визначеній діяльності. У спорті, наприклад, може бути швидкісна витривалість, у якій поєднуються якості швидкості і витривалості (наприклад, у бігу на коротку дистанцію), силова витривалість-сполучення сили і витривалості (наприклад, багатократне виконання присідання, підтягування на руках). Засобами для розвитку витривалості можуть служити різноманітні фізичні вправи, що потребують помірної напруги, але виконуються вони тривалий час (ходьба, чергування ходьби і бігу, біг, пересування на лижах, стрибки зі скакалкою, рухливі ігри та ін.
Лазіння і перелазання
Ці вправи мають прикладне значення. Вони проводяться у всіх класах школи.
Вправи в лазіння і перелазанні сприяють розвитку сили, спритності, витривалості. Завдання навчання лазінню і складаються в тому, щоб навчити школярів найбільше зручним і раціональним засобам пересування по гімнастичній стінці, ослонові, східцю і т.д.
З огляду на, це вправи в лазіння і перелазанні виконуються на снарядах на деякій висоті, учителю необхідно забезпечити особливо чітку організацію занять. Підхід до снарядів і відхід від них, початок виконання вправ і закінчення їх повинні бути пояснені і показані з граничною точністю, особливо вправ, що мають вплив на формування постави. Вправи в лазіння і перелазанні важкі для дітей. Це зобов'язує вчителя поступово переходити від вправ щодо простих до більш складного.
Для проведення лазіння учні розбиваються на групи по числу наявних прольотів гімнастичної стінки або гімнастичних ослонів. Кожна група стає в колону по одному і займає місце проти прольоту стінки або проти ослона. Спочатку вправи' виконуються по групах. Перша група виконує вправу, а інші спостерігають. Пізніше, коли діти набудуть навичок і необхідної організованості, учитель проводить вправи потоком, але з дотриманням визначених інтервалів. Наприклад, другий учень починає прямування по ослоні лише після того, як перший досягне середини ослона і т.д.
Для навчання лазінню і використовуються гімнастична стінка, ослони, колоди, канати, бум, кінь, інші снаряди.
Переповзання.
Переповзанням називається пересування по землі (по гімнастичному снаряду) на четвереньках або лежачи.
При виконанні вправ у переповзанні втягуються в роботу значні м'язові групи, відбувається позитивний вплив на серцево-судинну і дихальну системи.
Переповзання сприяє розвитку таких рухових якостей, як швидкість, спритність, витривалість, а також формуванню правильної постави. Вправи в переповзанні широко застосовуються в практиці роботи з фізичного виховання в дошкільних закладах і молодших класах школи.
У фізичному вихованні учнів біг займає одне з головних місць. Біг сприяє розвитку м'язів, дуже впливає на серцево-судинну і дихальну системи, підвищує обмін речовин. При заняттях бігом розвиваються швидкість, витривалість, координація рухів виховуються наполегливість, витримка. У процесі навчання бігу вчитель повинен забезпечити виконання двох задач: навчити дітей правильно бігати і використовувати біг як засіб гігієнічного впливу на організм.
На уроках діти повинні навчитися бігати м'яко, у чергуванні з ходьбою, один за одним і назустріч один одному, із гарною поставою, змінюючи темп, в одному напрямку і зі зміною напрямку, із подоланням найпростіших перешкод, із різноманітною довжиною кроків, прямолінійно, із високого старту.
При навчанні бігу, дітей варто ознайомити з узвичаєними в легкій атлетиці визаченнями—«толчкова нога», «махова нога». Це потрібно для того, щоб під час занять можна було давати необхідні вказівки, . користуючись відповідними термінами. Толчковой називається нога, що стикається з землею, махова -та, що уже відіпхнулася від землі.
Основи правильної техніки бігу такі: тіло бігуна злегка нахилено вперед (вертикальне положення або зайвий нахил тулуба несприятливі); голова і тулуб тримаються на одній лінії, плечі не піднімаються; толчкова нога ставиться на зовнішню сторону передньої частини стопи й у момент відталкування цілком випрямляється; махова нога згинається в колінному суглобі, стегно рухається нагору і досягає найбільшої висоти в момент поштовху іншою ногою; зігнуті в ліктях (до 90) руки рухаються в тому же темпі, що і ноги, прямування перехресні (права рука і ліва нога); пальці напівзігнуті.
З учнівськими І класу біг частіше усього застосовується в іграх, де діти невимушено, вільно бігають у межах своїх умінь і можливостей. Водночас починаючи з І класу варто чергувати ходьбу і біг, привчаючи дітей до виконання прямувань у різному темпі.
На уроках треба звертати увагу на ритмичный біг. Ритмічність бігу найкраще досягається тоді, коли вчитель стає перед колони і веде біг у потрібному темпі і ритмі, попередивши учнівських про те, що вони повинні бігти друг за другом, не обгоняя і не отставая.
У І-ІІ класах дітей треба учити вільному і невимушеному бігу з правильною поставою, без затримки подиху. С перших уроків необхідно звертати увагу учнів на правильне положення ніг, рук, тулуба - і дихання. Учні І класу, як правило, спочатку не справляються з диханням за завданням. Дихання у них довільне. Тому треба стежити за тим, щоб при бігу діти дихали через ніс і не затримували подиху. Під час бігу треба звертати увагу на піднімання стегна нагору, на постановку ноги, рівнобіжне положення стоп і не припускати поворотів тулуба в сторони.
На уроках у І-ІІ класах значний час приділяється бігу учнів групами (спочатку по 2-4 чоловік, потім по 8-15 чоловік). На початку діти бігають, тримаючись за руки, на відстань 15-20 м в однім напрямку. Потім проводяться перебіжки групами назустріч один одному, із перенесенням і перекладанням предметів (м'ячі, кубики, торбинки з жолудями й ін.).
Щоб швидше навчити дітей вільному, м'якому бігу, слід багато уваги приділяти бігу на носочках. Спочатку біг проводиться в однім напрямку, а потім у різних. Для зміни напрямку бігу треба користуватися умовними звуковими і зоровими сигналами.
У якості найпростіших