Курсова робота

Фізична культура і спорт в сучасному суспільстві

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Основні функції і завдання фізичної культури в сучасному суспільстві

1.1. Соціальні витоки мети, переслідуваної у фізичному вихованні

1.2. Основні задачі

Розділ 2. Спорт в системі соціальних явищ. Основні функції спорту.

2.1. Конкретизація понять, що відносяться до спорту.

2.2. Соціальні функції спорту і основні напрямки спортивного руху.

Розділ 3. Функції фізичної культури і спорту як засобу міжнародного спілкування.

3.1. Міжнародний рух "Спорт для всіх".

3.2. Досвід організації оздоровчої діяльності в зарубіжних країнах.

3.3. Моделі менеджменту зарубіжних фізкультурно-оздоровчих клубів.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.

Соціальна цінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.

Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

Сферами впровадження фізичної культури є виробнича, навчально-виховна, соціально-побутова сфери.

Держава створює необхідні умови для підготовки наукових та викладацьких кадрів, розвитку наукових досліджень у галузі фізичної культури та стимулює впровадження їх у суспільну практику.

Основними напрямами впровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність, фізичне виховання та розвиток масового фізкультурно-спортивного руху.

Фізкультурно-оздоровча діяльність спрямована на підтримання та зміцнення здоров'я у виробничій, навчально-виховній і соціально-побутовій сферах.

Таким чином, зважаючи на важливість наведених вище положень, можна відзначити особливу актуальність дослідження проблеми функцій фізичної культури і спорту в сучасному суспільстві.

Практична значимість вказаних проблем зумовлює мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет .

Об’єктом дослідження курсової роботи є фізична культура і спорт як чинники здорового способу життя членів суспільства.

Предметом дослідження курсової роботи є функції фізичної культури і спорту в сучасному суспільстві.

Метою курсової роботи є теоретичне об?рунтування функцій фізичної культури і спорту в сучасному суспільстві.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:–

охарактеризувати основні функції і завдання фізичної культури в сучасному суспільстві;–

дослідити місце спорту в системі соціальних явищ, а також основні функції спорту;–

висвітлити функції фізичної культури і спорту як засобу міжнародного спілкування.

Розділ 1. Основні функції і завдання фізичної культури в сучасному суспільстві

1.1. Соціальні витоки мети, переслідуваної у фізичному вихованні

Генеральна мета, що висувається суспільством у сфері виховання на багаторічну перспективу і намічає загальний результат виховання, зумовлена корінними соціальними потребами. В достовірно гуманному суспільстві вона витікає кінець кінцем з необхідності створення і все більш повного використання зростаючих соціальних можливостей для всебічного розвитку людини, що передбачає орієнтацію всіх доданків системи виховання на формування "гармонійно розвиненої суспільно активної особи, що поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість". Відповідно в системі фізичного виховання, складовою невід'ємну частину системи виховання, переслідується мета – на основі повноцінного використання чинників фізичної культури реалізувати можливості оптимального фізичного розвитку людей, всебічного вдосконалення властивих кожній людині фізичних якостей і пов'язаних з ними здібностей в єдності з вихованням духовних і етичних якостей, що характеризують суспільно активну особу, забезпечити на цій основі підготовленість кожного члена суспільства до плідної трудової та інших суспільно важливих видів діяльності [13, 11].

При конкретизації даної кардинальної мети враховуються як індивідуальні інтереси вільного, необмеженого розвитку особи, так і практичні потреби суспільства. При цьому практична орієнтація мети виходить в першу чергу з об'єктивних вимог, що пред'являються до фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини в основній сфері її життєдіяльності – у сфері праці.

Відомо, що прогрес суспільного виробництва закономірно змінює місце і функції людини в процесі праці, розширюючи і якісно змінюючи вимоги до трудових умінь, навичок, здібностей.

Однією з вирішальних умов високої продуктивності праці був і залишається високий рівень загальної працездатності, що базується на міцному здоров'ї і нормальному (відповідному природним закономірностям) фізичному розвитку людини.

Разом з тим в умовах сучасного матеріального виробництва до фізичних і безпосередньо пов'язаних з ними здібностей працівників пред'являються нові вимоги. Все більше видів праці вимагають замість грубих фізичних зусиль тонко скоординованих і точно розрахованих рухових дій, замість небагатьох суто стереотипних навичок – здібності опановувати все новими вдосконаленими формами рухів. Вже в числі існуючих професійних спеціальностей немало таких, майстерність і виробничі досягнення в яких істотно залежать, образно кажучи, від витонченої культури рухів (як, наприклад, у налагоджувачів складних промислових агрегатів або випробувачів нової техніки, зокрема авіаційної). В багатьох сучасних трудових процесах потрібні також підвищена лабільність і стійкість функцій органів чуття (аналізаторів), загальна психофізична витривалість і ряд інших фізичних і безпосередньо пов'язаних з ними здібностей. В перспективі, як показують серйозні соціальні прогнози, посилиться тенденція до поєднання і динамічного оновлення професійних спеціальностей, що зажадає відповідної зміни характеру професійної підготовки, у тому числі фізичної. Особливо високим і різностороннім вимогам повинні будуть задовольняти ті, хто візьме на себе рішення найважчих задач по освоєнню нових сфер життєдіяльності (що зараз вже можна бачити на прикладі вимог, що пред'являються до космонавтів). Таким чином, технічний прогрес у