метод дозволяє виділити у сфері фізичної культури область специфічних і область об'єднаних видів діяльності.
Таблиця 1.
Фізична культура, охарактеризована на рівні діяльності суспільства [15, 126]
Форма діяльності | Характер | Суб'єкт | Об'єкт | Мета і результат
Фізкуль-турна діяльність суспільства | Суспільно-політичний | Суспільство | Групи, орга-ні-зації, колективи, окремі особи | Керівництво діяльністю людей, груп, колективів, організацій, орієнтоване на фізичне вдосконалення і рамках усебічного розвитку особи членів суспільства
Фізкультурна діяльність груп, організацій, колективів
Фізичні вправи індивідуума
Свого роду "ядро" змісту фізичної культури складають: фізичне виховання, спорт, туризм і лікувальна фізкультура. Це – область специфічних і одночасно структурно непростих формоутворювальних, виховно-освітніх видів діяльності рухового характеру. Індивідуум (фізкультурник, спортсмен, пацієнт), залучаючись до них, здійснює активну цілеспрямовану рухову діяльність, за допомогою якої він впливає на самого себе.
Наприклад, у спорті це перш за все змагальна сторона діяльності, в туризмі – відпочинок і пізнавальна сторона, у лікувальній фізкультурі – лікування і реабілітація організму. З точки ж зору системи елементів фізичної культури, які входять кінець кінцем у структуру способу життя, ці форми діяльності треба розглядати у вигляді органічного симбіозу саме як складну систему.
1.2. Досвід аналізу і систематизації форм і функцій фізичної культури
При поглибленому осмисленні загальної суті фізичної культури, її ролі і місця в системі суспільних явищ одним із центральних завдань є адекватне представлення її різноманітних форм і функцій в суспільстві, узятих в їх закономірному співвідношенні. Від вирішення цієї задачі значною мірою залежить як розробка теорії фізичної культури, так і її практичне застосування. Невипадково аналізу функцій, форм і умов функціонування фізичної культури приділяють все більш пильну увагу теоретики, історики, соціологи, організатори та інші фахівці [15, 143].
Під функціями фізичної культури розуміється об'єктивно властиві їй властивості впливати на людину і людські відносини, задовольняти і розвивати певні потреби особистості і суспільства.
Функції фізичної культури, як і взагалі будь-які реальні функції, практично невіддільні від певних форм, на основі яких вони здійснюються. Термін "форми" означає тут те, що структурно відрізняє види і різновиди фізичної культури, тобто їх структурну визначеність ("оформленість").
Розглянемо, таким чином, функції фізичної культури.
Специфічні функції. Під специфічними функціями фізичної культури правомірно розуміти лише ті її функціональні властивості, які властиві повною мірою тільки їй як особливій стороні культури.
Специфічні функції фізичної культури в цілому полягають перш за все в її властивостях, що дозволяють задовольняти природні потреби людини в руховій активності, оптимізувати на цій основі фізичний стан і розвиток організму відповідно до закономірностей зміцнення здоров'я і забезпечувати фізичну дієздатність, необхідну в житті.
Життєво важливе значення цих функцій фізичної культури для людства зумовлене в першу чергу тим, що людина формувалася багато тисячоліть як практично діяльна істота. Рухова активність була й залишається абсолютно необхідною умовою нормального функціонування, розвитку і самого існування людського організму. Її виключення або навіть зведення до мінімуму на скільки-небудь значному етапі онтогенезу неминуче обертається для людського організму глибокою шкодою, що давним-давно помічено мудрістю людської (пригадаємо аристотелівське: "Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як тривала фізична бездіяльність!") [15, 151]. Тому нічого немає несподіваного у тому, що в наш час, коли в результаті прогресуючої механізації, автоматизації і кібернетизації виробничих процесів різко скорочується об'єм рухової активності в основній сфері життєдіяльності людини, небувало загострюється небезпека негативних наслідків гіподинамії, про які з наростаючою тривогою говорять як про "хворобу століття".
Специфічні функції окремих компонентів, видів і різновидів фізичної культури спеціалізуються залежно від особливостей тих сфер життєдіяльності (або соціальних інститутів), стосовно яких відбувається її диференціація. В цьому відношенні можна виділити, зокрема:
специфічні освітні функції, які найповніше виражені при використанні фізичної культури в загальній системі освіти для систематичного формування життєво важливого фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних із ними знань (чинника фізичної освіти);
специфічні прикладні функції, які виражені перш за все при використанні фізичної культури в системі спеціальної підготовки до трудової діяльності як чинник професійно-прикладної фізичної підготовки;
специфічні "спортивні" функції, найбільш яскраво виражені у сфері спорту вищих досягнень, де вони виявляються в тому, що фізична культура служить чинником досягнення максимальних результатів у реалізації фізичних і безпосередньо пов'язаних із ними можливостей людини;
специфічні рекреативні й оздоровчо-реабілітаційні функції, які виражені переважно при використанні фізичної культури у сфері організації змістовного дозвілля або в системі спеціальних відновних заходів, де вона застосовується як чинник протидії стомленню і одночасно задоволення емоційних запитів або від-новлення тимчасово втрачених функціональних можливостей організму [15, 153].
Як відомо, за багатьма сучасними дослідницькими даними, гіподинамія є однією з основних причин серцево-судинних та інших захворювань, що наступають все частіше задовго до старіння [15, 154]. В експериментах же на тваринах досить чітко показано, що повне штучне позбавлення їх рухової активності спричиняє летальні результати.
Загальнокультурні, загальновиховні та інші соціальні функції, пов'язані з використанням фізичної культури в суспільстві. В принципі всі загальні функції, властиві культурі в цілому, виявляються так чи інакше і при відповідно направленому використанні фізичної культури.
Не викликає сумнівів, що в загальній системі соціальних чинників цілеспрямованого формування особистості використання фізичної культури, як і культури в цілому, підпорядковане перш за все виховним цілям. При цьому крім розглянутих властивостей фізичної культури визначальне значення мають чинники, зв'язки і відносини, що зумовлюють її дієвість як засобу етичного, естетичного, трудового, інтелектуального виховання.
Те ж саме справедливо відносно ролі фізичної культури в загальному процесі соціалізації особи і соціальної інтеграції. Як широка соціальна течія, фізкультурний рух, поза