Чим складніша за структурою спортивна вправа тим довше часу витрачається на її застосування.

Процес формування, вдосконалення вміння до рівня навику проходять три стадії:

І генералізація - в який відбувається залучення до виконання вивчаємо вправи найбільшої кількості м’язів із загальним їх надмірним напруженням;

ІІ концентрації - в яких встановлення чіткої м’язевої координації, сприяє зняття напруження м’язів, а з цим звільнюються з необхідних для структури руху ступіней свободи біокінематичних ланцюгів, рухи в цій стадії різкі, сильні з надмірною амплітудою частин тіла;

ІІІ автоматизація характеризується економічністю м’язевих зусиль завдяки стриманості їх роботи за рахунок розвитку ними і корекції зовнішніх сил: тяжіння, інерції, центробіжних, реактивних(рухи легкі, пластичні).

Саме спрямованість м’язевих зусиль на корекцію зовнішніх сил при застосуванні створеного навику і багаторазовому його повторені в поступово укладаючих умовах зовнішніх перетворити його із умовно стереотипного (однакового) в динамічний, тобто в поняття динамічного стереотипу закладається розуміння того, що засвоєний автоматизм руху розповсюджується не тільки на однаковості в його структурі, але й на легкість його застосування в різних іноді невизначених до кінця умвах.

Оволодіння управлінням руху по М.О. Берітейну складний багаторічний процес який протікає в ЦНС. Кожний рівень управління зосереджений в різних рівнях мозку, в своєму філогенетичному розвитку має свою функцію, локалізацію і аферентацію.

Вищі рівні виконують керівну, ведучу роль до нижчих тобто вищі - регулюють рухливу дію в цілому, в обраному напрямку, нижчі - забезпечують вирішення окремих завдань, окремих фрагментів руху, вправи, без втручання (що неможливо) в його кінцеву муту.

Структурна ієрархія керівництва рухливою діяльністю має 5 рівнів: Вищий рівень Е визначає цілеспрямованість і смисл дії (стрибок в довжину); рівень Д визначає просторову і часову послідовність необхідних операцій, окремих рухів (розбіг, відштовхування і т.п.); рівень С керує просторовими і часовими параметрами окремих операцій в цілому, тобто регулює м’язеві зусилля; рівень В керує м’язевими координаційними, узгоджує роботу м’язів синергистів з антогонистами; відповідає за рівень А керує такими характеристиками окремих м’язів як тонус, рівень збудження м’язів.

Від свого народження людина поступово і послідовно оволодіває м’язевими рухами починаючи з рівня А. Досягаючі рівня Е вона при оволодінні конкретним навиком рухливої і розумової діяльності досягає можливості передбачити, антиципірувати, майбутній результат своєї діяльності і може планувати можливі її наслідки.

Оволодіння навичками на рівні Д дозволяє свідомо, а потім і підсвідомо застосовувати засвоєні структури рухової дії в різних умовах, тобто рівень Д є рівнем динамічного стереотипу - “змінної однаковості”.

Принцип поступовості і систематичності і передбачає поступовості і систематичність оволодіння навичками піднімаючись по сходинках від рівня А.

Принцип доступності вимагає переходити до нового дидактичного матеріалу після засвоєння попереднього, що дозволяє (сприяє) уникненню помилок і усвідомленню рівня рухливої активності.

Принцип свідомості диктує необхідність в процесі учіння рухливим діям не тільки завдяки рефлексом наслідування - імітації, а й в процесі усвідомлення до рівня ловких назв всіх дій і параметрів вивчаємого руху. Усвідомлення допомогає не тільки у навчанні, але й в самоконтролі за ефективністю і безпечності дій у спортивній боротьбі, що значно сполучає процес навчанню вмінню.

Принцип міцності є основою для застосування в навчально-тренувальному процесі такого засобу, як вправа - тобто багатократного повторення однакових за структурою рухових (і розумових) дій при навчанні з метою утворення і вдосконалення взаємозв’язків між рівнями керування руховою дією, і з метою розвитку фізичних якостей притаманних обраному виду діяльності “повторення – мати учіння”.

Принцип колективності у навчальному процесі борців є основою розвитку рухового навику до необхідного рівня “динамічного стереотипу” тому, що засвоєна до рівня стереотипу рухова дія в змагальних умовах повинна бути застосована до різних по морфологічних і фізичних показником противниками, а це неможливо без залучення до НТП великої групи учнів серед яких по цих даних рідно знайдеш однакових.

Принцип індивідуального підходу до учня вимагає враховувати його індивідуальні вихідні здібності до самого процесу навчання, його морфологічні, фізичні і психологічні особливості, динаміку їх вікового розвитку.

Принцип наочності навчання впроваджується завдяки показу вивчаємо вправи, як у всьому обсязі, так і по елементах, що забезпечує в процесі навчання 80-90% об’єму необхідної для учня інформації, яка надається йому зоровим аналізатором.

Принцип ведучої ролі вчителя виходить з того, що саме рівень професійної підготовленості вчителя є запорукою послідовного, комплексного і вірного застосування в МТП всіх дидактичних принципів, засобів і методів якими вирішується всі завдання і досягається встановлена на кожному етапі навчання мета.

Принцип завершеність процесу навчання закладений в основі розподілу багаторічного навчального процесу на етапи, які встановлені на основі науково-педагогічних досліджень за результатами процесу, тобто самий розділ процесу по етапах здійснюється на основі принципу науковості - наукового підходу до обгрунтування всіх етапів дидактичного процесу + спортивна класифікація.

Кінцевою метою багаторічного процесу і етапу вищих спортивних досягнень є оволодіння борцем таким рівнем знань, вмінь, навичок і відповідного рівня фізичного, психологічного розвитку, а також об’єму накопиченого досвіду їх застосування із своєї спортивної практики, який би дозволив йому самостійно свідомо вірно обирати і застосовувати на змаганнях із борцями своєї, вищої спортивної кваліфікації необхідні для перемоги засоби і