Отже, зміни основних антропометричних та функціональних показників відбувались у всіх групах в сторону збільшення. Більший зріст показників виявлено в експериментальних групах.

Дослідження м'язової сили на різних етапах онтогенезу дозволяє прослідкувати за формуванням функціональної системи нервово-м'язового апарату дітей. Нами досліджувалась сила згиначів правої і лівої кисті методом динамометрії. Отримавши в кінці експерименту результати обох верхніх кінцівок, ми не спостерігали зміни між експериментальними і контрольними групами (Р > 0,5). Порівняльний аналіз вікової динаміки показників правої і лівої руки показав рівномірне зростання правосторонньої переваги у хлопчиків 1 та у дівчаток 1-3 класів (0,35-0,45 кг). У хлопчиків 2-3 класів річна різниця між кистями рук збільшується в три рази, що становить 1,05 кг на користь сильнішої руки.

Результати аналізу частоти рухів верхніх і нижніх кінцівок у всіх класах експериментальних груп значно підвищилися порівняно з контрольними групами. Про зростання частоти рухів свідчить вірогідність різниці показників на користь експериментальних груп. А саме: частота рухів верхніх кінцівок — Р< 0,05-0,005; нижніх — Р< 0,05-0,001. Порівняльна динаміка показників середніх величин показує не однакове зростання швидкості верхніх і нижніх кінцівок. Так, зріст показників верхніх кінцівок у 1-2 класах збільшується нерівномірно, а в 3 - починає знижуватись. Тоді як приріст результатів частоти рухів нижніх кінцівок поступово зростає.

При дослідженні статичної витривалості встановлено збільшення показників у всіх класах експериментальних груп порівняно з контрольними (Р < 0,05-0,005). Динаміка річного приросту статичної витривалості помітно зростає у хлопчиків з 2, а у дівчаток з 3 класу. Внаслідок зростання показників витривалості організм дитини поступово адаптується до втомлення, набуває здатності виконувати рухи тривалий час і швидше відновлювати фізичну та розумову працездатність.

Вірогідність різниці показників також виявлена в метанні тенісного м'яча у горизонтальну ціль (Р < 0,05-0,001) та у стрибку на місці з поворотом в градусах (Р < 0,05-0,01). Порівняльний аналіз динаміки розвитку спритності показав нам, що зріст показників у метанні м'яча в горизонтальну ціль (36,7%) випрій порівняно з результатами стрибка з поворотом в градусах (8,1%). Це пояснюється складністю координаційного руху. При виконанні стрибка з поворотом, головним чином, задіяні всі суглоби і м'язові ланки тіла. А при метанні, в основному, в роботу включається плечовий пояс. Отже, розвиток просторових переміщень у суглобах більш прогресує, коли в роботі бере участь менша кількість суглобів і м'язових ланок.

Тестування на гнучкість не виявило вірогідної різниці в показниках (Р > 0,5) між експериментальними і контрольними групами. Результати дослідження свідчать, що зріст показників гнучкості у всіх вікових групах поступово знижується.

Експеримент показав, що рівень розвитку фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість) у дітей молодшого шкільного віку в експериментальних групах вищий, ніж у контрольних (табл.2). Найбільший зріст показників у 1-2 класах та у хлопчиків 3 класу становить швидкість, у дівчаток 3 класу розвиток спритності переважає над іншими якостями.

Таблиця 2

Приріст показників фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку за навчальний рік (у %)

Фізичні якості | 1 клас | 2 клас | 3 клас

хлопчики | дівчатка | хлопчики | дівчатка | хлопчики | дівчатка

Е | К | Е | К | Е | К | Е | К | Е | К | Е | К

Сила | 11,9 | 13 | 9 | 9,2 | 14, 8 | 12, 7 | 11, 4 | 10,5 | 19, 4 | 19, 7 | 15, 2 | 12, 4

Швидкість | 33,5 | 25 | 34,5 | 24, 5 | 38, 1 | 27, 8 | 35, 5 | 25, 6 | 35, 1 | 27, 8 | 32, 9 | 24, 8

Витривалість | 15, 4 | 9,9 | 14, 7 | 10,2 | 24, 6 | 15, 6 | 16, 7 | 11, 7 | 23, 3 | 14, 8 | 24, 9 | 16, 5

Спритність | 20, 6 | 12, 6 | 26,2 | 16,2 | 32 | 21, 8 | 31,1 | 19, 7 | 34 | 21, 5 | 46, 9 | 30,8

Гнучкість | 6,8 | 6,3 | 8,7 | 8,1 | 3,1 | 2,5 | 6,8 | 5 | 1,8 | 1,8 | 5 | 4,3

Примітки: Е - експериментальна група; К - контрольна група

На підставі аналізу даних обстежень рухової підготовленості виявлено, що у всіх класах експериментальних груп результати швидкості з бігу на 30м, стрибка у довжину з місця, метання тенісного м'яча на дальність з місця вищі у порівнянні з контрольними групами. Про відмінність результатів між експериментальними та контрольними групами свідчить вірогідність різниці показників на користь експериментальних груп: біг на 30м — Р< 0,05-0,005; стрибок у довжину з місця - Р< 0,01-0,001; метання тенісного м'яча на дальність з місця - Р< 0,05-0,001.

Дослідженням підтверджено про зниження рухової активності учнів загальноосвітніх шкіл та їх негативне ставлення до уроків фізичної культури, яке з переходом у наступний клас поступово прогресує. Рухливі ігри є найбільш адекватною формою занять фізичними вправами і сприяють підвищенню рухової активності дітей. Саме суперництво, елемент напруги, змагання, емоційність у грі активізують дитину до рухової діяльності.

До другої групи належать дані про групування українських національних