірі зближення тазових половин, що регулюється рентгенографічно, вага поступово (по 1 кг) зменшується, доводячи до ваги, рівної вазі симетричної кінцівки [4, 257-258].

При лікуванні хворих з переломами кісток таза в третьому періоді лікування повинна надаватися суттєва увага навчанню хворих ходити. Хворі, як правило, стараються розвантажити кінцівку травмованої сторони, відводячи її у сторону або згинаючи у кульшовому суглобі. Ці дефекти повинні коригуватися спеціальними вправами. При лікуванні складних переломів тазових кісток рекомендується хворих навчати ходьбі в розвантаженні таза від ваги тулуба, що досягається за допомогою милиць. Особливу цінність у навчанні ходьбі мають фізичні вправи, які застосовуються в умовах водяного середовища (плавальний басейн).

Описані вище методи лікування застосовуються на протязі багатьох десятиліть і забезпечують у більшості випадків добрі наслідки. Проте нерідко при великих розривах лобкового зчленування або сильно роз'єднаних кісткових уламків консервативні методи лікування не забезпечують повноцінного анатомічного і функціонального відновлення. В зв'язку з цим у сучасній травматології застосовують оперативні методи лікування (фіксації) роз'єднаних уламків, тобто їх співставлення і фіксації за допомогою металевого дроту або металевої платівки із шурупами. У післяопераційному періоді кінцівки кладуть на шину і призначають лікувальну фізкультуру. Терміни госпіталізації хворих, а також відновлення працездатності при оперативних методах лікування значно скорочуються.

3.4. Фізіотерапевтичні процедури

Аутогравітаційна терапія. Методом, використовуваним для лікування розладів рухової фукції, є терапія на аутогравітаційній кушетці КВС-15.

Автор, що створив дану кушетку – к.т.н. Костанбаєв В.С. Методика існує більше 10 років Спочатку застосовувалася для льотчиків-випробувачів в авіаційно-космічному госпіталі, спостерігалося чудове відновлення їх після травм хребта. Установка успішно пройшла багато клінічних випробувань у медичних центрах Академії Наук, Міністерства Оборони. Пристрій захищений п'ятьма патентами на винахід і вже має багато нагород на різних спеціалізованих виставках. Постійно продовжується робота по вдосконаленню даного лікувального обладнання.

Тривалість лікувального сеансу витягнення складає в середньому 30 хвилин. За цей час пацієнт комфортно розташовується на поверхні установки, яка повторює нормальну кривизну хребта, що дозволяє збільшити витягнення. Поверхня складається з поперечних ребер, встановлених пружно на подовжніх розтягнутих стрічках, нахилених у бік голови (вище попереку) і ніг (нижче