Дослідження А. Г. Болдирева, Ю. В. Захарова (1969) і інших свідчать про те, що найбільш ефективним методом виховання витривалості є застосування серії різноманітних засобів педагогічного впливу. При цьому варто особо відзначити виводи цих досліджень. Так, умовно розділивши всі засоби виховання загальної витривалості на дві групи, А. Г. Болдирев відзначає позитивні і негативні їхній сторони при роботі зі школярами.

Група засобів, пов'язаних тільки з бігом, є прекрасною базою для наступного розвитку швидкісної витривалості, розширює функціональні можливості органів дихання і кровообігу, привчає дітей і підлітків до бігових навантажень, але одноманітність цих засобів швидко стомлює, дає однобокий, тільки специфічний розвиток.

Використання вправ із багатьох видів спорту дозволяє різноманітити тренування, робить її менше стомлюючою, роблячи сприятливий вплив на емоційний стан учнів, всесторонне впливає на фізичний розвиток у дитячому і підлітковому віці.

Таким чином, для виховання витривалості в дітей і підлітків рекомендується використовувати різноманітні засоби педагогічного впливу і різноманітні методи - рівномірний, повторний, перемінний.

При рівномірному методі розвитку витривалості є можливість давати навантаження з урахуванням фізичної підготовленості школярів і легко регулювати її за часом. Вправи при даному методі виконуються в однім темпі, без стрибків, прискорень і сприяють розвитку загальної витривалості.

Регулювати навантаження кількістю повторень управ при достатніх інтервалах відпочинку дає можливість повторний метод. У цьому випадку учні декілька разів за урок пробігають (або виконують якусь іншу вправу) порівняно невеличку дистанцію з короткочасними інтервалами відпочинку після кожного відрізка. При цьому швидкість пересування повинна бути такої ж або вище швидкості, що потрібно показати під час здачі норми.

Перемінний метод полягає в тому, щоб вправи виконувалися в перемінному темпі. Що стосується інтервалів відпочинку між виконанням вправ на витривалість, то вони залежать від довжини залежності від фізичної підготовленості, складають від 140 до 180 уд/хв.

Інтенсивність виконання вправ при розвитку витривалості повинна бути вище критичної, приблизно на рівні 75-85% від максимальної (В. М. Зациорський, 1966). Інтервали відпочинку, як правило, заповнюються малоінтенсивною роботою.

Висновок.

Приріст показників, що характеризують рівень розвитку тієї або іншої рухової якості, у різні періоди (у межах шкільного віку) розрізнений, що, в основному, обумовлено природним ростом дитини і відповідного розвитку систем і функцій його організму.

Все це підтверджує необхідність своєчасного і раціонального застосування засобів і методів фізичного виховання школярів, що відповідають їхнім віковим особливостям, що позитивно відіб'ється на всебічному розвитку рухової функції. При цьому варто враховувати, що рухові якості тісно взаємозалежні. Не адекватні віку впливи на одну зі сторін моторики дітей можуть неспрятливо відбитися на розвитку інших компонентів рухової функції.

Результати дослідження розвитку рухових якостей (швидкість, спритності, сили, гнучкості, витривалості) дітей шкільного віку дозволяють зробити такі висновки.

1. Цілеспрямований розвиток рухових якостей (швидкість, спритності, гнучкість, сили і витривалості) повинно бути почате в шкільному віці. Процес їхнього розвитку здійснюється з обов'язковим урахуванням морфологічних особливостей і функціональних можливостей організму, що росте, а також основних закономірностей окремих якісних сторін рухової функції школярів.

2. У процесі досліджень виявлена загальна закономірність розвитку швидкості, гнучкості, спритності, витривалості і м'язової сили в дітей. Встановлено, що в шкільний період відбувається інтенсивне наростання всіх рухових якостей, проте Розвиток їх відбувається гетерохронно. Найбільші щорічні темпи приросту більшості рухових якостей спостерігаються в період від 7 до 9 років у дітей обох статей ..

3. Різниця в прояві рухової функції в дітей 7 років різна стать у процесі розвитку рухових якостей характеризується в дівчинок у порівнянні з хлопчиками:

- більшою частотою прямувань кисті руки, а також більш коротким латентним часом простого прямування;

- більш високими результатами в усіх вправах, що характеризують прояв якості спритності;

- більшою гнучкістю в поперечному і тазостегновому суглобах;

- великими результатами в стрибках у довжину з місця поштовхом однієї ноги.

У хлопчиків у порівнянні з дівчинками:

- велика швидкість бігу на дистанціях 10, 20 і ЗО м;

- велика витривалість до статичних зусиль;

- великі сила кисті обох рук і результати в метаннях набивного м'яча масою 1 кг в усіх вікових групах.

Відмінності в рівні розвитки рухових якостей між хлопчиками і дівчинками визначаються не тільки статевими особливостями, але і різноманітними рівнем їхньої рухової активності в повсякденному житті й інтересом до фізичних вправ і рухливих ігор.

Список літератури: