Отже, прикладна орієнтація мети, переслідуваної в системі фізичного виховання, як і у всій системі виховання, зумовлена цілком певними суспільними потребами.

1.2. Основні задачі

Розглянута мета конкретизується в цілому комплексі задач, які, будучи як би окремими доданками мети, виражають її стосовно розділів багатогранного процесу виховання, етапам вікового розвитку виховуваних, рівня їх підготовленості, конкретних умов досягнення намічених результатів [13, 14].

Специфічні задачі. Основними з вирішуваних в процесі фізичного виховання специфічних задач є: 1) задачі по оптимізації фізичного розвитку людини у напрямку всебічного розвитку властивих їй фізичних якостей, вдосконалення рухових здібностей, зміцнення і багаторічного збереження здоров'я; 2) специфічні освітні задачі, що передбачають системне формування необхідного в житті індивідуального фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань ("фізичної освіти"). Конкретніше кажучи, суть цих двох груп задач, що виражають специфічну спрямованість фізичного виховання, полягає в наступному [20].

Перша група задач. Призначення фізичного виховання полягає, окрім іншого, в тому, щоб в міру об'єктивних можливостей забезпечити оптимальний розвиток властивих людині фізичних якостей. "Фізичними якостями" прийнято називати природжені (успадковувані генетично) морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена) активність людини, що отримує свій повний вияв у доцільній руховій діяльності. Зрозуміло, відмінності такого роду якостей людини від інших її якостей відносні, оскільки насправді всі вони органічно зв'язані один з одним, але розрізняти їх потрібно подібно тому, як розрізняють фізичну і нефізичну працю, фізичну культуру й інші сторони культури і т.д.

До фізичних якостей індивіда здавна відносять м'язову силу, швидкість, витривалість і деякі інші аналогічні по своїй природі якості (такі, зокрема, як гнучкість). Дослідження, особливо інтенсивно розгорнені в останні десятиріччя, розширили і поглибили уявлення про функціональні і структурні основи такого роду якостей і про властивості організму, що лімітують їх прояви в різних видах рухової діяльності. При цьому виявилися як би випадаючими раніше з уваги "різновиди" даних якостей і їх своєрідні поєднання у вигляді комплексних фізичних здібностей, що дозволило скласти більш повну і разом з тим диференційовану характеристику їх. Серед фізичних якостей і похідних від них здібностей людини особливо суттєво впливають на результативність рухової діяльності силові, швидкісні, швидкісно-силові, рухово-координаційні якості і здібності, загальна і специфічна витривалість [13, 15].

Поняття "фізичні якості" і "фізичні здібності" в певному відношенні співпадають, проте вони не тотожні. Фізичні якості людини складають якісну основу її фізичних здібностей, інакше кажучи, характеризують їх якісну своєрідність. Останні в цьому відношенні правомірно розглядати як похідні від фізичних якостей. Разом з тим фізичні здібності не зводяться лише до фізичних якостей. Виявляючись в діяльності як рухові здібності, вони практично невіддільні від рухових умінь і навичок, що набувалися в житті в результаті навчання або самонавчання способам діяльності, формуються і удосконалюються в єдності з ними. Тобто фізичними здібностями як руховими здібностями є свого роду комплексні утворення, основу яких складають фізичні якості, а форму прояву – рухові уміння і навички.

В основі всього різноманіття рухових здібностей людини лежить сукупність тих її природних якостей, що кореняться в тілесній структурі і функціях її організму, завдяки яким вона має в своєму розпорядженні можливості проявляти силу, швидкість і потужність в рухах, додавати їм необхідний розмах і координувати їх у складі рухових дій, виконувати тривалу фізичну роботу, не дивлячись на виникаюче стомлення. Від рівня розвитку даних якостей у вирішальній мірі залежить, наскільки людина здатна здійснювати рухову діяльність, будувати її в різноманітних формах, досягати в ній певних результатів. Не випадково задачі по оптимізації розвитку цих якостей є у фізичному вихованні задачами першорядної значущості.

Дані задачі мають разом з тим аспект, який витікає з необхідності повною мірою використовувати чинники фізичної культури для зміцнення і багаторічного збереження здоров'я. Хоча поняття "здоров'я" поки все ще не одержало строго наукового тлумачення, принципово не викликає сумнівів, що те, що мається на увазі під "фізичним здоров'ям", багато в чому – а можливо, і головним чином – обумовлено повноцінним фізичним розвитком індивіда. Задачі по гарантуванню здоров'я вирішуються на основі виховання властивих кожній людині фізичних якостей і похідних від них рухових здібностей, особливо тих, розвиток яких веде до підйому загального рівня функціональних і адаптаційних можливостей організму. Звідси, проте, не витікає, що задачі по зміцненню здоров'я і задачі по вихованню рухових здібностей цілком співпадають і реалізація їх не має своїх особливостей. Зокрема, задачі по гартуванню організму (підвищенню його опірності несприятливим діям середовища) і по залученню до здорового способу життя в цілому мають самостійне оздоровче значення, реалізація їх в процесі фізичного виховання передбачає, окрім іншого, спеціально орієнтовану на це систему заходів фізкультурно-гігієнічного характеру.

Разом з основними задачами, вирішуваними з метою оптимізувати індивідуальний фізичний розвиток, у фізичному вихованні передбачаються і певні задачі по вдосконаленню статури. Йдеться, зрозуміло, не про штучну нівеляцію індивідуальних особливостей статури по якихось стандартних або модних канонах тілесної краси, а про сприяння природно-нормальному, неспотвореному формуванню тілесних форм на базі всебічного виховання фізичних якостей і рухових здібностей людини. В дійсно раціональній системі фізичного виховання таким задачам не наділяється домінуючого значення (на відміну від культуристських течій, прагнучих до безмірного нарощування мускулатури ради демонстрації тілесній потужності), але було б невірним вважати, що такого роду, задачі взагалі несуттєві.

Досконалі форми