вибраній спеціальності. Проте й ці хворі потребують відновного лікування для більш повної їх соціальної адаптації.
Загальною задачею лікувальної фізичної культури, як і всього відновного лікування, є: можлива нормалізація функцій рухового аналізатора, оволодіння життєво необхідними і прикладними навичками з метою кращої соціальної реабілітації хворих. Вказані задачі вирішуватимуться з урахуванням характеристики кожної групи хворих, що визначає і деякі особливості у використанні основних засобів: лікування положенням, масажу, фізичних вправ.
2.4. Облік ефективності лікувальної фізичної культури
При діагностиці рухових порушень виявляються їх особливості, що складає основу плану відновного лікування.
Крім загального клінічного огляду, рекомендується проведення ряду тестів, нормативних показників, що відображають здатність дитини виконувати вимоги, що пред'являються, її вміння управляти своїми рухами, їх рухові можливості:
1) для виявлення затримки дії тонічних рефлексів можуть бути рекомендовані наступні проби: при вираженості лабіринтового тонічного рефлексу – підняття голови лежачи на спині і животі без підняття плечей. За наявності ознак симетричного шийно-тонічного рефлексу – стояння рачки з утриманням середнього положення голови або підняття і опускання голови без зміни положення кінцівок. Продовжена дія асиметричного шийно-тонічного рефлексу може бути перевірена одночасними рухами рук вперед, у сторони з утриманням голови в середньому положенні або поворотами голови з утриманням рук, витягнутих вперед або в сторони. Залишкові явища хапального рефлексу можна виявити при виконанні захоплення, утримання і кидка предмету з урахуванням часу виконання або по команді;
2) на початку і в кінці курсу лікування проводиться перевірка оволодіння навичками самообслуговування з урахуванням часу і способу виконання завдання;
3) для з'ясування поліпшення рухливості в суглобах застосовується вимірю-вання кутів рухів, а також рекомендується застосування умовної оцінки: 0 – рух відсутній; 1 – виконується рефлекторно, заміщається діями інших м'язів; 2 – вико-ну-ється з незначною амплітудою; 3 – виконується, але не витримує опору; 4 – ви-ко-нується в межах норми, як у динамічній, так і в статичній роботі;
4) у хворих з гіперкінетичною формою захворювання провідним є облік самогальмування гиперкінезів. Ця проба проводиться в зручній для хворого позі – лежачи. Протягом 15-20 сек. робиться підрахунок числа мимовільних рухів на кожній частині тіла: м'язів шиї, обличчя, плечового пояса, тулуба, правих і лівих кінцівок. Не слід при цьому торкатися до хворого;
5) при навчанні прикладним навичкам перевіряються на початку і в кінці навчання нормативні показники, наведені для 1-ї, 2-ї і 3-ї груп;
6) для перевірки загальної рухливості і координації рухів рекомендується виконання комплексного нормативу, що включає в подальшому повторення прикладних навичок з урахуванням часу і помилок;
7) антропометричні вимірювання: зріст стоячи і сидячи, маса тіла, об'єм грудної клітки, дихальний розмах, спірометрія, динамометрія [6, 141].
Порівняння результатів на початку і в кінці лікування буде критерієм ефективності лікування.
Розділ 3. Фізіотерапія
Фізіотерапія займає велике місце в загальному комплексі відновного лікування і проводиться на початковій і кінцевій резидуальній стадіях. При виборі лікування необхідно враховувати вік, стан дитини і наявність супутніх захворювань. Дозування рекомендується збільшувати поступово.
Для поліпшення крово- і лімфообігу в головному мозку, для розсмоктування продуктів розпаду і запалення, запобігання розвитку рубцювато-атрофічного процесу в нервовій тканині, а також для регуляції тонусу м'язів рекомендується застосовувати гальванізацію – гальванічний комір за Щербаком, новокаїн-, магній-, кальцій-електрофорез комірної зони. ендоназально і за шийно-лицьовою методикою, аплікації грязі, парафіну на шийно-комірну область; електросон. При проведенні вказаних електропроцедур щільність струму не повинна перевищувати 0,01-0,03 мА/см2.
Для зниження тонусу м'язів і стимуляції рухової активності дитини широко використовується імпульсна терапія (за методикою К.А. Семенової), новокаїн-електрофорез на кінцівці (за методикою І.М. Левіна), по ходу хребта і рефлекторно-сегментарної зони (за методикою Д.А. Новожилова), індуктотермія і грязьові аплікації по ходу хребта, гарячі укутування кінцівок і водолікування (ванни, підводний душ-масаж).
Дії імпульсним струмом проводять електродами шириною 0,3-0,5 см у формі напівдуг, які накладають на тильну поверхню нігтьових фаланг всіх пальців рук і ніг. Застосовують імпульси експоненціальної і прямокутної форми тривалістю 3-5 мсек, з частотою 70-80 гц, при частоті модуляцій 36 за 1 хв. Сила струму дітям до 3 років 2-5 мА, старшим 3 років – 10-12 мА. Тривалість дії на кожну пару кінцівок від 10 до 20 хв. залежно від стан дитини. Процедури проводять щодня, на курс 20-30. Повторні курси призначають через 1,5-3 міс. Імпульсна терапія ефективна при всіх формах захворювання, особливо при гіперкінетичній і атонічно-астатичній. Застосування імпульсних струмів протипоказане при частих епілептичних припадках (більше 3-4 за місяць) і при різко виражених і поширених контрактурах.
Новокаїн-електрофорез проводять на область нігтьових фаланг пальців рук і ніг.
Загальні прісні, хвойні і мінеральні (радонові, сірководневі, хлоридні натрієві та ін.) ванни надають заспокійливу, розслабляючу і болезаспокійливу дію. Їх проводять по 5-10-15 хв. при температурі води 36-38°, через день, на курс лікування 10-12. Під час ванни проводяться активні або пасивні коригуючі вправи. Ефективне поєднання водолікування з імпульсною терапією. Мінеральні ванни показані дітям старше 3 років.
Для вирівнювання співвідношення тонусу м'язів, для розвитку представлення дитини про функцію м'язів, а також в цілях профілактики і боротьби з хибними положеннями, контрактурами і деформаціями кінцівок рекомендується електростимуляція ослаблених і перерозтягнутих м'язів кінцівок і тулуба. Перед електростимуляцією – місцева теплова процедура або нівалін(галантамін)-електрофорез. Доцільніше використовувати біполярну методику, яка виключає залучення спастично скорочених м'язів. Стимуляція може проводитися тетанізуючим струмом, але більш ефективна, особливо в дітей до 3 років, стимуляція синусоїдальними модульованими струмами. Електростимуляція м'язів старших дітей повинна проводитися при їх активній участі. Шинування і укладання кінцівок, а