КУРСОВА РОБОТА
На тему:
ТЕХНОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ
План
1. Теорія планування фізичного виховання в школі
2. Технологія планування навчальних завдань
3. Тематичний план-графік та конспекти уроку
4. Експериментальна частина
1. Теорія планування фізичного виховання в школі
В основі планування і організації навчального процесу лежить програмно-цільовий підхід, у ві-дповідності з яким визначається цільове завдання і субзавдання різного рангу.
Проходження навчального матеріалу планується у відповідності до схеми:
якщо (умова) ... то (дія) ....
Наприклад:
1. ЯКЩО учні 9-го класу в упорі можуть ви-конати 5 згинань-розгинань рук за 3,5—4,5 сек, ТО можливо навчання підйому махом вперед, ІНАКШЕ спеціально організований процес роз-витку сили.
2. ЯКЩО учні правильно виконують упор на руках, ТО можливо навчання розмахуванню в упорі на руках, ІНАКШЕ навчання упору на руках.
3. ЯКЩО учні правильно виконують розмаху-вання в упорі на руках, ТО виконати розмахуван-ня з різною амплітудою, ІНАКШЕ продовжити навчання розмахуванню.
4. ЯКЩО учні уміють виконувати розмахуван-ня з різною амплітудою, ТО навчання вправам, що підводять до виконання вправи в цілому.
5. ЯКЩО учні освоїли вправи, що підводять, ТО навчання виконувати вправі в цілому.
6. ЯКЩО учні уміють виконувати підйом ма-хом вперед, ТО виконати вправу в зв'язці.
Спеціально проведені дослідження дозволили сформулювати принципові установки до плану-вання навчальної роботи з гімнастики в школі. Принципові установки — це самостійна категорія методичних положень і правил, приватних по відношенню до загальних принципів фізичного ви-ховання і спортивного тренування. Вони, по-пер-ше, розвивають керівні ідеї, укладені в цих прин-ципах застосовно до сучасних умов, і, по-друге, виступають в якості конкретних правил програ-мування навчального процесу.
Установка на визначення субзавдань навчання цільовій руховій дії
В рамках навчання вирішуються задачі розвит-ку рухового хисту, підвищення рівня спеціально-рухової підготовленості для засвоєння конкрет-них вправ. Практично це реалізується в послідов-ному розміщенні навчальних завдань на певному часовому відрізку. Рішення задач і підбір навчаль-них завдань виконуються в наступному порядку:—
розвиток рухових здібностей;—
навчання вихідним і кінцевим положенням вправи;—
навчання діям, без яких неможливо вико-нати вправу, що вивчається;—
навчання вмінням управляти рухами;—
навчання вправам, що підводять;—
навчання вправі в з'єднанні.
Установка на попередній розвиток рухових здібностей
Послідовність, порядок розвитку рухового хи-сту визначаються, по-перше, біологічними зако-номірностями розвитку організму і, по-друге, ме-тою підготовки. Аналіз стану перспективи розвит-ку тренованості і визначення достатності їх для досягнення мети підготовки — це основа техно-логії розвитку рухових здібностей учнів.
Не секрет, що зростання сили зв'язане з фізіо-логічним поперечником м'язу, морфо-функціо-нальними перебудовами на рівні ЦНС. Але є дру-гий шлях підвищення сили — це мобілізація більшого числа мотонейронів і вдосконалення міжм'язової координації.
Якщо для виконання силової вправи достат-ньо сили Х+з, де X — середнє арифметичне, 5 — стандартне відхилення, що характеризує вагання сили на 2—3 заняттях, то підвищення силових здібностей може проходити за рахунок вдоскона-лення міжм'язової координації, інакше — необхідні структурні перетворення на рівні м'язової і цент-рально-нервової систем. В першому випадку це досягається точним підбором рухових завдань, відповідних змагальній вправі. В другому випадку — оптимальним дозуванням силових навантажень на тривалому етапі підготовки.
Наприклад:
Для утримання «упору руки в сторони» на кільцях сила повинна бути рівна 87% від ваги тіла (дані Ю.В. Менхіна, А.В. Плоткіна). Якщо спорт-смен важить 60 кг, то сила груп м'язів, що приво-дять, повинна бути рівна 52,2 кГ. Якщо спорт-смен показує результат 50+4 кГ (Х±а), то підви-щення силових здібностей досягається за рахунок вдосконалення міжм'язової координації.
Розглянемо другий випадок розвитку силових здібностей. Для створення передумов для морфо-функціональних перебудов необхідні фізичні на-вантаження. Якщо фізичне навантаження викликає виснаження енергетичних ресурсів організму (по-рушення гомеостазу), то відбувається надлишкове відновлення і переведення організму на новий, більш високий рівень функціонування (М.М. Яковлев, 1953, 1958, 1971; С.П. Летунов, 1966; Л.Є. Ев-геньєватаін., 1975; А.А. Віру, 1977, 1980; А.Н. Во-робьов, 1977).
Під впливом фізичних навантажень в клітках багатьох фізіологічних систем виникає одне і те ж зрушення — дефіцит багатих енергією фосфор-них сполучень та збільшення потенціалу фосфоріліровання. В свою чергу це викликає активізацію генетичного апарату кліток, посилюючи синтез нуклеїнових кислот і білків. В результаті збіль-шується потужність системи мітохондрій, зростає вироблення аденозінтрифосфорної кислоти (АТФ) на одиницю маси тканини і дефіцит АТФ усу-вається (Ф.З. Меєрсон, 1973; В.П. Скарбніков, 1980; Ю.В. Верхошанський, 1985).
Фізичні навантаження в такому випадку по-винні застосовуватися так довго, як це дозволяє період поновлення білка в м'язах спортсмена, за даними Ю. В. Верхошанського (1988) строк півперіода життя білків м'язів, тобто час, за який вони наполовину оновлюють склад, — біля ЗО діб. А.В. Волков (1970) стверджує, що періодичні зміни величини максимальної мускульної сили гімнастів залежать від характеру і рівня обмінних процесів, тривалість таких процесів вкладається в період, рівний 13,2 +1,7 дня.
Можна припустити, що при певних умовах, на протязі місяця занять фізичною культурою, можливі морфо-функціональні зрушення позитив-ного спрямування в м'язовій і центрально-нер-вовій системах. Розглянемо ці умови.
При розвитку сили локальної групи м'язів слід оптимізувати навантаження і враховувати: 1) стан ЦНС; 2) скорочувальні здібності м'язів; 3) рівень енергетичного потенціалу спортсменів.
Оптимізація навантажень включає: 1) визначен-ня величини, на яку може збільшитися сила гру-пи м'язів; 2) визначення впливу, що неминуче при-зведе до зросту сили; 3) визначення тривалості такого впливу.
Центральна нервова система зберігає високий функціональний стан за умови, якщо силова ро-бота виконується в першій половині заняття. Ско-рочувальні здібності м'язів підвищуються, якщо ЦНС не знаходиться в стадії утомления, підібра-ний оптимальний вплив і поперечник м'язу має тенденцію до збільшення.
Аналіз наведеного вище матеріалу дозволив припустити, що енергетичний потенціал має тен-денцію до збільшення, якщо:
1)