Європейський консенсус по інсульту (Хельсінборг, 1995), що є пріоритетним документом ВОЗ, підвищує вимоги до програм ранньої реабілітації хворих з церебральним інсультом, підкреслюючи значущість підвищення їх ефективності при розробці нових методичних підходів [24].

Кажучи про нові технології відновної медицини, необхідно в першу чергу відзначити появу методу, що отримав назву – "Біологічне керівництво за допомогою зворотного зв'язку". В його основі лежить активне звернення до особи пацієнта і використання зворотного зв'язку як джерела додаткової інформації для пацієнта про результативність виконання окремих дій, рухів або поведінки в цілому.

Найважливішою складовою будь-якої системи біоуправління із зворотним зв'язком є реєстрація окремих параметрів фізіологічних функцій організму, що відображають діяльність, наприклад, м'язів, серця, мозку та інших органів і систем, що потребують корекції. Реєстровані параметри перетворюються в світлові і звукові сигнали. При цьому ці сигнали формуються так, щоб органи зору і слуху людини могли легко сприйняти їх зміни в діапазонах необхідної корекції. Таким чином, людина фактично бачить і чує, як функціонують її органи і системи. Слід підкреслити, що роботу багатьох з них людина в повсякденному житті може і не відчувати. Демонстрація у вигляді світлових і звукових сигналів параметрів функціонування органів і системам відкриває канали функціональних резервів і створює умови для активного використання людиною власних механізмів саморегуляції для їх корекції.

Другим важливим моментом процесу біоуправління є інструкція (словесна або у вигляді звукових образів), яка в дохідливій формі (на основі наперед відомих еталонних параметрів функціонування цього органу або системи) визначає, якими повинні бути ці параметри. Використовуючи свої функціональні резерви, людина прагне змінити початкові параметри в необхідному напрямі. Як правило, поліпшення результату досягається поступово. Головна присутність стійкої мотивації. Шляхом неодноразового повторення, тобто шляхом тренування, в центральній нервовій системі формується і закріплюється нова програма управління функціями, яка і забезпечує закріплення необхідної навички. В основному корекції піддаються рухи різної складності, дихальна і серцева діяльність, але можлива і регуляція таких процесів, як електрична активність мозку. Найпоширенішою моделлю апарату для БОС є електроміографічний БСО, призначений для корекції рухових порушень, його експлуатація здійснюється за участю кінезотерапевта.

Для здійснення біоуправління по електроміограмі в НДІ неврології використовується спеціально розроблений апаратно-програмний комп'ютерний комплекс. Поверхневі ЕМГ електроди накладаються на треновані м'язи, найчастіше на розгиначі кисті і пальців, які страждають у хворих, що перенесли інсульт, найбільшою мірою, але можуть бути і накладені на будь-який інший м'яз, тренування якого необхідне. ЕМГ-активність, що виникає в тренованому м'язі при фізичному зусиллі, передається через інтерфейс на екран монітора. Цей сигнал може бути представлений у вигляді "сирої" електроміограми, але найчастіше він перетворюється за допомогою засобів комп'ютерної графіки в зорові образи. Наприклад, висота розташування повітряної кулі на екрані монітора відповідає величині м'язових зусиль, які робить хворий при спробі розігнути паретичну кисть. Оскільки процес є, по суті навчання рухам, то необхідні інструкції звичайно здійснює фахівець з біомеханіки або кінезотерапевт. Дослідження показали [22], що при правильній організації занять кінезотерапією із застосуванням БОС відбувається зменшення ступеня парезу в нозі, покращується глибока чутливість, орієнтація в просторі.

Висновки

На основі поставлених завдань і вищевикладеного матеріалу, можна зробити наступні висновки, що носять рекомендаційний характер відносно оптимізації реабілітаційного процесу хворих, які перенесли ішемічний інсульт:

Ішемічний інсульт – захворювання, що часто зустрічається, особливо серед людей літнього віку, з характерними для них такими захворюваннями, як атеросклероз і гіпертонічна хвороба. Розвиток інсульту зумовлений порушенням мозкового кровообігу, що приводить до загибелі певної ділянки мозку, (з формуванням осередку ураження) внаслідок недостатнього надходження до нервових клітин поживних речовин і кисню. Це приводить до ураження життєво важливих систем організму, що виявляється у вигляді розладів різних функцій. Особливо важкі порушення, що найбільш часто зустрічаються, розвиваються в руховій сфері. Вони виявляються у вигляді паралічів і парезів, порушення м'язового тонусу, пригноблення різних видів чутливості, що приводить до порушення функції ходьби, трофічних змін, відсутності самообслуговування. Обмеження рухової активності негативно відображається на роботі інших життєво важливих функціях організму.

Аналізуючи сучасні уявлення про розвиток патологічного процесу в мозку, стає очевидно, що відновлення порушених після інсульту рухових функцій принципово можливе, і пов'язане з об'єктивно існуючими передумовами, заснованими на компенсаторних процесах організму у вигляді: функціональної реорганізації збережених нервових елементів, зменшенням набряку і розвитком колатерального кровообігу, а також формуванням антисистеми на противагу патологічній домінанті.

З погляду фізіології, застосування кінезотерапії в руховій реабілітації постінсультних хворих є обґрунтованим, закономірним і необхідним засобом боротьби з руховими порушеннями, Виконання фізичних вправ сприяє поліпшенню пропріоцепції і аферентної імпульсації, формування рухової домінанти (активізації антисистеми) посиленню трофіки, боротьбі з паралічами, парезами і порушеннями м'язового тонусу, також попередженню ускладнень навчанню ходьбі і навичкам самообслуговування.

У практичній діяльності кінезотерапія, як засіб фізичної реабілітації, використовує лікувальний ефект фізичних вправ у вигляді активних, пасивних і ідеомоторних рухів, а також спеціальних положень тіла, що сприяє активізації і відновленню порушених після інсульту рухових функцій.

Порівняльний