До приєднання Криму до Росії населення, що проживало в степовій частині півострова, займалося в основному табунним конярством, при якому коні круглий рік використовували природну степову рослинність. З інших галузей тваринництва було широко поширено вівчарство, орієнтоване на грубошерстні породи овець. Примітивне екстенсивне тваринництво влаштовували кочові народи Криму, проте з приходом в його степову частину росіян, німців, людей інших національностей землеробство і тваринництво розвиваються більш інтенсивно, сільськогосподарське виробництво починає придбавати сучасні риси.

Так, раніше в землеробстві як тяглових тварин використовували велику рогату худобу сірої української породи, яка відрізнялася винятковою витривалістю, доброю пристосованістю до умов степового і гірського Криму, але низькою молочною продуктивністю. Через потребу в розвитку молочного тваринництва сіра українська порода була замінена молочними червоними німецькими коровами.

Вівці породи маляр, що розводяться раніше для отримання каракуля і грубої шерсті, замінюються продуктивними м’ясо-шерстяними цигейськими породами.

До середини XX в. існувало примітивне пасовищне свиноводство. Місцеві свині відрізнялися невимогливістю до корму і до умов змісту, пізньостиглістю. З 50-х років XX ст., окрім місцевих українських степових свиней, стали розводити ще декілька порід (північнокавказьку, миргородську, крупну чорну, беркшарску, степову рябу і ін.).

В кінці ХХ і початку XX ст. проводиться велика робота по завезенню і розведенню домашнього птаха — курнув (леггорн, плімутрок, російська біла і інших), індичок (бронзові широкогруді).

За останні 30 років в Криму містили: не менше 25 видів сільськогосподарських тварин з наступних систематичних груп: ссавці - кролик, нутрія, ондатра, лисиця (чорно-бура), похідна від тхора - фрет і фуро, кінь, віслюк, верблюд, свиня, корови, вівця і коза; птахи — качка, гусак, індичка, цесарка, курка; риби - дзеркальний короп, товстолобик, білий амур, веселкова форель, пеленгас; комахи медоносна бджола, тутовий шовкопряд. З домашніх тварин — не менше 6 видів ссавців — собака, кішка, морська свинка, золотистий хом'як, будинкова миша, сірий щур; з птахів — голуб, хвиляста папужка, цілий ряд інших видів папуг і півчих птахів (які, проте, не стали такими постійними супутниками людини, як два названих); декілька десятків видів акваріумних рибок.

В господарському обороті знаходилися або знаходяться також морські види: мідії і наземні молюски — чагарниковий, звичайний і гірський равлики.

Біорізноманітність сільськогосподарських тварин зараз знаходиться під загрозою, оскільки селекція приводить до сильного зниження генетичної мінливості. Зникають аборигенні породи тварин, краще пристосовані до умов, що змінюються, середовища.

Багато видів диких тварин півострова (196 видів, або більше 50 % всієї кримської фауни) вже внесено в Червону книгу України і знаходяться під охороною держави. Серед них: лелека чорна, дельфіни адалина і белобочка, дрохва, жовтопуз, журавел-красавка, орлан-білохвост, махаон, цикада звичайна, стрепет, шпак рожевий і багато інших.

Особливо уразливий зараз акліматизований дикий кролик, реакліматизований степовий бабак, європейський муфлон, степовий мишовка, зникаючими видами є степовий орел, стерв'ятник, пугач.

Несприятливі природні явища

Якось один відомий географ, що побачив «багато самих різних регіонів на земній кулі, помітив: «Адже у вас в Криму насправді земля ходить під ногами!». Він мав на увазі нестійкість і рухливість ландшафтів Південного берега. І дійсно — які тільки явища не спостерігаються на його вузькій смузі! Землетруси, обвали, осипи, абразія берегів, ерозійні процеси, селеві паводки, шторми, в горах — карстові процеси, сніжна лавина і ураганні вітри, в рівнинному Криму — вітрова і водна ерозія, просіла ґрунтів, засухи — і це все на крихітному клаптику суші!

Цілий «букет» несприятливих природних явищ пов'язаний з розташуванням Криму в рухомій зоні Альпійського складчастого пояса, на контакті різних географічних середовищ (рівнини-гори, суша-море, помірний клімат - субтропічний і т. п.).

Сейсмічна небезпека території оцінюється в передгір'ї і рівнинній частині в 6—7 балів, в гірському Криму і на Південному березі — в 8—9 балів. Нестійкість земної кори пов'язана з тим, що на фоні непомітно піднятої Головної гірської гряди продовжується опускання дна Чорного моря. І на крутому материковому схилі, що відділяє гірський Крим від глибоководної западини, розташовуються епіцентри землетрусів. Їх середнє видалення від берега складає всього 20—30 км!

Серед інших сейсмічно неблагополучних регіонів Крим — ще слабоактивний, але все ж таки у минулому тут відбувалися окремі руйнівні землетруси. Про значні землетруси часто свідчать стародавні будови, товсті стіни яких розбиті тріщинами і зміщені. Так, встановлено, що найсильніші землетруси були на Керченському півострові, в стародавньому Херсонесі, на ЮБК.

Сейсмічність Керченського півострова стала однією з головних причин припинення в 70-х роках XX ст. будівництва атомної електростанції в Криму (біля селища Щелкіно).

В 1927 р. на Південному березі відбувся землетрус силою (на побережжі) 8 балів. Вона заподіяло значний матеріальний збиток, викликом цунамі на Чорному морі, були і людські жертви.

Цунамі в перекладі з японського означає «хвиля в гавані», оскільки що утворюється при землетрусах хвиля при підході до берегів і в вузьких бухтах збільшується. Під час цунамі в 1927 р. в Балаклавській бухті рівень моря впав на 1 м нижче за звичайний, а потім перевищив його більш ніж на метр. Населення в паніці бігло в гори.

Ізолінії бальності Осередкові зони найсильніших історичних землетрусів і час їх прояву IV в до н.е.

Зараз при будівництві будівель обов'язково передбачають цю потенційну небезпеку і забезпечують їх протисейсмічними поясами, датчиками і оскільки за допомогою приладів ведуться регулярні спостереження за рухливістю земної кори, складається прогноз землетрусів. В