вправ) до методу навчання цілісній рухової дії: від цього до ігрового методу - самостійного застосування вивченої дії в умовах поступово наближаються до умов змагань.
При вірному процесі оволодіння руховим навичкам відмічається легкість його виконання разом із максимально можливою амплітудою рухів не тільки глядачами навіть необхідними з оглядачами техніки спортивної боротьби, але й самими виконавцями у яких виконання всіх елементів руху від початку до кінця дії.
Індивідуалізація техніки в спортивній боротьбі в подальшому процесі пов’язана із засобами її застосування в змагальних поєдинках, тобто із тактикою.
Основним критерієм оцінки якості навчання є надійність і ефективність технічних дій в змагальних поєдинках, хоча із змагальної практики спеціалістам відмічаються вміння борців високої кваліфікації долати опір суперників завдяки застосування дидактових елементів в руховій дії, але у І і ІІІ фазах прийомів, або порушенні їх оптимального ритму виконання з метою створення необхідної ситуації. Для справжнього майстра ці “помилкові дії” є одним із засобів пристосування стандартної техніки до особливостей своїх противників.
Література
1. Боген М.М. Обучение двигательным действием. - М.: ФиС, 1986
2. Кошарський В.П., Сорокин Я.И. Техника классической борьбы. - М.: ФиС, 1978
3. Купцов А.П. Спортивная борьба //Учебник для ИФК// - М.: Фис, 1978
4. Силин В.М. ДЗЮДО. - М.: ФиС, 1982
5. Чумаков Є.М. Сто уроков самбо. - М.: ФиС, 1988
6. Навчальні програми з видів спортивної боротьби для ДЮСШ, ШИСП.
Додаткова:
7. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М.: Педагогіка, 1989
8. Берштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М.: 1966.