Переходити до складніших укладань треба поступово, підготувавши спочатку симетричне положення тазу і плечового пояса. Так, наприклад, тільки домігшись за допомогою різних засобів (розслабляючий масаж, теплові процедури, рефлексотерапія та ін.) розслаблення привідних м'язів і згиначів стегна, слід проводити укладання з розведенням зігнутих або прямих ніг, з поступовим збільшенням часу знаходження в цьому положенні. Після закінчення дії будь-якого укладання, після зняття фіксації треба пропонувати хворому зберегти надане тілу положення, спочатку хоча б на декілька хвилин.

Система спеціальних поз-вправ для придушення тонічних рефлексів, що рекомендуються Б. і К. Бобат (1967), призначена переважно для важкохворих раннього віку. Вони можуть застосовуватися і в резидуальному періоді. Початковою є поза "ембріона" в зігнутому положенні (рис. 2, л). Кожна з пропонованих поз є початковим положенням, що забезпечує мінімальний вплив тонічних рефлексів і дозволяє послідовно працювати над відновленням довільних рухів в суглобах, а також всіх тих фізіологічних синергій, які забезпечують розвиток напівавтоматичних рухів у дитини 2-3 років. Всі ці пози-вправи рекомендується тривало розучувати, якщо дитина не може цього зробити сама (рис. 3, пози 1-15). Тільки після того, як у певній позі хворий починає самостійно виконувати необхідний рух, переходять до наступного. Вслід за застосуванням пози ембріона з похитуваннями тіла для розслаблення м'язів хворий укладається на спину, руки схрещені й фіксовані на грудях, під голову підкладається подушка, під коліна – вал, ноги зігнуті. В цьому положенні тренуються рухи голови у різних напрямах (1, 2). В подальших позах (3, 4) руки поступово випрямляються і лежать уздовж тулуба. Потім розучуються рухи в плечових суглобах, і остання поза – з піднятими вгору руками, що лежать на опорі. У всіх цих вправах ноги фіксовані. Цей розділ вправ закінчується позою сидячи на п'ятах, при нахиленому вперед тулубі з опорою на витягнуті руки (5).

Далі пози-вправи направлені на поступове випрямляння нижніх кінцівок, при цьому руки зігнуті і перехрещені на грудях, що забезпечує виключення співдружніх рухів верхніх кінцівок. Ці вправи виконуються лежачи на спині. Рухи зігнутих ніг, кругові рухи в тазостегновому суглобі, вироблювані пасивно, а потім з допомогою (6); гомілки опущені за край опори – розслаблення м'язів і руху в колінному і гомілковостопному суглобах (7); все тіло на опорі – почергові рухи ніг у всіх суглобах, добиваючись випрямлення кожної ноги (8, 9); початкове положення зі спущеними з опори гомілками, але вже без фіксації рук – рухи всіма частинами тіла по черзі і спільно (10), наприклад розгинання лівої гомілки і згинання тієї ж руки та ін. На наступному етапі в початковому положенні лежачи на спині без фіксації рук тренуються рухи ніг у всіх суглобах і в поєднанні з рухами рук (11, 12, 13) [6, 31].

Рис. . Пози-вправи Б. і К. Бобат [18].

Завершальною є поза-вправа в початковому положенні лежачи на спині без фіксації рук – тренуються всі рухи в гомілковостопних суглобах в поєднанні з рухами рук або руки підняті над головою і лежать на опорі (14, 15).

Досвід показав, що застосування всіх цих вправ-поз має значення для нормалізації схеми тіла і рухів, проте в них виключена робота по розвитку опорної здатності і реакцій рівноваги, внаслідок чого вони повинні доповнюватися відповідними вправами.

2.1.2. Масаж

Сприятлива дія масажу на організм людини, як загальна, так і місцева, доведена наукою і практикою. Лікувальний масаж, застосований для хворих, може бути особливо корисний в тих випадках, коли з численних спеціальних прийомів вибираються такі, які в зв'язку з особливостями захворювання найбільш відповідають задачам відновного лікування. На рис. 4, а, б, показані загально-прийняті напрямки масажних рухів. При різних формах дитячого церебрального паралічу масаж застосовується з метою розслаблення гіпертонусу м'язів, гальмування гіперкінезів, стимулювання функцій паретичних м'язів, а також для сприяння поліпшенню обміну речовин, зниженню вегетативних і трофічних розладів і поліпшенню працездатності м'язів.

Рис. . Напрям масажних рухів [6, 31]

Прийоми загального масажу для розслаблення м'язів. Поверхневе безперервне погладжування. При цьому масажні рухи долонею і пальцями виконуються без тиску, з легким ковзанням, без переміщення шкіри. Рухи повинні бути легкими, проводитися плавно, в повільному, спокійному темпі. Цей прийом може виконуватися на частинах тіла, окремих м'язових групах і м'язах [9].

Струшування. Масажуючий фіксує вищерозміщену частину кінцівки однією рукою і проводить струшування нижчележачої вільної частини тіла іншою рукою.

Валяння. Застосовується для розслаблення крупних груп м'язів. Масажована частина тіла повинна знаходитись у вигідних для розслаблення м'язів умовах, з хорошою опорою для всього тіла. Рухи рук масажуючого як би проводять перевалювання м'язових мас з однієї руки на іншу.

Катання. Застосовується для розслаблення м'язів кінцівок, в першу чергу тазостегнового і плечового суглобів. При цьому лежачу на опорі кінцівку "катають" двома руками в напрямку від себе й до себе, як качалку на тісті.

Застосовуються й інші прийоми, такі як струшування – на кінцівці при захопленні дистального відділу (кисть); вібрація, виконувана на широких м'язах долонею і на окремих точках пальцем. Цей прийом, проте, важкий для виконання й рідко хто вміє його правильно застосовувати.

Для розслаблення м'язів застосовується рекомендований В.М. Пігіним низхідний масаж із втиранням анестезинової мазі (ланолін – 45,0, персикова або соняшникова олія – 45,0 і анестезин – 10,0). Втирання мазі проводиться охоплюючим м'яз погладжуванням зверху вниз, не зачіпаючи сухожиль.

Масажні рухи проводяться насухо, до появи відчуття тепла [6, 32].

Для стимуляції ослаблених м'язів застосовуються прийоми загального масажу: 1) глибоке безперервне і