Контрольна робота

Технічна підготовка в спорті

ЗМІСТ

1. Місце і роль педагогіки в людському суспільстві

2. Складові сучасної педагогіки

3. Навчання і тренування - дві основні і взаємопов’язані сторони системи спортивної підготовки

4. Дидактична технологія на І етапі багаторічного навчально-тренувального процесу

5. Контрольні запитання

6. Література

І. Педагогіка - її місце і роль в людському суспільстві

Життя високоорганізованих істот, до яких відноситься і людина, неможливе без процесу оволодіння знаннями про навколишній світ, вмінь використання їх для забезпечення своїх потреб, навичками для своєчасного і економічного виконання дій, які спрямовані на досягнення і задовільнення їх потреб в кожному конкретному часі і умовах їх виникнення на протязі свого життя.

На відміну від переважаючої більшості істот на Землі для досягнення своїх потреб “homo sopiens” - людина розумна (лат). Завдяки вродженим якостям своєї нервової системи, яка дозволяє не тільки здобувати і використовувати знання про оточуюче середовище, може не тільки, завдяки цьому пристосуватись до природних умов, але й цілеспрямовано пристосовувати їх, змінювати для гарантованого забезпечення своїх майбутніх потреб в подальшому своєму житті, тобто передбачити майбутні наслідки своєї і природної діяльності.

На основі генетичних, вроджених розумових реакцій, або інститутів у формі безумовних рефлексів (допитливості, наслідування, імітації, гри, ініціативи, цільового пошуку, свободи, самооцінки, узагальнення, абстрагування і т.д.) і досвіду від їх застосування, людина здатна до самонавчання, на основі вироблених рефлексів - умовних.

Педагогічний процес є одним з прикладів організаційної форми пристосування людства не тільки за рахунок перетворення оточуючого середовища, а й за рахунок самовдосконалення власної внутрішньої організації.

Узагальнюючий тисячолітній досвід навчальної, дидактичної, праці багатьох поколінь педагогів і свій власний досвід, аналізуючі результати власної праці при застосуванні різних систем, методів і засобів навчання передові фахівці різних епох і народів відкривали і формулювали основні положення, закони принципи педагогіки, які забезпечували ефективність процесу на різних його етапах і в цілому.

По мірі розвитку таких наук, як вікова анатомія, фізіологія, психологія, соціологія педагогік знаходила пояснення основ відкритих в її практиці положень і сама перетворилась в науку про виховання людини, яка на основі системи знань і відкритих положень дозволяє готувати наступні покоління своїх спеціалістів - педагогічних кадрів: вчителів, виховатилів, тренерів і науковців.

Процес наукового вдосконалення триває в педагогіці і зараз.

Наприклад в кінці ХХ сторіччя нашим сучасником видатним українським психологом Л.С. Виговським був сформульований педагогічний щакон (ПЗ): “Через інших людей ми стаємо самими собою. Особистість стає для себе тим, що вона є в собі, через те, що вона пред’являє для оточуючих”.

Простіше: людина стає для себе тим, чим вона вважає собою для інших, - по суті ПЗ є не чим іншим, як формулою навіювання.

В цьому ХХ сторіччі були сформульовані в повному обсязі принципи дидактики (навчання - лат.), тобто основні умови при яких навчальний процес стає найбільш результативним з точки зору міцносі, швидкості, адекватності засвоєння дидактичного матеріалів.

В дидактичних принципах можна чітко виділити 3 цілеспрямовуючих принципи: 1) зв’язок навчання з практикою; 2) виховний характер навчання; 3) завершеність кожного з етапів процесу і навчання в цілому, - а також 8 методологічних, які забезпечують цілеспрямовуючі принципи, це: 4) принцип науковості; 5) принцип систематичності і послідовності; 6) свідомості; 7) доступності і безпечності; 8) міцності; 9) наочності; 10) колективності і індивідуального підходу; 11) ведучої ролі вчителя.

В багаточисельних педагогічних системах, які створювалися і створюються на протязі віків застосовувалися всі ці принципи, але в різних співвідношеннях.

При створенні педагогічних систем, тобто сукупності взаємопов’язаних засобів, методів, форм їх організації опорними ставилися і ставляться окремі принципи, або їх сполучення в залежності від багатьох факторів: політико-соціальних вимог суспільства, або його окремих груп: класів, професійної спрямованості, особливостей контингенту учнів, умов їх навчання, концепції системи, ідей, поглядів і професійної підготовленості будівників систем.

Загальною метою системи навчання (СН) були: швидкість навчання, обсяг навчального матеріалу, міцність його засвоєння, виховуюча політика - соціальна або професійна спрямованість, яка обумовлювалося релігійними, або культурно-історичними конкретних народів: країн.

У зв’язку з цим створити якусь універсальну, загальнолюдську систему педагогіки не вдалося й до цього часу, якщо взагалі це взагалі це можливо і потрібно.

Всі створені педагогічні системи мають особливості і відмінності, але основним критерієм їх ефективності є практика, тобто результати життєдіяльності об’єктів системи - її учнів..По при все, один з принципів - ведуча роль вчителя, його рівень професійності і людські якості особистості є визначальними в будь-який педагогічній системі.

Перевагу серед педагогічних систем фахівцями віддається традиційним педагогічним технологіям, які складалися на протязі десятиріч педагогічної практики і перевірялися її кінцевими результатами в конкретних серіях людської діяльності.

Не є винятком з цього положення і сучасна система спортивної підготовки борців в нашій країні.

ІІ. Складові сучасно педагогіки.

Педагогіка - наука вивчаюча закономірності виховання людини, визначає теоретичні основи змісту і методів виховання, освіти і навчання - учіння, вивчає передову практику виховання, розкриває вдосконалює техніку педагогічної справи, озброює педагога (вихователя, вчителя, викладача, тренера, інструктора) передавали знання, вдосконаленими прийомами виховання, навчання, складним мистецтвом педагогічного впливу на учнів.

Виховання - у широкому розумінні - це процес впливу на людину такими засобами, як інформація, переконання, навіювання, примушення вчителя, сім’ї, колективу, громадських і державних організацій, засобів інформації, законів і традицій суспільства і його