Реферат на тему:
Самостійні заняття з формування правильної постави та профілактики плоскостопості
Постава – це здатність людини без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи правильно позу в різних положеннях: сидячи, стоячи, під час ходьби, ігор, розваг тощо. Вона залежить від положення голови, плечового поясу, грудної клітки, форми хребетного стовпа, живота, таза, нижніх кінцівок і стану нервової системи. При правильній поставі голова і тулуб знаходяться на одній вертикальній лінії, плечі розгорнуті, злегка опущені і обидва знаходяться на одному рівні, лопатки притиснуті, груди трошки випуклі, живіт втягнутий, ізгини хребта виражені нормально, ноги випрямлені в колінах і кульшових суглобах. Знаходячись в такому положенні, створюються найбільш сприятливі умови для функціонування всіх внутрішніх органів, а рухи – найбільш природні, економні та результативні.
Уявлення про правильну поставу дає положення учня, який стає спиною до ростоміра (стінкии), торкається його потилицею, лопатками, сідницями і п’ятами, при цьому всі лінії правої і лівої сторони – симетричні.
Правильна постава не виникає сама по собі. Її потрібно формувати, як і будь-яку іншу рухову навичку з раннього дитинства. Особливо батькам потрібно пам’ятати, що правильна постава формується, головним чином, до 6-7- річного віку.
Неправильна постава шкідлива для здоров’я, працездатності. Наприклад, сутулість, впалі груди утруднюють роботу серця та легень, а це в свою чергу викликає недостатнє постачання організму киснем, втому і дратівливість. Розслабленість, а потім і слабість м’язів живота призводить до зміщення органів черевної порожнини, застійних явищ у жовчному міхурі та кишечнику.
Порушення постави бувають функціональними і фіксованими. Визначити їх дуже легко: учень з функціональними порушеннями може самостійно прийняти положення правильної постави, а з фіксованими порушеннями він зробити цього не може. Якщо ж в учня спостерігаються фіксовані порушення правильної постави, йому необхідно відвідувати заняття спеціальної медичної групи.
Функціональні зрушення часто виникають внаслідок того, що ще змалечку дитину носили на одній і тій же руці, водили за одну і ту ж руку, вона користувалася меблями, які не відповідали її зросту, носила взуття «не по нозі» і т. д., то все це і призвичаїло її до асиметричних положень тіла, в результаті чого м’язи одної половини тіла стали більш розтягнуті, а другої – скорочені. Пізніше, коли дитина самостійно починає рухатись (при відсутності старих стимуляторів), вона намагається прийняти вже звичне для себе положення.
Отже, постава – це рефлекс пози, для утворення якого необхідна спеціальна робота, яка б навчала приймати позу правильної постави. При цьому учні повинні знати, яке положення тіла вважається правильним, які існують відхилення від правильної постави і яке значення правильної постави. Демонструючи ту чи іншу вправу, вчитель повинен наочно переконати дітей в чому превага правильної постави, в її естетичності і доцільності. В спортивному залі добре мати унаочнення з ілюстрацією видів постави.
В шкільному віці часто зустрічаються відхилення від правильної постави, які характеризуються викривленням хребта.
При викривленні хребта в поперековому відділі – лордозі – збільшується кут нахилу таза, укорочуються м’язи живота, живіт вип’ячується вперед.
При викривленні хребта в грудному відділі – кіфозі – м’язи спини розтягнуті і ослаблені, голова нахилена вперед, плечі опущені і зведені вперед, грудна клітка ущільнена. Викривлення хребта в грудному відділі і ущільнення грудної клітки призводить до зменшення амплітуди дихальних рухів.
Сколіози розвиваються у дітей через неправильне сидіння, ношення предметів в одній руці, спання на одному боці, звичка стояти на одній нозі і все робити тільки однією рукою. Зовнішньо сколіози проявляються в нахилі плечового поясу в той або інший бік, при якому одне плече вище за друге плече.
При занедбаному сколіозі погіршується діяльність органів, які розміщені в грудній клітці, а іноді і в черевній порожнині.
Постава з плескатою спиною характеризується зменшенням, а іноді і згладжуванням ізгинів хребта в грудному і поперековому відділах. Хребет втрачає свою еластичність, рухи людини стають жорсткими і обережними, в зв’язку з тим, що швидка ходьба викликає больові відчуття. Розмір грудної клітки зменшується, що негативно впливає на функцію органів дихання.
Усі зазначені вище дефекти в поставі виникають, як правило, у фізично слабких дітей і у тих, які мають негативні звички – ходити і стояти недбало, з опущеною головою; сидіти сутулячись; читати лежачи на боці; носіння вантажу (портфель, відро з водою і ін.) в одній руці; утримання рук в кишені і т. д.
Виправлення постави вимагає наполегливої, систематичної, кропіткої роботи як з боку вчителя, так і самого учня і його батьків, які зобов’язані постійно контролювати поставу дитини вдома.
За дотриманням правильної постави повинні слідкувати також і вчителі інших предметів.
Постава формується в процесі росту організму дитини у тісній взаємодії з розвитком усіх рухових функцій. Вона залежить від гармонійної роботи м’язів, правильного положення хребта, голови, плечового поясу, таза та ніг. У формуванні постави значну роль відіграє не лише сила м’язів, але й її рівномірний розвиток, розподіл м’язової тяги і гармонійна робота усіх м’язів.
Завдання формування правильної постави повинно вирішуватися в усіх класах. Тому доцільно систематизувати вправи на поставу за віковими групами, вивчити їх на уроках і періодично виконувати вдома. Усі вправи на поставу умовно можна поділити на дві групи:
а) вправи, що сприяють формуванню правильної постави (переважна більшість гімнастичних вправ);
б) вправи, що спеціально спрямовані на формування правильної постави або усунення недоліків постави на рівні функціональних порушень.
Дітям з функціональними порушеннями постави потрібно більше практикуватись у виконанні
