Фізична реабілітація при дитячому церебральному паралічі

курсова робота з фізичної реабілітації

ЗМІСТ

Вступ

Дитячий церебральний параліч є захворюванням головного мозку, яке виникає під впливом різних шкідливих умов внутріутробного розвитку, при родах і в період новонародженості. В центрі клінічної картини знаходяться рухові розлади, що супроводжуються порушеннями функцій інших аналізаторних систем (зору, вестибулярного апарату, глибокої чутливості та ін.), а також мови і психіки. Зараз проблема профілактики, лікування і соціальної допомоги цим хворим є однією з провідних в невропатології дитячого віку. У системі охорони здоров'я створена мережа спеціалізованих установ: відділення патології новонароджених, дитячі ясла-сади, санаторії, клінічні відділення, інтернати.

У комплексне лікування дитячого церебрального паралічу включаються: медикаментозні засоби, лікувальна фізкультура, ортопедична допомога, різні види масажу, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні процедури, заняття з логопедом і психологом, навчання навичкам самообслуговування та праці. Різні прийоми масажу загального і східного, прогрівання по точках, корекція рухів, заняття фізичними вправами і ортопедичний режим в переважній більшості здійснюються масажистами і інструкторами лікувальної фізкультури, від рівня підготовленості яких багато в чому залежить успіх лікування.

Лікування таких хворих в домашніх умовах і в спеціалізованих установах вимагає цілісного підходу – правильного поєднання лікування, виховання і навчання дитини. Трудова спрямованість, виховання відповідальності і волі до досягнення поставленої мети – все це повинне бути усвідомлено членами сім'ї і обслуговуючим персоналом лікувальних установ. Необхідно пам'ятати, що майбутнє хворих дітей багато в чому залежить від дорослих, за допомогою яких вони пізнають навколишню дійсність і готуються вступити в життя найбільш повноцінно, відповідно до їх можливостей.

Застосування з лікувальною метою фізичних вправ ґрунтується на широкому використанні руху як основи біологічної функції всякого живого організму. Рухи стимулюють діяльність нервової системи, удосконалюють функції внутрішніх органів, серцево-судинної, дихальної систем, органів травлення, поліпшують обмін речовин.

Зважаючи на важливість даної проблеми темою нашої курсової роботи є фізична реабілітація при дитячому церебральному паралічі.

Об’єктом дослідження курсової роботи є процес фізичної реабілітації при хворобах центральної нервової системи.

Предметом дослідження курсової роботи є проблема фізичної реабілітації хворих при дитячому церебральному паралічі.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності і суті фізичної реабілітації при захворюваннях центральної нервової системи, зокрема при дитячому церебральному паралічі.

Мета роботи зумовлює виконання наступних завдань:

Розділ 1. Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Дитячий церебральний параліч розвивається внаслідок уражень головного мозку – внутрішньоутробного, в пологах, а також в період новонародженості, тобто коли основні структури мозку ще не дозріли.

1.1. Етіологія і патогенез

Основне значення в походженні дитячого церебрального паралічу до 60-х рр. 20 ст. надавалося внутрішньоутробній гіпоксії, асфіксії в пологах, механічній родовій травмі, крововиливу в мозок. Надалі стали враховуватися інтоксикації плоду, порушення харчування матері, перенесені нею захворювання. З 60-70-х рр. стає все більш ясною роль внутрішньоутробних нейроінфекцій в походженні церебральної патології плоду – лістерелезного, колібацилярного, стафілококового, стрептококового, грипозного та інших енцефалітів і менінгоенцефалітів.

Морфологічні дані свідчать про те, що у дітей, що страждають церебральним паралічем, процес, що почався внутрішньоутробно, може продовжуватися протягом років, наприклад, мляво притікаючий хронічний менінгоенцефаліт інфекційного або нейроалергійного походження.

Ряд клінічних і експериментальних спостережень дає підставу вважати, що патологічні аутоіммунні процеси також можуть викликати внутрішньоутробні енцефалопатії. Встановлено, що під впливом хронічної внутрішньоутробної гіпоксії порушуються обмінні процеси в плоду, перш за все окислювальний обмін, внутрішньоклітинний синтез білків, формування судинної системи мозку; внаслідок цього може відбуватися порушення участі плоду в родовому акті і виникає асфіксія в пологах і родова черепно-мозкова травма [5].

Залежність певної локалізації рухових розладів від перерахованих етіологічних чинників вивчена недостатньо, проте встановлено, що гіперкінетична форма дитячого церебрального паралічу частіше за все зумовлена білірубіновою енцефалопатією (в результаті несумісності крові матері і плоду за резус-чинником або за групою крові та ін.), а також крововиливом в область хвостатого тіла, що виникає в результаті родової травми.

1.2. Патологічна анатомія

Найхарактерніші патоморфологічні зміни при дитячому церебральному паралічі – вади розвитку мозку: мікрогірія або агірія, дисплазія або аплазія невеликих ділянок мозку, агенезія кори, істинна поренцефалія, недорозвинення пірамідних шляхів, мозолястого тіла, підкіркових ядер і т.д. Може спостерігатися дифузний, лобарний або лобулярний склероз плаща; звивини в цих випадках сплощені, стоншені, борозни розширені. Церебральний склероз може бути наслідком хронічного або інтерстиціального запалення або дифузного судинного ураження. Нерідко в мозку дітей, загиблих у віці 5-6 років, виявляються свіжі осередки некрозу. Біла речовина мозку може бути ущільнена і зменшена в об'ємі. Може мати місце розростання глеї. Оболонки мозку ущільнені, нерідко зрощені з корою. Підпавутинові простори, особливо в передніх відділах, збільшені, шлуночки розтягнуті, можуть виявлятися кісти.

1.3. Клінічна картина

В основі клінічної картини дитячого церебрального паралічу лежать рухові розлади, що формуються за типом паралічів і парезів, рідше гіперкінези, атаксії, а також різні порушення мови і психіки.

Складний патогенез внутрішньоутробного й родового ураження мозку спричиняє за собою і різноманіття клінічних проявів. Виділяють три стадії захворювання.

У першій, ранній стадії гострі порушення гемо- і ліквородинаміки, що виникли в плода з внутрішньоутробним ураженням мозку або в процесі пологів, можуть викликати значні порушення регуляції тонусу м'язів, частіше за типом екстензорної ригідності, й пригнічувати природжені рухові рефлекси. Для цієї стадії характерні такі симптоми, як загальний важкий стан, брадикардія або тахікардія, прискорене або сповільнене дихання, ністагм, судорожні сіпання м'язів обличчя і кінцівок, виражений гіпертензійний синдром,