Діють творчі союзи письменників, художників, композиторів, журналістів. В Криму є багато театрів - Кримський російський драматичний театр імені М, Горького. Кримський український театр драми і музичної комедії, Кримський театр ляльок в Сімферополі, Севастопольський російський драматичний театр і Чорноморського Червонопрапорного флоту російський драматичний театр імені Б. А. Лаврєнєва - в Сімферополі, крім того, - філармонія, цирк, концертний фольклорний ансамбль «Таврія».

Вельми значна музейна фундація Криму: Кримський краєзнавчий музей, Сімферопольський художній музей, Бахчисарайській історико-археологічний музей. Феодосійська картинна галерея імені І. Д. Айвазовського, Музей героїчної оборони і звільнення Севастополя, Херсонеській історико-археологічний заповідник і музей Червонопрапорного Чорноморського флоту в Севастополі, Будинок-музей А. П. Чехова в Ялті, Алупкінській палац-музей. Керченський історико-археологічний музей, меморіальний музей З. М. Сергєєва Ценського в Алушті, аналогічний музей А. С. Гріна у Феодосії, Лівадіській виставковий комплекс та інші.

Екологічні проблеми

Будь-яка хазяйська діяльність людини змінює природні системи. В одних випадках ці зміни вносять свідомо. Так, людина зайняла сільськогосподарськими угіддями 27% суші земної кулі, а в Криму площа сільськогосподарських земель складає 65%. В інших випадках змінення лісних і степних ландшафтів, водоймищ є непрямими результатами діяльності людини. Наприклад, внесок удобрення в ґрунт і запилення отруйними хімікатами рослин для їх захисту від шкідників неминуче призводять до забруднення поверхових і підземних вод. А в рівнинному Криму через зрошення земель водами Північно-Кримського каналу відбувається гідрохімічне змінювання вод, а в тому числі зменшення солоності Сиваша.

К великому жалю у світі в цілому природні ландшафти займають лише біля 40% території, що недостатньо для нормального функціонування біосфери. У Криму в теперішній час частка природних ландшафтів складає приблизно 25-27%. Це ліса гірської частини, а також фрагменти степових ландшафтів на Тарханкутському та Керченському півостровах та в Присіваш’ї. Таким чином, в світі в цілому та в Криму особливо площа природних ландшафтів недостатня, та її потрібно збільшувати, або хоч не зменшувати.

Недостатня площа природних ландшафтів – не єдина екологічна проблема в Криму. Не менш важлива проблема забруднення природного середовища.

Причинами забруднення є робота сільськогосподарських підприємств і транспорту. Найбільшу шкоду наносять хімічні підприємства. Вони виділяють в атмосферу дуже велику кількість забруднюючих речовин, а їх стічними водами переповнено озеро Старе і озеро Червоне.

Також автомобілі, яких, навіть в Криму, налічується понад 600 млн., забруднюють повітря своїми викидами вуглекислого газу.

Для Криму велику загрозу складає забруднення берегових вод Чорного та Азовського морів стічними водами населених пунктів і сільськогосподарських полів. Будівництво Півннічно-Кримського каналу призвело до надходження великої кількості води з інших регіонів. В цьому каналі зафіксовано більш ніж 15 видів забруднюючих речовин.

Ще один район, події в якому впливають на екологічну ситуацію в Криму, - басейни рік Дона і Кубані. Басейн Дона включає в себе Донбас, такі крупні промислові центри, як Ростов-на-Дону, Воронеж.

Отож треба охороняти все те, що подарувала нам матінка-природа. Не забруднювати навколишнє середовище.

Створення природоохоронної системи в Криму

Отже, території в Криму, що особливо охороняються, займають трохи більше 5% площі півострова.

Багато це або мало? Скільки ще територій треба зробити заповідниками? Якщо збільшувати площу об'єктів природно-заповідної фундації, то яким же чином можна розвивати сільське господарство, де узяти землі під нове виробництво і житло? Адже люди давно відмовилися від так званого «нульового розвитку», коли економіка залишається на досягнутому рівні і більше не розвивається, щоб не погубити природу

Питань багато — доводиться вивчати, порівнювати, оцінювати, міркувати, вибирати. Легких і для всіх регіонів однакових відповідей на них немає. Тут потрібні глибокі знання про оточуюче нас середовище.

Відомо, що території, що охороняються, функціонують подібно невеликим острівцям, в межах яких умови для існування організмів часто гірше, ніж на материковій частині. На таких територіях неможливе збереження всіх типів ландшафтів і видів організмів. Вже встановлено, що на островах (в океані або острівцях лісу, оточених степовими співтовариствами) збіднений видовий склад, всі живі організми мають менші розміри. Багато об'єктів, що охороняються, виявляються як би вирваними з території, охороняються самі по собі без урахування оточення (серед розораних полів, дорогий, поряд з індустріальними об'єктами). Та і чи можна говорити про охорону природи в прямому, буквальному значенні в умовах все зростаючої антропогенної дії?

Тому встає задача: охороняти природу але всієї території півострова — і там, де живуть рідкісні і зникаючі види, і там, де живе і працює людина. Як це зробити?

Потрібно поєднувати охорону незайманої природи (як Це було завжди) і охорону територій в ході використовування (промислового, сільськогосподарського, рекреаційного, житлового). При цьому для кожної функціональної зони (рілля, сади, виноградники, пасовища, міські землі, транспортні системи, промислові зони, гірські ліси, степові ділянки, що збереглися, і т. д.) повинен бути визначений особливий режим природокористування і охорони.

Наприклад, окрім природних, можна створювати агроландшафтні заповідники.

Це можуть бути: території, на яких вже давно склалася розумна, відносно оптимальна в економічних, соціальних і екологічних відносинах