Оцінка результатів тестування проводиться за індексом рівня фізичної підготовленості, який визначається за формулою [5, 163]:

ІРФПчол = 420 – (ТЧК1 + тЧК2 + ЧСС ЧК3 +МТ/р2ЧК4 – ВЧК5).

ІРФПжін = 305 – (ТЧК1 + тЧК2 +ЧССЧК3 +МТ/р2ЧК4 – BЧK5,

де: ІРФП – індекс рівня фізичної підготовленості;

Т – час подолання дистанції у повних хв;

т – час подолання дистанції в с понад повні хв;

ЧСС – пульс після навантаження (перші 15 с, за 1 хв);

MT – маса тіла, кг;

Р – зріст, м;

В – вік, років;

К1 – К5 – коефіцієнти (табл. 3.4).

Рівень фізичної підготовленості визначається за спеціальною шкалою (табл. .5).

Таблиця 3.

Значення коефіцієнтів К1 – K5 при оцінці результатів тестування

з ходьби на 2 км [5, 163]

Коефіцієнт | Чоловіки | Жінки

К1 | 11,6 | 8,1

К2 | 0,2 | 0,14

К3 | 0,56 | 0,36

К4 | 2,6 | 1,0

К5 | 0,2 | 0,3

Таблиця 3.

Шкала оцінок результатів тестування з ходьби на 2 км [5, 163]

Значення ІРФП | Рівень фізичної підготовленості

<70 | низький

70-89 | нижче середнього

90-110 | середній

111-130 | вище середнього

> 130 | високий

Виявлений під час первинного контролю рівень фізичного стану є підставою для програмування тренувальних занять.

Залежно від визначеного рівня фізичного стану пропонується варіант програми оздоровчого тренування (всього розроблено 50 варіантів), який включає рекомендації з періодичності та тривалості занять, їх спрямованості, обсягу та інтенсивності, засобів, тренувального й максимально допустимого пульсових режимів [14].

3.2. Методи оперативно-поточного контролю за оздоровчим ефектом занять

Завданням оперативно-поточного контролю в оздоровчому тренуванні є оцінка відповідності тренувального навантаження індивідуальним можливостям. Він проводиться безпосередньо під час оздоровчих занять, після заняття та в інтервалі між проведеним та наступним заняттями. У процесі заняття оцінюються показники працездатності та втоми.

Після заняття аналізується динаміка відновлення. Для оперативного контролю найбільш придатні методи, що дозволяють отримати необхідну інформацію за мінімальний час, не відволікають від вирішення основних завдань, не потребують перерв. У межах педагогічного контролю неможливо врахувати всі ознаки, які характеризують зміни функціонального стану людей під впливом тренувальних навантажень. Тренер-викладач здійснює контроль на занятті, робить висновки на підставі такого комплексу ознак [5, 164]:

Зовнішні об'єктивні ознаки стану тих, хто займається (зміна кольору шкіри, потовиділення, міміка, характеристика пози та ін.), дають змогу рівень фізичного навантаження та його відповідність функціональним можливостям організму.

Приблизну класифікацію навантажень за зовнішніми ознаками загальної втоми і її відчуттям, розроблену Л.П.Матвєєвим, наведено в табл. 3.6.

Таблиця 3.

Класифікація навантажень за загальними критеріями втоми [5, 164]

Ознака | Ступінь навантаження – ступінь втоми

невелике навантаження – легка втома | велике навантаження – велика втома | надмірне навантаження – дуже сильна втома

Зміна кольорових відтінків шкіри | легке почервоніння | сильне почервоніння | дуже сильне почервоніння або незвичайне збліднення

Потовиділення | залежно від зовнішньої температури – легке або середнє | сильне, переважно вище пояса | дуже сильне по всьому тілу

Якість виконання рухів | впевнене | незначне збільшення помилок, поступове погіршення точності рухів | істотне порушення координації рухів та стійкості загальної пози

Зосередженість уваги | нормальна стійкість уваги без ознак зайвого збудження | поступове зміщення уваги із заданих об'єктів зосередження | істотне погіршення деяких функцій уваги

Настрій | піднесений, жвавий, радісний | у цілому позитивні емоції | поступово загострюються негативні емоції

Самооцінка фізичного стану може фіксуватися у вигляді словесного опису або в балах. Під час легкого навантаження не виникає жодних неприємних відчуттів і скарг. Велике навантаження супроводжується відчуттям значної втоми, утрудненим диханням, незначними болями в м'язах. При надмірному навантаженні виникають болі в суглобах, ділянці печінки, а в окремих випадках – запаморочення, нудота, що свідчить про необхідність термінового припинення заняття фізичними вправами. Об'єктивним показником, який дає змогу оцінювати відповідність навантаження функціональним можливостям організму, є показник пульсу. ЧСС можна підрахувати за 10-15-30 або 60 секунд. У спортивній медицині прийнято підрахувати пульс за 10 секунд, а всесвітньо відомий фахівець оздоровчої фізкультури К.Купер пропонує вимірювати ЧСС за 15 секунд (помилка на 1 удар за 15 секунд у перерахунку на 1 хвилину складає лише 4 удари). При цьому рекомендується підраховувати пульс на зап'ястку, а не на сонній артерії в ділянці шиї (сильний тиск на шию може знизити пульс на 3-4 удари за 1 хвилину). Пульс можна вимірювати протягом всього заняття після окремих частин або виконання вправ.

Як відзначають фахівці [18], між інтенсивністю навантажень і ЧСС лінійний зв'язок зберігається до певної межі, яка складає 75 % від максимально можливого навантаження. При більш високому навантаженні лінійність зв'язку порушується і темпи приросту ЧСС не відповідають інтенсивності навантаження. В осіб з низькими функціональними можливостями та старших 60 років лінійність зв'язку може порушуватися значно швидше.

Дуже важливим показником відповідності навантаження стану людини є реакція відновлення пульсу після навантаження. Після оздоровчого заняття окремими фізичними вправами повне відновлення пульсу в деяких осіб відбувається через 20 і більше хвилин. У таких вправах достатньо фіксувати ступінь відновлення пульсу за перші 10 хв.

В інтервалах між заняттями оперативний контроль проводиться у вигляді самоконтролю. Викладачі-тренери повинні надати консультації щодо його проведення та аналізувати одержані дані. У міру накопичення фіксованих даних оперативно-поточного контролю з'ясовуються загальні тенденції в