кладе кисть ураженої руки на стіл перед грудьми, розпрямляє її долоню і пальці здоровою рукою, утримує їх у розпрямленому стані і проводить активні кругові рухи ліктем, залишаючи кисть на поверхні столу. Під час рухів ліктя розгинання променезап'ясткового суглоба досягає прямого кута (рис. 2.5)
Рис. 2.. Вправа для верхньої кінцівки [44]
В. п. сидячи, уражена рука лежить на поверхні столу: відведення I пальця убік, перемінне розведення пальців, розгинання пальців, постукування пальцями об поверхню столу, розгинання нігтьових фаланг з розведенням і приведенням пальців. Вправи виконують за допомогою здорової руки (під контролем зору). При виконанні дрібних рухів пальцями кисті слід використовувати різні предмети (сірники, ґудзики, м'ячі, кубики та ін.). Рекомендуються також ліплення з пластиліну, застібання ґудзиків та ін. (рис. 2.6).
Рис. 2.. Захоплення: а – багатоточкове гачкове захоплення; б – використання різ-них предметів при виконанні руху пальцями кисті (двоточкове пальцеве захоп-лен-ня); в – трьохточкове долонне захоплення; г – циліндрове захоплення [44]
Рис. 2.. Розминка кисті (а) і стопи (б) уражених кінцівок на палиці [44]
Розминка кисті ураженої руки на каталці. Правою рукою методист розпрямляє пальці кисті хворого, лівою натискає на її тильну поверхню, придавлюючи долоню до поверхні каталки, здійснює рівномірне повільне прокатування і тим самим розминає кисть (рис. 2.7). Для закріплення навички вирівнювання по прямій вертикальній лінії плеча і передпліччя у В. п. стоячи біля стола хворий опирається на його поверхню долонею ураженої руки, здоровою кистю він розпрямляє уражену кисть, відводить I і V пальці убік, самостійно або з допомогою розгинає руку в ліктьовому суглобі.
Вправи для нижньої кінцівки
В. п. лежачи на спині; обертання стегна в тазостегновому суглобі; активне згинання ноги в колінному і тазостегновому суглобах (хворий при цьому обхвачує стегно двома руками і допомагає виконанню руху); згинання ураженої ноги в колінному і тазостегновому суставах за допомогою здорової, розташованої під нею. При виконанні руху вона ковзає підошвою по площині ліжка.
В. п. сидячи, уражена нога зігнута в колінному суглобі. Кругові рухи гомілкою.
В. п. стоячи, ноги на ширині плечей, тягар тіла перенести на уражену ногу з утриманням стопи в нормальному положенні.
В. п. стоячи, ноги разом. Сідати, тримаючись руками за опору; відведення і приведення ноги.
Вибір вправ і складання індивідуальних комплексів залежать від тяжкості і поширеності порушення рухів, наявності супроводжуючих симптомів (м'язовий тонус, сила і обширність синкінезій, поведінка хворого, його загальний розвиток і переносимість фізичних навантажень).
Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності відновних заходів
Для підвищення ефективності відновлення порушених рухових функцій хворих, що перенесли інсульт, необхідно в першу чергу дотримуватись основоположних принципів реабілітації:
ранній початок
комплексність використання всіх доступних і необхідних засобів
індивідуалізація програм реабілітації
дотримання етапності
безперервність і спадкоємність упродовж усіх етапів.
Також важлива соціальна спрямованість, використання методів контролю і адекватності заходів, що проводяться.
В даний час учені одноголосно сходяться на думці з приводу раннього початку відновних заходів, і зокрема активізації хворого засобами кінезотерапії після ішемічного інсульту рекомендують починати з перших днів [10, 17, 20, 35]. На думку дослідників [38, 42, 43] саме ранній початок дозволяє забезпечити подальший успіх відновлення. При крововиливах в мозок (геморагічному інсульті), проведення перших реабілітаційних заходів починається дещо пізніше. У перші місяці після інсульту у більшості хворих спостерігається певний регрес рухових порушень. Він можливий завдяки особливостям фізіологічних процесів мозку і лікувально-відновних заходів, що інтенсивно проводяться [22]. Це свідчить про необхідність активно і максимально комплексно застосовувати в цей засоби відновлення рухових функцій, тому, ще одним важливим принципом є комплексний підхід. На думку дослідників проблеми реабілітації постінсультних хворих, він потенціює ефект вживаних методів лікування, зменшує вірогідність і ступінь ускладнень [18]. Комплексний підхід передбачає залучення до відновного процесу широкого кола фахівців і використання всіляких чинників дії. Рекомендований склад заходів повинен включати: медикаментозну і фізіотерапевтичну дію, прийоми психотерапії і корекції психічних порушень, кінезотерапію, масаж, рефлексотерапію, логопедичні прийоми і працетерапію.
Всі заходи проводяться з урахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого. Відповідно до результатів сучасних досліджень, проведених новітніх методах діагностики (МРТ нейровізуалізація), виділяють певну залежність локалізації осередку ураження з подальшим розвитком паралічів і парезів [22]. З погляду відновлення порушених рухових функцій, ця залежність повинна враховуватися при розробці індивідуальних програми реабілітації і зокрема застосування кінезотерапії. Індивідуальний підхід передбачає не тільки урахування характеру порушення, вплив супутніх захворювань і своєчасну профілактику ускладнень, але й складання спеціальних програм з урахуванням особливостей психоемоційного стану хворого, його профорієнтації і соціального статусу. Звернення до особистості пацієнта при організації відновних заходів і особливо позитивний ефект при лікуванні хворих з руховими розладами описаний ще в 1975 році Р.І. Львовою в авторефераті до дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук.
Багато авторів [17, 20, 37] підкреслюють необхідність активного залучення до відновного процесу не тільки самого хворого, але й членів його сім'ї (особливо у виконанні "домашніх завдань" в другій половині дня і вихідні дні). Це особливо стосується використання засобів кінезотерапії. Хороший ефект при виконанні спеціальних вправ досягається з використанням попереднього ознайомлення хворих і його близьких з індивідуальною програмою фізичних вправ, їх метою і порядком виконання, з чітко прописаними інструкціями.
Великий вплив на результат хвороби і ступінь відновлення порушених функцій надає своєчасність надходження хворих в реабілітаційні центри. Особливо ефективно відновлення проходить в спеціалізованих (ангіоневрологічних) центрах реабілітації. Це забезпечує не тільки етапність, але й спадкоємність.
За механізмом свого розвитку ішемічний інсульт гетерогенний, що необхідно враховувати при його лікуванні, визначенні прогнозу
