Сколіоз може бути простим, або частковим, з однією бічною дугою викривлення, і складним – за наявності декількох дуг викривлення в різні боки і, нарешті, тотальним, якщо викривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникаючим в горизонтальному положенні, наприклад при вкороченні однієї кінцівки. Одночасно зі сколіозом звичайно спостерігається і торсія його, тобто поворот навколо вертикальної осі, причому тіла хребців виявляються звернутими в опуклу сторону, а осисті відростки в увігнуту. Торсія сприяє деформації грудної клітки та її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.

Початкові явища сколіозу можуть бути виявлені вже в ранньому дитинстві, але в шкільному віці (10-15 років) він виявляється найбільш виражено.

Етіологічно розрізняють сколіози природжені (згідно з В.Д. Чакліним вони зустрічаються в 23,0%), в основі яких лежать різні деформації хребців:

До набутих сколіозів відносяться:

1. ревматичні, що виникають звичайно раптово і зумовлюються м'язовою контрактурою на здоровій стороні за наявності явищ міозиту або спондилоартриту;

2. рахітичні, які дуже рано виявляються різними деформаціями опорно-рухового апарату. М'якість кісток і слабкість м'язів, носіння дитини на руках (переважно на лівій), тривале сидіння, особливо в школі, – все це сприяє прояву і прогресуванню сколіозу;

3. паралітичні, частіше виникаючі після дитячого паралічу, при односторонньому м'язовому ураженні, але можуть спостерігатися і при інших нервових захворюваннях;

4. звичні, на ґрунті звичної поганої постави (часто їх називають "шкільними", оскільки в цьому віці вони одержують найбільше вираження). Безпосередньою причиною їх можуть бути неправильно влаштовані парти, розсадження школярів без урахування їх зросту і номерів парт, носіння портфелів з перших класів, тримання дитини під час прогулянки за одну руку і т.д. [27]

Цим переліком звичайно охоплюються не всі види сколіозів, а лише основні.

Прийнято вважати, що причиною травми попереку є тренувальні перевантаження. Тим часом, болі в нижньому відділі хребта куди частіше викликані звичайною повсякденною діяльністю людини. У цьому і криється пояснення, здавалося б, дивної суперечності, коли на біль в попереку скаржаться люди, що ніколи не знали спорту. Найшкідливіше – це сидіти. Дивно, але при сидінні хребет навантажений сильніше, ніж коли ми стоїмо! Втім, підвищене навантаження – це ще половина справи. Багато годин нам доводитися сидіти в найшкідливішій позі – нахилившись уперед. У такому положенні краї хребців зближуються і затискають міжхребетний диск з хрящової тканини. Взагалі ця тканина відрізняється чудовою еластичністю, що дозволяє їй успішно чинити опір компресії. Проте треба враховувати, що при сидінні сила тиску на зовнішній край диска зростає в 11 разів! Так до того ж продовжується не тільки протягом робочого і учбового дня, але часто і вдома.

Хребет, якщо дивитися на нього ззаду, повинен бути прямим. У деяких він, проте, приймає S-образну форму (сколіоз). У легких випадках це не веде до яких-небудь ускладнень. При значному викривленні хребта, коли він повертається навколо своєї осі, іноді виникають болі і його здатність нормально функціонувати зменшується. З погляду біомеханіки, процес формування сколіотичної деформації – це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, і пристосовних реакцією, направлених на збереження вертикальної пози.

Терміном "сколіотична хвороба" об'єднують природжений, диспластичний і ідіопатичний сколіоз (тобто сколіоз неясного генезу). Природжений сколіоз обумовлений грубими вадами розвитку скелета, такими, як додаткові бічні клиноподібні хребці. При природженому сколіозі форма викривлення знаходиться в прямій залежності від локалізації і характеру аномалій.

Сколіотична хвороба, або сколіоз, на відміну від функціональних викривлень хребта у фронтальній площині, характеризується прогресуючою в процесі зростання клиноподібною і торсіонною деформацією хребців, а також деформацією грудної клітки і тазу. Структуральний сколіоз розвивається при деяких обмінних захворюваннях, що приводять до функціональної неповноцінності сполучнотканинних, рахіті. При цих захворюваннях сколіотична деформація виступає в якості структури. Статичним сколіозом прийнято називати структуральний сколіоз, первинною причиною якого є наявність статичного чинника – асиметричного навантаження на хребет, обумовленою природженою або набутою асиметрією тіла (наприклад, асиметрією довжини нижніх кінцівок, патологією тазостегнового суглоба або природженою кривошиєю). При статичному сколіозі темп прогресування і тяжкість деформації залежать від співвідношень виразності статичного чинника і чинника функціональної неспроможності структур, що забезпечують утримання вертикального положення хребта. При хорошому функціональному стані м'язово-зв'язкового апарату і міжхребцевих дисків викривлення хребта може тривало залишатися функціональним за характером або зовсім не приводити до розвитку прогресуючого сколіозу. До тих пір, поки пульпозне ядро міжхребцевого диска зберігає центральне положення, передаваний на диск тиск ваги тіла розподіляється рівномірно за всією площею опорного майданчика розміщеного нижче хребця, не викликаючи прогресуючої клино-торсіонної деформації. Якщо ж за наявності трохи вираженого статичного чинника слабкі компенсаторні механізми або є функціональна неповноцінність сполучнотканинних структур, сколіотичний чинник формує і зумовлює прогресування деформації. При функціональній неспроможності м'язів велика частина навантаження по утриманню вертикальної пози переноситься на зв'язки. Достатній ступінь натягнення зв'язок досягається за рахунок значного збільшення кута викривлення хребта, що приводить до збільшення навантаження на міжхребцеві диски, стійкому бічному зсуву пульпозного ядра і формуванню, таким чином, сколіотичного чинника. Статична компенсація грубої асиметрії тіла може досягатися за рахунок значного викривлення хребта. При цьому міжхребцеві диски піддаються великому асиметричному навантаженню, яке приводить до формування сколіотичного чинника навіть за відсутності диспластичних змін, слабкості м'язів і конституціональної слабкості сполучнотканинних структур. При сколіотичній хворобі, що виділяється в окрему нозологічну форму, викривлення хребта – головний симптом.

1.3. Клінічне розпізнавання і наслідки сколіозу

Методом виявлення сколіозу і