Невже не було в нас своєї бойової культури, своєї системи лицарського вишколу? Адже не з піску і не з вітру зродилася та слава козацька, що й досі не змогли її затерти ані задушити жодні кари і заборони! Пошуки в історичних джерелах підтвердили перші здогади: справді, усі історики, навіть чужинські, відзначали, що козаки-запорожці були неперевершеними воїнами, кожен з яких міг подолати у герці і до десятка польських чи московських вояків чи трьох-чотирьох турецьких яничарів. А про силу та бойову майстерність яничарів по тодішній Європі також ходили страшні легенди!

Отже наше бойове мистецтво не лише нічим не поступається іншим, відомим нині системам, але і багато в чому перевершує усе відоме досі.

Постала нова проблема: як відродити це мистецтво? Де шукати його коріння? Адже у часи панування чужинців на українській землі усе, що мало хоч найменший прояв національної культури, старанно нищилося або паплюжилося, як був спаплюжений і сам образ запорожця.

Українські танці, особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато бойових фізичних елементів. Можливо, саме тому, що будь-які секрети бойового мистецтва неминуче привертають увагу чужинців, наші предки навчилися закладати бойову техніку у танець, що і дозволило зберегти значну її частину до наших днів. Танець був також своєрідною формою вишколу тіла, завдяки якій воїн міг постійно вдосконалювати свою бойову майстерність, не привертаючи зайвої уваги.

Напрацьовані матеріали про національні традиції фізичної культури українців було викладено Володимиром Пилатом у 1991 році у книзі "Традиції української національної фізичної культури", а у 1994 році побачила світ книга "Бойовий Гопак", повністю присвячена лицарському мистецтву України. Окремий розділ у книзі присвячений проблемам гармонійного розвитку особистості, поєднання фізичного вишколу із духовним самовдосконаленням, світоглядними засадами воїна-патріота, оборонця свого роду і свого народу. Протягом останніх років Бойовий Гопак швидко поширюється по всій Україні. У 1997 році Володимиром Пилатом створено у Львові Центральну Школу Бойового Гопака, яка займається поширенням та популяризацією Гопака в Україні. Влітку цього року при Центральній Школі відкрито Всеукраїнський постійно діючий навчально-вишкільний центр "Звенигород", що має стати новою козацькою Січчю, де гартуватимуться нові покоління лицарів. З різних регіонів з`їжджаються до Звенигорода люди, котрим не байдужа доля рідного бойового мистецтва, щоби вчитися і нести його далі тим, хто прагне через своє рідне, а не через чужоземне іти до вершин досконалості. Шлях Лицаря у Бойовому Гопаку - це шлях боротьби із силами Зла і Темряви, це шлях жертовного служіння свому народові. Гопаківець - це новітній лицар України, гідний слави своїх далеких предків. Ким би він не став у житті, завжди і всюди його призначення - прославляти і захищати своє рідне. Спираючись на історичні корені свого народу, його філософію, вірування, звичаї та обряди, Бойовий Гопак гартуватиме в молоді дух воїнів та сприятиме відродженню національної гордості.

Використана література:

Традиції української фізичної культури. – К., 1991.

Бойовий Гопак. – К., 1994.