сумнівом, набуває в процесі свого розвитку все більш серйозного значення як чинника залучення людей в активне суспільне життя і як одна з найбільш масових форм організації суспільної ініціативи.
На основі органічних зв'язків фізичної культури з іншими сторонами культури в її сфері реалізується ряд загальнокультурних функцій. Природно, характер прояву останніх залежить тут від специфічних особливостей фізичної культури і разом із тим обумовлений провідними началами соціальних відносин. Це видно, зокрема, на прикладі таких загальнокультурних функцій, як комунікативна, інформаційно-трансляційна, нормативна й естетична.
Як добре відомо, фізична культура займає місце, що все розширюється, в системі безпосередніх міжлюдських контактів, включаючи інтернаціональні зв'язки. Спілкування на основі фізкультурної діяльності стало однією з найпоширеніших форм міжособистісних, міжколективних і міжнародних контактів, що охопили в глобальних масштабах багато й багато мільйонів людей.
Інформаційно-трансляційна функція фізичної культури, пов'язана з її ціннісним змістом: як і культура в цілому, фізична культура служить носієм інформації, корисної для людства, і передавачем її від покоління до покоління.
Одна із загальнокультурних функцій фізичної культури – нормативна – полягає в тому, що в процесі фізкультурної практики і у зв'язку з нею виробляються, конкретизуються і закріплюються певні норми, що мають оцінне і регулююче значення. До них відносяться, зокрема, норми фізичної підготовленості, нормовані показники спортивних досягнень, загальні критерії фізичної досконалості, правила нормування фізичних навантажень і т.п. [15, 157]
Естетичні функції фізичної культури часом розглядають як похідні від видовищної привабливості фізкультурних, особливо спортивних явищ. Те, що фізична культура стала одним із популярних видовищ, сумнівів не викликає. Але видовищність – не основа її естетичної цінності, швидше навпаки (принаймні в головному). Естетичні властивості фізичної культури органічно пов'язані з її специфічними властивостями задовольняти потреби людини у фізичній досконалості і її загальнокультурним значенням як одного з найбільш дієвих засобів усебічного гармонійного розвитку особистості.
Таким чином, у системі соціальних зв'язків, пронизуючих, підпорядковуючих і структуруючих різні сфери життя суспільства, фізична культура функціонує в єдності з іншими сторонами культури і може бути використана як засіб досягнення багатьох соціально заданих цілей.
1.3. Характеристика, систематизації компонентів фізичної культури, в структурно-функціональному аспекті
Виходячи з того, що структура фізичної культури як багатокомпонентного суспільного явища соціально зумовлена загальною структурою способу життя людей, аналітичне виділення найбільших її розділів логічно вести стосовно особливостей тих соціальних сфер життєдіяльності, в яких закономірно представлені її основні компоненти. Відповідно в загальній структурі фізичної культури ми розрізняємо ряд великих розділів. Кожний із них представлений її своєрідними видами й різновидами певного типу, як такими, що склалися відносно давно, так і порівняно новими.
Базова фізична культура. До неї відноситься в першу чергу та фундаментальна частина фізичної культури, яка включена в систему освіти – виховання підростаючих поколінь як одна з основних шкільних дисциплін. Відповідно основну форму базової фізичної культури називають нерідко "шкільна фізична культура". У багатьох країнах вона є обов'язковим учбовим предметом загальноосвітньої школи та інших учбово-виховних установ, де її застосування направлене на те, щоб закласти основи загальної фізичної освіти (сформувати широкий фонд життєво необхідних рухових умінь, навичок і пов'язаних із ними знань), забезпечити різносторонній розвиток фізичних і безпосередньо пов'язаних з ними здібностей, оптимізувати стан здоров'я, гарантувати базовий рівень загальної фізичної підготовленості як фундаментальну передумову подальшої життєдіяльності, і зокрема "базу" спортивної спеціалізації. Специфічні функції базової фізичної культури і виражаються перш за все в тому, що вона служить чинником базової фізичної освіти, різностороннього фізичного розвитку, широкої загальної фізичної підготовки.
Важливими елементами базової фізичної культури в її шкільних формах є, зокрема:
аналітична "школа рухів" як система елементарних гімнастичних вправ і способів їх взаємозв'язаного виконання, за допомогою яких формують уміння диференційовано управляти окремими рухами і розвивають здатність координувати їх у різних поєднаннях;
система вправ, розрахованих на освоєння основних способів раціонального використання своїх сил для переміщення в просторі, подолання перешкод і оперування з предметами (основні способи ходьби, бігу, плавання, пересування за допомогою допоміжних засобів, влізання, перелізання, стрибки, метання, підняття і перенесення обтяжень і т. д.);
"школа" єдиноборства, протидії і взаємодії в умовах складних форм рухової діяльності, що включають міжособові контакти (у командних рухомих іграх, спортивній боротьбі і т. п.) [15, 160].
Педагогічно організований багаторічний процес передачі й освоєння цінностей базової фізичної культури, впорядкований відповідно до освітньо-виховних цілей і принципів, є не що інше, як процес основного (базового) фізичного виховання. Причому в шкільних формах цього процесу найбільш послідовно й повно втілюються дидактичні й виховні принципи його оптимізації, створюються особливо сприятливі умови для його педагогічно виправданої організації. Визначальні риси шкільної фізичної культури багато в чому й обумовлені саме тим, що вона органічно включена в загальну систему освіти – виховання і функціонує за закономірностями цієї системи (тобто за загальними закономірностями освіти й виховання).
Базова фізична культура не обмежується лише шкільними формами. Її конкретна спрямованість, зміст і способи використання змінюються залежно від етапів вікового розвитку й умов життя. В зв'язку з цим треба розрізняти пролонгуючі різновиди базової фізичної культури (від "пролонгувати" – продовжувати дію), на основі використання яких забезпечується подальше підвищення рівня базової фізичної підготовленості й можливе тривале збереження досягнутої загальної фізичної дієздатності, зокрема тоді, коли починає позначатися вплив вікової інволюції організму. Вони широко представлені в системі секційних і самостійних занять по загальній фізичній підготовці, "загальнокондиційному тренуванню" або "фітнес-тренінгу" різних контингентів населення. Зміст цих занять можуть складати як відповідно ускладнені елементи шкільної фізичної культури, так і