Значення розслаблення м’язів зростає в зв’язку з великою частотою кроків. Не дивлячись на досить високий темп, рухи в спортивній ходьбі не повинні бути різкими, напруженими. Скороход, володіючий бездоганною технікою, виконує рухи м’яко і природно.

Біг насередні дистанції

Короткий історичний нарис

Витоки сучасних легкоатлетичних видів бігу на середні дистанції слід шукати в Англії. Вже в XVII ст. тут були професійні бігуни, що користувались великою популярністю. Про їх досягнення є письмові докази: вони пробігали відстань від ј до 100 миль.

Коли в кінці XIX ст. спорт став міжнародним і в 1896 р. в Афінах відбулись I Олімпійські ігри, видатні бігуни наряду з Англією і США були вже і в інших країнах.

Першим олімпійським чемпіоном з бігу на 800 і 1500 м став Едфін Флек з Австралії, і результати були відповідно 2.11,0 і 4.33,2.

Перший світовий рекорд з бігу на 800 м – 1.51,9 – поставив Д. Меридит (США), а на дистанції 1500 м – 3.54,7 – Я. Цендру (Швеція) в 1917 р. поступово виникли різноманітні школи бігу, поява яких була зв’язана з іменами окремих бігунів і видатних тренерів.

До 30-х років існувало декілька шкіл, найбільш яскрава з яких – англійська. Вона вела початок від А. Шрабба, що успішно виступав у 1889 – 1920 рр. Йому належали вищі досягнення на дистанції від 2 миль. Відмінною особливістю англійської школи бігу є переважаючий розвиток витривалості, в цілях розвитку якої широко застосовується тривалий рівномірний, темповий і кросовий біг на місцевості.

З кожним роком і з кожною олімпіадою росла конкуренція між бігунами. З’явились нові методи, збільшились об’єм і інтенсивність навантажень. Визначались два основних метода в тренуванні бігунів: метод неперервного довготривалого бігу і метод перервного, інтервального бігу. Особливу увагу почали приділяти техніці і тактиці.

Біг на середні дистанції серед жінок отримав олімпійське визнання значно пізніше, ніж у чоловіків. Вперше дистанція 800 м була включена в програму IX Олімпійських ігор в 1928 р. Переможець змагань Л. Радке-Ботшауер (Німеччина), показала результат 2.16,8. Нажаль, цей досить цікавий вид легкої атлетики був незаслужено виведений з програми олімпійських ігор, і тільки після перерви у 32 роки був знову введений. На Олімпійських іграх в1972 р. вперше були проведені змагання серед жінок у бігу на1500 м.

В даний час в методиці підготовки бігунів секретів не має. В основі системи підготовки спортсмена лежать великі об’єми тренувань і тренувальних засобів, різноманітне використання методів, раціональне поєднання навантажень з відновленням і відпочинком.

Техніка бігу

Біг на середні дистанції відноситься до зони субмаксимальної потужності роботи. Одним з показників, характеризуючи цю зону, являється кисневий борг, який наростає до кінця дистанції в змагальному бігу і складає 20 – 25 л. Значно підвищується кількість молочної кислоти в крові (270 – 200 мг %). Як правило на фінішному відрізку дистанції спостерігається максимальне споживання кисню. В бігу на середні дистанції бігун прагне до швидкого досягнення змагальної швидкості, підтримання її в процесі бігу по дистанції і створенню передумов для збільшення швидкості (або її збереженню) на фінішному відрізку.

На основі узагальнення антропометричних і фізіологічних даних найсильніших бігунів на середні дистанції можна сказати, що вони повинні мати наступні характеристики: Зріст 175 – 180 см, вага 60 – 70 кг, відносне МПК 75 – 80 мл/кг/хв., критична швидкість 5,5 – 4,5 м/с; поріг аеробного обміну досягається при швидкості 4,0 – 4,5 м/с (втягуючий етап), 5,0 – 5,5 (змагальний етап), ЖЕЛ – 4,5 – 5,5 л, гемоглобін – 13 – 15 мг %. У жуноу ці показники дещо нижчі.

Бігуни на середні дистанції повинні володіти вмінням поборювати труднощі і витримувати протягом другої частини дистанції високі концентрації продуктів енергетичного обміну в вигляді молочної кислоти і зрушень рН.

Спортивний результат забезпечується поєднанням функціональних можливостей організму і стійкою технікою бігу. Техніка рухів повинна бути ефективною, раціональною і поєднанням з тактикою бігу.

Аналіз техніки

Техніку бігу можна умовно поділити на стартове прискорення, біг по дистанції, фініш і зупинку після бігу. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення досягти більш високих результатів при умові економічності, свободи і природності руху.

Біг на середні дистанції дещо відрізняється від бігу на короткі дистанції меншою довжиною кроку, більш прямим положенням тулуба, менш високим підйомом коліна махової ноги, нерізкими випрямленням поштовхової ноги, роботою рук і більш глибоким ритмічним диханням. Головними показниками техніки бігу є потужність зусиль і економічність руху. Перший показник зв’язаний зі швидкісно-силовою підготовкою бігуна, другий – з економічністю витрат енергетичних ресурсів. Зі збільшенням дистанції значення фактора економічності руху перевищує значення потужності роботи, що виражається в зменшенні довжини і частоти кроків. Варто відмітити, що кваліфікаційні бігуни мають більшу відносну довжину і частоту кроку, зумовлені меншим підйомом ОЦМТ і часом польоту.

Старт і стартове прискорення. По команді „На старт!” бігун стає перед стартовою лінією так, щоб поштовхова нога знаходилась на стартовій лінії, а друга була поставлена на півкроку назад, тулуб подений вперед, ноги зігнуті, положення повинно бути стійким і зручним. Після цього бігун ще більше згинає ноги і нахиляє тулуб вперед, але і в цьому положенні він повинен відчувати добру опору і зберігати стійкість. Руки займають бігове положення: вперед виводиться рука, що є протилежною до виставленої ноги. Погляд бігуна напрямлений трохи вперед на доріжку. Допустимо спиратись