Після виписки зі стаціонару хворим, які перенесли як ексудативний, так і сухий плеврит, слід рекомендувати регулярні заняття фізкультурою вдома, особливо тими видами, які сприяють зміцненню дихального апарату. В зимову пору року – це катання на ковзанах і ходьба на лижах, в літню – спортивні ігри, веслування, плавання, туризм. Об'єм фізичного навантаження визначають залежно від віку, фізичного розвитку і загального стану хворого, а також умов праці і побуту.

Плеврит часто зумовлюється охолодженням організму, тому з метою профілактики проводять курс гартування.

Перший етап (1 міс.) – часткове обтирання, другий (1 міс.) – обтирання половини тіла. Потім переходять на обтирання всього тіла [5, 96].

Дуже корисні повітряні ванни в русі тривалістю від 5 до 30 хв.

Обов'язковими умовами досягнення позитивних результатів в лікуванні плевритів є строга поступовість у збільшенні навантажень, а також регулярність у вживанні ЛГ, елементів фізичної культури і гартувальних дій.

3.2. Самоконтроль і лікарський контроль обліку ефективності процедур ЛФК

Самоконтроль складається з обліку і аналізу різних суб'єктивних і об'єктивних показників: самопочуття, сну, апетиту, працездатності, потовиділення, бажання займатися фізичними вправами, визначення маси ручної і станової сили, частоти пульсу і дихання, ЖЕЛ і деяких інших показників.

Дані самоспостережень реєструють в спеціальному щоденнику, що є звичайним загальним зошитом.

Перш ніж приступити до пояснення методики ведення і заповнення щоденника, необхідно в короткій формі розказати про показники самоконтролю.

Самопочуття оцінюють як хороше, задовільне, погане. Причинами поганого самопочуття можуть служити порушення рухового режиму, надмірні навантаження під час виконання процедур ЛФК, невідповідність фізичного навантаження стану здоров'я, статі, віку та ін. При поганому самопочутті наголошують на загальній слабкості, млявості, занепаді настрою, депресії, головному болі, запамороченні [5, 106].

Сон відмічається як хороший, задовільний, поганий. Хороший сон характеризується наявністю після пробудження відчуття свіжості, бадьорого настрою, а також швидкістю засипання, достатньою тривалістю і глибиною. Причинами поганого сну можуть бути порушення рухової активності або фізичне перенапруження та ін.

Апетит: хороший, задовільний, поганий, він може бути відсутній. Здорова людина вранці через 1 год. після пробудження відчуває потребу поїсти. При порушенні режиму, неправильному тренуванню апетит втрачається.

Працездатність оцінюють як хорошу, звичну, погану або знижену. Причинами зниження працездатності можуть бути багато чинників: погіршення стану здоров'я, фізичного розвитку, перевтоми і ін. Як правило, процедури ЛГ, що правильно проводяться, дозованої ходьби, лікувального плавання сприяють підвищенню працездатності в результаті розширення функціонально-адаптаційних можливостей організму.

Потовиділення: помірне, велике і надмірне; воно може бути відсутнє. При цьому вказується час появи – у спокої, підчас або після фізичного навантаження і яке саме.

Бажання займатися фізичними вправами звичайно характерне для здорових людей. І навпаки, відсутність такого бажання вказує на перевтому або перенапруження, детренованість. В щоденнику відзначають: із задоволенням, немає бажання, байдуже, огида до занять.

Маса тіла міняється в процесі заняття фізичними вправами. Визначення маси тіла необхідно проводити натщесерце, після спорожнення сечового міхура і кишок, на одних і тих же терезах. Маса тіла залежить від статі, віку і росту [5, ].

Визначення кистьової і станової сили здійснюють за допомогою динамометрів.

Частота пульсу залежить від віку, статі і положення тіла (сидячи, лежачи, стоячи), від часу доби, професії, ступеня тренованості і т.п. В стані спокою частота пульсу у здорових чоловіків складає 60-80, у жінок – на 5-10 більше; у спортсменів – 40-60, у спортсменок – 60-70. В процесі систематичних занять фізичними вправами відбувається зрідження пульсу (брадикардія). Встановлено, що інтегральним показником інтенсивності фізичного навантаження є частота серцевих скорочень (ЧСС). Дослідженнями (Н.М. Амосов, Я.А. Бендет, 1984; Т.1947) встановлена пряма залежність між потужністю виконуваної роботи і ЧСС. Якщо у здорових осіб після стандартного фізичного навантаження ЧСС збільшується до 100-120, то виконане фізичне навантаження оцінюють як мінімальне; до 130-150-середню; до 160-170 – субмаксимальну, до 180-200 – максимальну [5, 107].

Проте оцінка інтенсивності фізичних навантажень по досягнутій ЧСС придатна тільки для здорових осіб, оскільки у хворих інтенсивність навантаження обмежується порогом толерантності. По відсотку досягнення якого її і оцінюють.

Так, якщо порогову ЧСС прийняти за 100 %, то фізичне навантаження, що викликало підвищену ЧСС до 25 %, у порівнянні з такою в спокої, оцінюють для даного хворого як мінімальну, до 60-75 % – субмаксимальну; до 76-100 % – максимальну.

Дуже важливою є класифікація ступенів фізичних можливостей хворих ХНЗЛ, запропонована Б.В. Преварським, Л.В. Плавским (1979), в якій представ-лені ступені фізичної підготовленості з урахуванням вікових категорій для чоловіків і жінок, допустимі параметри збільшення ЧСС, артеріального тиску, ЖЕЛ, максимальної об'ємної швидкості потоку повітря на вдиху і видиху, належне максимальне споживання кисню і допустимі енерговитрати при кожному режимі рухової активності.

З метою визначення реакції серцево-судинної системи за даними зміни пульсу на фізичне навантаження для самоконтролю можна використовувати пробу з 20 присіданнями за 30 с. В положенні сидячи підраховують пульс по 10-секундних відрізках 3 рази до навантаження і потім після навантаження до повернення пульсу до початкових величин. Розрізняють хорошу, задовільну і незадовільну реакцію пульсу на дозоване фізичне навантаження. Хороша реакція – почастішання пульсу на 50-60 % в порівнянні з початковими показниками і відновлення його на 1-2-й хвилинах. Задовільна реакція – почастішання на 70-80 % і відновлення до початкових величин на 2-3-й хвилинах. Незадовільна – значне почастішання пульсу на 100 % і більш і сповільнене відновлення на 4-5-й хвилинах [5, 107-108].

Динамічна спірометрія – визначення змін ЖЕЛ під впливом фізичних навантажень. Визначивши початкову ЖЕЛ, досліджуваному пропонують виконати стандартне