площині (вбік) і називаються сколіозом. Сколіоз різної вираженості нерідко виявляється у школярів, хоч він формується ще в дошкільному віці. Розвиток сколіозу у школярів прогресує від неправильного сидіння за партою або столом.
Наукові роботи довели, що у 86% дітей шкільного віку виявляються симптоми, які вказують на наявність порушень у хребті. Впродовж життя у одних ці симптоми зникають, у інших трансформуються в сколіоз, кіфоз, порушення постави, будь-яка додаткова травма тіла може посилити ці хворобливі прояви.
Терміном "сколіоз" позначається бічне викривлення хребта. Причому цей термін уживається як відносно функціональних вигинів хребта у фронтальній площині ("функціональний сколіоз", "сколіотична постава", "антальгічний сколіоз"), так і відносно прогресуючого захворювання, що приводить до складної, деколи важкої деформації хребта ("сколіотична хвороба", "структуральний сколіоз").
Методом виявлення сколіозу і неправильної постави є огляд дитини. Потрібно оглядати при хорошому освітленні, при різному положенні дитини, при достатньому ступені оголення тіла дитини. Потрібно оглядати повільно і в певній послідовності: передньої і задньої поверхні тіла, збоку, при нахиленому вперед корпусі, лежачи.
Сколіоз відноситися до групи захворювань опорно-рухового апарату, пов'язаних із зміною постави. Цими захворюваннями займаються ортопеди, вони ж, після обстеження, рекомендують лікування (індивідуально підібрана лікувальна фізкультура, масаж, ФТЛ, відвідування басейну, носіння корсета, за показаннями мануальна терапія і т. д.).
Лікування сколіозу складається з трьох взаємопов'язаних ланок: мобілізація викривленого відділу хребта, корекція деформації і стабілізація хребта в положенні досягнутої корекції. Для корекції деформації хребта вельми ефективні методики мануальної терапії. Збереженню ж досягнутої корекції з їх допомогою можна сприяти лише побічно, за рахунок формування нового статико-динамічно-го стереотипу, адаптованого до змін, що вносяться у форму хребта. Зміна статико-динамічного стереотипу здійснюється шляхом цілеспрямованої дії на вище і нижче розміщених по відношенню до основного викривлення ланках опорно-рухового апарату і регуляції співвідношень тонусу, зв'язаних м'язових груп, що беруть участь у формуванні постави. Проте основним і найбільш важким завда-н-н-я-м, рішення якого визначає успіх лікування в цілому, є не мобілізація і корекція ви-кривлення, а стабілізація хребта в коригованому положенні. Корекція деформа-ції, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта, неефективна.
Найважливішим моментом лікувальної дії при лікуванні сколіозу є відновлення м'язів, що перебувають у стані фасціально-м'язової ригідності, а простіше кажучи, що перебувають у стані локального спазму. Досягається це за допомогою релаксації і спеціальних вправ. Виконання спеціальних вправ для кожного пацієнта індивідуальне і залежать від характеру сколіотичних проявів.
При сколіозі не можна довго сидіти, робити різкі рухи, піднімати і переносити більше 3 кг, займатися спортом потрібно тільки з кваліфікованим лікарем, рекомендований вид спорту: плавання, потрібно користуватися спинотримачем, фіксуючим поясом для зняття навантаження з хребцевих дисків, але тільки за рекомендацією лікаря, слід приймати полівітамін з кальцієм для зміцнення кісткової тканини.
Одним з провідних засобів консервативного лікування сколіозу є лікувальна фізкультура. Фізичні вправи роблять стабілізуючий вплив на хребет, укріплюючи м'язи тулуба, дозволяють домогтися коригуючої дії на деформацію, поліпшити поставу, функцію зовнішнього дихання, дають загальнозміцнюючий ефект. ЛФК показана на всіх етапах розвитку сколіозу
Комплекс засобів ЛФК, вживаних при консервативному лікуванні сколіозу включає: лікувальну гімнастику; вправи у воді; масаж; корекцію положенням; елементи спорту.
ЛФК поєднується з режимом пониженого статичного навантаження на хребет. ЛФК проводять у формі групових занять, індивідуальних процедур, а також індивідуальних завдань, що виконуються хворими самостійно.
Література
Большая медицинская энциклопедия. – Т. 23. – С. 386-389.
Дубровский В.И. Применение массажа при травмах и заболеваниях у спортсменов. – Л.: Медицина. 1986. – 195 с.
Ишал В.А., Изаак А.П. Метод производства и графического анализа фронтальных рентгенограмм позвоночника при сколиозе. Методические рекомендации. Омск – 1974.
Котешева И.К. Оздоровительная методика при сколиозе. – М., 1978.
Лечебная физическая культура в хирургии / Под ред. проф. В.К. Добровольского. – Л.. Медицина, 1976. – 245 с.
Лечебная физическая культура при дефектах осанки и сколиозах у дошкольников. – Ленинград: Государственное издательство медицинской литературы, 1963. – 64 с.
Лечебная физическая культура: Справочник / Епифанов В.А., Мошков В.Н., Антуфьева Р.И. и др.; Под ред. В.А. Епифанова. – М.: Медицина, 1987. – 528 с.
Паффенбергер Р.С., Ольсен Е. Здоровый образ жизни. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 320 с.
Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. – К.: Здоров'я, 1989. – 168 с.
Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Стропко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. – К.: Здоров'я, 1986. – 251 с.
Реабілітація хворих засобами лікувальної фізкультури. – Луцьк: Видавництво "Волинська обласна друкарня", 2003. – 310 с.
Розумов А.Н. Здоровье здорового человека / Под ред. Шинкаренка. – М., 1996. – С. 48-54.
Самосюк И.З., Чухраев Н.В. Предложение по созданию центров семейной реабилитации // Новые медицинские технологии в клинической и курортной практике: Материалы Укр. науч.-прак. конф. с межд. участием. – К., 2001. – С. 134-143.
Самосюк И.З., Чухраев Н.В., Парамончик В.М., Самосюк Н.И. // Новые медицинские технологии в клинической и курортной практике: Материалы Украинской научно-практической конференции с международным участием. – К., 2001. – С. 43-46.
Спортивная медицина. Общая патология, врачебный контроль с основами частной патологии / Учебник для студентов институтов физической культуры / Под ред. А.Г. Дембо. – М.: Физкультура и спорт", 1975. – 365 с.
Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. пособие. – К.: Вища шк., 1989. – 213 с.
Тихонова А.Я. Как сохранить и восстановить здоровье. – М.: Советский спорт, 1994. – 239 с.
Тондий Л.Д., Васильева-Динецкая Л.Я. К вопросу о систематизации лечебных физических факторов // Новые медицинские технологии в клинической и курортной практике: Материалы Укр. науч. прак. конф. с
