виконання команд, шикувань – умова успішних колективних дій;
участь і підготовці і прибиранні приладів, місць занять – колективні дії самообслуговування;
дотримання вимог єдиної форми, емблеми – прояв почуття відповідальності за успіхи і невдачі всього колективу;
сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання як елемент гуманізму.
На кожному уроці вирішується багато завдань, але акцентується увага лише на основних для даного завдання. Саме таких завдань пов’язаних із навчанням, може бути на уроці не більше двох-трьох.
Підготовка до уроку
Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка і 2) безпосередня підготовка.
Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результатів за минулий рік, виявлення позитивних результатів, недоліків і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний навчальний рік.
Етап безпосередньої підготовки характеризується виконанням вчителем наступних дій:
конкретизує завдання уроку (уточнення і вибір оптимального варіанту їх розв’язання з урахуванням конкретних обставин);
добирає засоби для вирішення конкретних завдань (у відповідності з етапами навчання і умовами);
здійснює організаційно-методичне забезпечення (підбирає методи і форми організації навчальної діяльності);
здійснює рухову підготовку до уроку, пов’язану з необхідністю постійно підтримувати певну фізичну форму вміння показати всі вправи шкільної програми на рівні результатів передбачених контрольними нормативами для учнів);
забезпечує теоретичну і мовні підготовку;
здійснює матеріальне забезпечення уроку (вдосконалення, оновлення, створення, підготовка матеріальної бази);
турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан.
Спрямовані вчителем до уроку повинні готуватись і учні. Суть їхньої підготовки полягає у:
виконанні домашніх завдань з фізичної культури;
виготовлені в домашніх умовах дрібного інвентаря необхідного для виконання домашніх завдань;
підготовці належної форми та елементів екіпіровки;
репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій вчителя на уроці.
Проведення уроку
Тепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.
Особливості проведення підготовчої частини уроку
В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.
Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.
Тривалість підготовчої частини – від 7 до 12 хв.
Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: “Шикуйсь!”, “Розійдись!”, “Рівняйсь!”, “Струнко!” “Вільно!” й ін.
Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться ліва i права сторона строю, як робити повороти на місці, що таке колона i шеренга; напередоднi намітити точки, за якими учні будуть орієнтуватись при шикуванні i перешикуванні, i т.д. Відомо, що стройові вправи молодші школярі засвоюють важче. Тому не слід форсувати процес оволодіння ними, потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.
Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів – у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади чи допоміжне обладнання розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зиґзаґ, пересування по точках зали.
При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності i співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування i проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок i ін. В арсеналі дій вчителя визначають наступні способи інформування учнів про вправи:
1. Звичайний спосіб – вчитель називає й одночасно показує вправу повністю;
2. Розчленований спосіб – вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням виконувати рухи одночасно з показом.
3. Тільки розповідь – вчитель називає вправу i не показує її;
4. Тільки показ – вчитель показує вправу i не називає її.
Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.
В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьома способами: –
Роздільний спосіб – паузи, пов’язанi з показом i поясненням між окремими вправами комплексу.–
Потоковий спосіб – виконання вправ комплексу без зупинки.–
Роздільно-потоковий спосіб – поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ.
Особливості проведення основної частини уроку
В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.
В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.
Особливості проведення заключної частини уроку
Заключна частина уроку характеризується поступовим