кровообігу (особливо мікроциркуляції), пожвавлення трофіки і кращого загоєння рогівкових ран.
Показаннями до застосування ПЕМП в офтальмології є: захворювання країв повік (блефарити, ячмені), кератити різної етіології і їх наслідки, гострий кератоконус, стан після офтальмологічних операцій і післяопераційні ускладнення, іридоцикліти та увеїты різної етіології, тапеторетинальна та інші види дегенерації сітківки, міопія і акомодаційні порушення, часткова атрофія зорового нерва, захворювання судин сітківки, крововиливи в оболонки й середовище ока, набряклий екзофтальм.
До протипоказань відносяться: наявність чужорідних тіл усередині ока (особливо магнітних), схильність до рецидивних крововиливів, геморагічні васкуліти, некомпенсована глаукома, судорожна активність.
Мікрохвильова терапія
Лікування проводять за допомогою апарату "Луч-58" при потужності 20 Вт, при цьому використовується випромінювач N 1 з діаметром головки 9 см. Відстань до ока складає 9-10 см, тривалість дії – 10-15 хвилин. На курс лікування проводять до 20 процедур, які при захворюванні одного ока відпускаються щодня. Якщо проводиться лікування обох очей, то на кожне око їх проводять через день, при цьому загальна кількість не повинна перевищувати 20 сеансів [6].
Під впливом мікрохвиль у тканинах ока відбувається посилення окислювально-відновних процесів, поліпшення трофічних і обмінних процесів, розширення артеріальних судин, прискорення кровотоку. Дані каліброметрії і реоофтальмографії підтверджують, що мікрохвилі покращують кровообіг у судинах судинної і сітчастої оболонок. Енергія мікрохвиль найактивніше поглинається водою і тому цей вид терапії ефективний при набряклих станах. Відбувається також скорочення термінів епітелізації еродованих поверхонь, прискорюється процес рубцювання, швидше вирішуються явища запалення.
Виходячи з механізму дії мікрохвиль були вироблені показання до їх застосування в офтальмології. До них відносяться:
1. запальні процеси, що локалізуються в склері;
2. кератити, виразкові процеси в рогівці;
3. увеїти;
4. дистрофічні процеси в сітчастій оболонці;
5. набряки і крововиливи (не свіжі) на очному дні;
6. порушення кровообігу в системі зорового нерва і центральних судинах сітківки.
Протипоказаннями є:
свіжі крововиливи в оболонки і середовища ока
некомпенсована глаукома
наявність внутрішньоочних чужорідних тіл (особливо металевих)
злоякісні новоутворення [6].
УВЧ-терапія
В очній практиці застосовують оліготермічні і атермічні дози УВЧ-терапії. Використовують портативні апарати УВЧ-62, УВЧ-30, УВЧ-5-1 і переносні апарати УВЧ – 66 і УВЧ-4 з потужністю 40 Вт.
Поверхня шкіри повинна бути сухою для уникнення опіку. Застосовується двоелектродна методика. При дії на око електроди N 1 (3,8 см) розташовують тангенціально один на відстані 1 см від ока, другий – на відстані 4-5 см від однойменного вуха (попереду вушної раковини). Зазори до 2 см, дози нетеплова або слаботеплова. Тривалість дії 6-8 хвилин. Тривалість курсу лікування від 3-5 до 10-12 процедур. При дії на обидва ока одночасно електроди розташовуються на рівні очей, поперечно біля бічних поверхонь.
При запаленні слізного мішка (дакріоциститі) активний електрод встановлюють на область слізного мішка на відстані 1-1,5 см від поверхні шкіри, індиферентний – на протилежній стороні носа на відстані 3-4 см від носогубної складки. Зазори 1-2 см, доза нетеплова або слаботеплова. Тривалість дії 6-8 хв. Процедури проводять щодня. Курс лікування складається з 10-15 процедур [6].
Наявність у області верхньої щелепи металевих зубів, коронок і протезів не є протипоказанням для УВЧ терапії.
Показання до УВЧ терапії: дакриоцистити, флегмони слізного мішка, ячмені, кератити, увеїты.
Протипоказання:
посилене виділення сліз і гною;
халязіон на пізніх стадіях (при ущільненні капсули);
свіжі або рецидивні крововиливи;
виражені склеротичні зміни судин ока;
наявність внутрішньоочних, особливо металевих чужорідних тіл;
некомпенсована глаукома;
пухлинні процеси.
Електрорефлексотерапія
Останнім часом зростає інтерес до дій з лікувально-профілактичною метою різними фізичними чинниками на обмежені (точкові) ділянки людського тіла – точки акупунктури. У лікувальну практику запроваджені електропунктура, фонопунктура, лазеропунктура, магнітопунктура, вакуум-електропунктура та ін.
Сукупність цих методів, об'єднаних спільністю місця і принципу дії, отримала назву пунктурної фізіотерапії. Витоками пунктурна фізіотерапія йде в глибину століть, і бере свій початок у класичній голкорефлексотерапії, яка й дотепер не втратила свого значення.
Електрофорез
Значний інтерес до електрофорезу зумовлений можливістю отримати тривалішу фармакологічну дію при малій дозі і значно меншій концентрації лікарської речовини, ніж при прийомі всередину або інших способах його введення [6].
В офтальмології електрофорез цінніший, ніж у інших областях медицини, що пов'язано з фізіологічними особливостями ока. Рогівка є ідеальною напівпроникною мембраною, через яку іони проникають всередину ока, під впливом же гальванічного струму проникність гематоофтальмічного бар'єру підвищується в тому числі й для медикаментів, що складаються зі складних комплексів і сумішей (Черікчи Л.Е., 1972). Підвищення проникності гематофтальмічного бар'єру приводить до проникнення в тканині ока більшої кількості лікарських речовин. Цьому ж сприяє і безпосередній контакт медикаментозного засобу з патологічно зміненим органом. Доцільно підібрані суміші медикаментів, об'єднані спільністю фармакодинамічного синергізму, надають значно більшу терапевтичну дію в клініці важких захворювань.
В офтальмологічній практиці найчастіше застосовують три методики лікарського електрофорезу: на закриті повіки (за Бургіньйоном), через електрод – ванну на розплющене око і ендоназальну.
Основними показаннями до призначення електрофорезу в практиці клінічної офтальмології є: запальні, адгезивні, дегенеративно-дистрофічні процеси, а також крововиливи в середовища очного яблука
Протипоказання до призначення електрофорезу: мацерація шкіри повік і її пошкодження в області накладення електродів, дерматити, рясне слизисто-гнійне відокремлюване, ерозії рогівки, виражені явища роздратування ока, підвищення внутрішньоочного тиску, грубі склеротичні зміни судин, злоякісні новоутворення та індивідуальна нестерпність.
Загальні протипоказання: ішемічна хвороба серця в стадії загострення, перші 2-3 тижні після порушення мозкового кровообігу, кровоточивість або схильність до неї.
Висновки
Отже, око – орган сприйняття світлового роздратування. Око, або очне яблуко, має не зовсім правильну кулясту форму і поміщається в кістковій воронці – очній ямці. Ззаду і з боків воно захищене від зовнішніх дій кістковими стінками очної ямки, а спереду – повіками. Внутрішня поверхня повік і передня
