Укладання № 2 (рис. 2, б). Початкове положення те ж, але на більш ураженому боку, без подушки між ногами; нога, що знаходиться зверху, випрямлена. В цьому положенні зручно навчати рухам із виключенням маси кінцівки (що знаходиться знизу), використовуючи слизьку поверхню (лист вініпласту, відполіровану фанеру та ін.) і для полегшення рухів ніг.

Укладання №3 (рис. 2, в). Початкове положення – на спині; ноги зігнуті з максимальним наближенням їх до тулуба; голова опущена на груди. Руки зігнуті, при мимовільних рухах зв'язуються на грудях м'якими бинтами. На таз і нижню частину грудної клітки – перекидний вантаж. Під передній відділ стоп – малий ватяний вал; між ніг – мішки з піском. При тенденції до мимовільного розгинання ніг в колінних суглобах – на гомілці мішки з піском.

Рис. . Укладання [6, 26]

Укладання №4 (рис. 2, г). Показання і початкове положення ті ж, але з меншою фіксацією. Зігнуті руки вільно лежать на тулубі; під плечі – ватяні подушки або мішки з піском. Між колінами – мала ватяна подушка, ноги зігнуті; під колінами – великий вал. Укладання використовується, коли хворий оволодів (до деякої міри) самогальмуванням мимовільних рухів, як початкове положення для тренування і навчання рухам кінцівок і як поза для відпочинку після занять.

Укладання в середньому положенні. Перехід від укладань в полегшеному положенні до укладань в середньому положенні треба здійснювати поступово. Розгинання починається з менш ураженої руки або ноги. Основними укладаннями в середньому положенні є укладання на спині і животі, з розведеними на відстань довжини ступні прямими ногами. Вони є основними укладаннями в режимі дня і початковими положеннями для вправ (укладання № 5, 6).

Укладання №5 (рис. 2, д). Початкове положення – лежачи на животі; руки під головою або зігнуті; кисті – до плечей; голова – на малій ватяній подушці. Під тулубом – велика ватяна подушка; під нижню частину стегон і гомілок – малі ватяні подушки, при цьому тазостегнові суглоби на вазі; стопи вільні в лонгетах або туторах; на таз – перекидний вантаж. Укладання використовуються як початкове положення для роботи над зміцненням м'язів спини, м'язів сідниць плечового пояса і кінцівок за наявності мимовільних скорочень м'язів передньої поверхні тіла і кінцівок. Якщо немає необхідності в інших укладаннях, то хворі 1-й і 2-й групи користуються укладаннями в середньому положенні.

Укладання №6 (рис. 2, е). Початкове положення – лежачи на спині; під головою – мала ватяна подушка; руки вздовж тулуба або злегка зігнуті на тулубі під перекидним вантажем, що фіксує таз і нижній відділ грудної клітки; ноги прямі – на ширині ступні; стопи в упорі (об дошку або об мішки з піском) в середньому положенні. Під таз – мала подушка; на нижній частині стегон – перекидний вантаж. Використовується як початкове положення у вправах для зміцнення м'язів шиї, живота, розгиначів гомілки і стоп, для розтягання задніх м'язів-згиначів колінного суглоба, як укладання на тиху годину і частину ночі, є основним укладанням для хворих 1-ої групи.

Укладання коригуючі. Ці укладання застосовуються з метою запобігання або виправлення хибного поз, контрактур і для гальмування гіперкінезів. Укладання для гальмування гіперкінезів виконуються в положенні лежачи на животі. Це положення сприяє зниженню інтенсивності мимовільних рухів під дією маси тіла хворого і його тиску на тверду опору. Велике значення при цьому має позитивний психологічний настрій хворого. В цьому положенні він упевнений в своїй безпеці і бачить оточуючу обстановку; йому зручніше діяти руками (укладання № 7, 8, 9, 10).

Укладання №7 (рис. 2, ж). Початкове положення – лежачи на животі; під головою – мала подушка; руки зігнуті ("крильця"); передпліччя – на мішках з піском або на малих ватяних подушках. Під тулубом – велика щільна подушка, ноги нарізно, ширше – фіксовані мішками з піском або дерев'яними "рогачиками". На ногах можуть бути ортопедичні апарати, тутора, гіпс. На таз – перекидний вантаж. Застосовується для розслаблення і розтягання великих грудних м'язів, при згинально-привідних контрактурах у тазостегнових і згинальних – в колінних суглобах, як початкове положення для зміцнення м'язів спини, плечового пояса і м'язів сідниць.

Укладання №8 (рис. 2, з). Початкове положення – лежачи на спині; під головою – середня ватяна подушка, підборіддя опущене на груди; під плечима зігнутих рук – малі ватяні подушки; під таз – плоска подушка; ноги фіксовані високими гіпсовими пов'язками з розпіркою. Застосовується за наявності корекції гіпсовою пов'язкою, після оперативного втручання і для розслаблення великих грудних м'язів.

Укладання №9 (рис. 2, и). Початкове положення те ж; руки випрямлені, злегка відведені й фіксовані в положенні супінації – мішками з нагрітим піском. Розведені ноги (якомога ширше) в туторах, в положенні зовнішньої ротації утримуються мішками з піском. За наявності тенденції до згинання і пронації передпліччя до вищезгаданих призначень додається укладання рук.

Укладання №10 (рис. 2, к). Початкове положення – лежачи на спині, без туторів на ногах; під головою – мала подушка; під нижньою третиною гомілок – маленькі вали; під таз і між стегнами – подушки; стопи в упорі на вертикальну дошку, ноги – нарізно випрямлені. Перекидний вантаж на таз і нижню третину стегна, руки вздовж тулуба під вантажем. Використовується для відчуття правильного розташування голови і кінцівок відносно тулуба і як початкове положення для