(передвісники), що супроводжуються більш-менш вираженими загальномозковими симптомами, які наростають, як правило, поступово. Але найбільш характерні прояви осередкових симптомів у вигляді розладів чутливості різних типів, координаційних, рухових і мовних порушень. Це свідчить про формування осередку ураження в тій або іншій області мозку.
Характер порушень, багато в чому залежить від ряду чинників, і в першу чергу – локалізації і розміру патологічного процесу в мозку [37]. Тому за локалізацією розрізняють дві великі групи інфарктів: інфаркти в системі внутрішньої сонної артерії і у вертебрабазилярній системі. На сьогодні існує можливість диференціювати порушення, що розвиваються, залежно від локалізації (табл. 2).
До класичних синдромів інфаркту в системі внутрішньої сонної артерії відносяться:
Синдром порушення мозкового кровообігу в басейні передньої мозкової артерії, для якої характерний геміпарез, з переважанням рухових порушень у дистальних відділах ноги і проксимальних відділах руки (іноді виникає тільки парез, контралатерального осередку нижньої кінцівки). Часто спостерігається хапальний рефлекс, нетримання сечі, психопатологічний лобовий синдром, а при ураженні лівої лобової частки – рухова афазія.
Синдром порушення мозкового кровообігу в басейні середньої мозкової артерії, при якому виникає геміпарез з переважанням рухових порушень у дистальних відділах руки, часто в поєднанні з гемігіпестезією і геміанопсією. При ураженні домінантної (лівої) півкулі розвиваються мовні порушення, при ураженні правої півкулі – "правопівкульний" психопатологічний синдром.
Таблиця 2
Характеристика основних порушень тих, що розвиваються після ішемічного інсульту залежно від локалізації
Синдроми інфаркту в системі внутрішньої сонної артерії
Локалізація | Характер порушень
Синдром порушення мозкового кровообігу в басейні передньої мозкової артерії | Геміпарез з переважанням рухових порушень у дистальних відділах ноги і проксимальних відділах руки (іноді розвивається тільки парез контрлатерального осередку нижньої кінцівки). Часто спостерігається хапальний рефлекс, нетримання сечі, психопатологічний лобовий синдром, а при ураженні лівої лобової частки – динамічна афазія.
Синдром порушення мозкового кровообігу в басейні середньої мозкової артерії. | Виникає геміпарез з переважанням рухових порушень у дистальних відділах руки, часто в поєднанні з гемігіестезією і геміанопсією. При ураженні домінантної (лівої) півкулі розвиваються мовні порушення, при ураженні правої півкулі – "правопівкульний" психопатологічний синдром. При закупорці не самого стовбура середньої мозкової артерії, а її дрібніших артерій, і при хорошому розвитку компенсаторного колатерального кровообігу можуть спостерігатися неповні синдроми: наприклад, правосторонній геміпарез без афазії, або, навпаки, моторна (або сенсорна) афазія без рухових порушень.
Оклюзуюче ураження судин вертебробазилярної системи
Синдром НМК у басейні задньої мозкової артерії | Найбільш частими проявами є: геміанопсія і таламічний синдром (гемігіпестезія з гемігіперпатією і болями в контрлатеральних кінцівках).
Синдром ураження стовбура головного мозку | Спостерігаються різні альтернуючі симптоми, окорухові і вестибулярні порушення.
Синдром ураження мозочка | Спостерігається атаксія, м'язова гіпотонія, запаморочення, блювота.
При оклюзуючому ураженні судин вертебрально-базилярної системи найчастіше зустрічаються наступні синдроми:
Синдром порушення мозкового кровообігу в системі задньої мозкової артерії, найбільш частими проявами, якого є: геміанопсія і таламічний синдром (гемігіперстезія гемігіперпатією і болями в контрлатеральних кінцівках).
Синдроми ураження стовбура головного мозку, при яких спостеріга-ються різні альтернуючі симптоми, окорухові і вестибулярні порушення.
Синдром ураження мозочка, при якому розвивається атаксія, м'язова гіпотонія, запаморочення, блювота.
Постінсультні зміни вельми різноманітні, і є широким спектром синдромів і патологічних станів, пов'язаних з ураженням певних структур мозку. Їх характер обумовлює ступінь тяжкості хворих у відновному періоді.
Таким чином, найбільш поширеними наслідками інсульту є: паралічі і парези, зміна м'язового тонусу, порушення функції ходьби, чутливості різних рівнів, зорові і окорухові порушення у вигляді таких проявів як геміанопсія (випадання половини поля зору), диплопія (двоїння). Можливі бульбарні і псевдобульбарні розлади, що виявляються як дисфагія (порушення ковтання), дизартрія (вимова), мовні розлади. Характерні також когнітивні і емоційно-вольові порушення, нейропсихологічні синдроми, такі як порушення схеми тіла, ігнорування лівої половини простору та ін. Необхідно відзначити, що багато патологічних змін тісно пов'язані між собою і утворюють складні комплекси взаємно ускладнюючи стан хворого.
У більшості хворих з ішемічним інсультом найбільша тяжкість стану спостерігається в перші 2-3 дні. У цей період можливо відсутність свідомості, порушення серцевої діяльності, дихання та інших життєво важливих функцій. Потім наступає період поліпшення, що виявляється у частини хворих деякою стабілізацією симптомів, у інших – зменшенням їх. Подібні зміни стану пов'язані, на думку ряду авторів [17,22], з включенням компенсаторних можливостей організму, і зокрема ЦНС. При цьому темп відновлення порушених функцій варіюється: він може бути як швидким, так і повільним, початися в перший же день інсульту або через декілька днів, а у деяких хворих – лише через декілька тижнів.
Відновлення функцій у ряді випадків спостерігається спонтанно [22], але в основному спостерігається важке протікання ішемічного інсульту – з кожних 100, що перенесли його, летальний результат спостерігається у 35-40 чоловік [17].
1.2. Рухові розлади
Величезне соціально-економічне значення інсульту визначається стійкою подальшою інвалідизацією хворих, пов'язаною, перш за все, з руховими розладами [23]. Розглядаючи механізми порушень, що розвиваються в руховій сфері, необхідно звернутися до фізіологічних аспектів руху.
Для здійснення рухового акту необхідно, щоб імпульс з рухової області кори безперешкодно був проведений до м'яза. При пошкодженні кірково-м'язового шляху на будь-якій його ділянці (рухова зона кори головного мозку, пірамідний шлях, рухові клітини спинного мозку, передній корінець, периферичний нерв) проведення імпульсу стає неможливим, і відповідна мускулатура не може брати участі в русі, вона виявляється паралізованою. Таким чином, параліч, або плегія – це відсутність руху в м'язі або групах м'язів у результаті перерви рухового рефлекторного шляху. Неповна втрата руху (обмеження його об'єму і сили) називається парезом [3].
Паралічі і парези. За даними Регістра інсультів
