Комплекси вправ з утриманням предмета на голові

Таблиця

№ | Вихідне положення | Рухи руками, ногами, тулубом для учнів:

1-2 класів | 3-4 класів

1 | Вихідне положення – основна стійка, мішечок з піском на голові | 1-2 – стати навшпиньки, руки в сторони і за голову; 3-4 – в. п. Повторити 6-8 разів у повільному темпі. | Ходьба на місці. Виконати 20-30 кроків.

2. | В. п. – те саме. | 1-2 – напівприсід. Повторити 8-10 разів у різному темпі. | 1-2 напівприсід, руки за голову; 3-4 стати, руки вниз. Повторити 8-10 разів у повільному і середньому темпі.

3. | В. п. – те саме. | 1 – крок вліво, руки в сторони; 2 – приставити праву, руки вниз, напівприсід; 3 – крок вправо, руки в сторони; 4 – приставити ліву, руки вниз, напівприсід. Повторити 6-8 разів у кожен бік в середньому темпі. | 1 – ліву ногу в сторони, руки в сторони; 2 – в. п.; 3-4 – те саме правою ногою. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.

4. | В. п. – сід. | 1 – сід ноги нарізно, руки в сторони; 2 – в. п. Повторити 6-8 разів у середньому темпі. | 1 – сід на п’яти; 2 – в. п. Повторити 6-8 разів у повільному темпі.

5. | В. п. – о. с. | Ходьба з мішечком на голові, переступаючи через великі м’ячі. Вправу виконувати протягом 30 с. | Ходьба по лінії з мішечком на голові переступаючи через великі м’ячі.

Плоскостопість та причини її виникнення

Ступня – це орган, завдяки якому людина здатна стояти, ходити, бігати, стрибати та виконувати інші фізичні вправи, пов’язані з ходьбою та бігом. Нормальна ступня складається з 26 кісток і має один поперечний і два повздовжніх склепіння (внутрішній – ресорний і зовнішній опорний). Кістки та м’язи ступні тісно переплітаються між собою, що дозволяє стояти і переміщуватись. Зв’язки та м’язи забезпечують збереження форми склепіння і його функцій. Під час навантаження склепіння дещо сплющується, але після припинення його за допомогою активного скорочення м’язів, повертається у вихідне положення. Тривале і надмірне навантаження призводить до перевтоми і стійкого опущення склепінь. Особливе значення має положення внутрішнього і зовнішнього склепінь. Зовнішнє склепіння ступні витримує основне навантаження тіла, внутрішнє є «амортизатором», що забезпечується роботою м’язів стопи та гомілки.

Дитяча ступня має деякі особливості, які відрізняють її від ступні дорослої людини. Вона відносно коротша, ширша і звужена в п’ятковій ділянці. У дітей більш розвинена підшкірно-жирова клітковина, зв’язково-м’язовий апарат більш гнучкий, звідси об’єм рухів більший, ніж у дорослих. У дітей на ступні пальці розходяться по радіусу, водночас як у дорослих вони щільно прилягають один до одного. Дитяча ступня менше пристосована до статичних навантажень, стрибків, зіскоків із значної висоти, швидше втомлюється і більше піддається деформації.

Деформації опорно-рухового апарату, до яких відноситься плоскостопість, займають значне місце серед інших дитячих захворювань. Діти, які страждають цим захворюванням не можуть довго стояти, ходити, в них виникає біль в ногах і спині. У дітей з плоскостопістю понижується працездатність, вони швидко втомлюються і, природно, стають малорухомими, інертними і все це негативно позначається на загальному розвитку всього організму. Більше того, з пониженням опорної функції ступнів порушується правильне положення таза та хребта, в результаті чого можуть виникати різні порушення постави.

Виявити плоскостопість у дитини можна способом плантографії. В домашніх умовах це можна зробити наступним чином: намастити стопи ніг соком буряка і стати на чистий лист паперу. При отриманні відбитків стоп необхідно стояти так, щоб навантаження на обидві ноги було рівномірним. Заключення про стан опорного склепіння стопи робиться на основі аналізу положення двох ліній, проведених на відбитку. Перша лінія з’єднує середину п’ятки з другим міжпальцевим проміжком; друга проведена з тієї ж точки, проходить до середини основи великого пальця. Якщо контур відбитку стопи в середній частині не перекриває цієї лінії – стопа нормальна; якщо перша лінія в середині відбитку ущільнена і обидві лінії розміщені в середині контура відбитку стопи – стопа плоска. Якщо у дитини виявляються ущільнення і плоска стопа слід звернутися до ортопеда.

Плоскостопість може бути вродженою і набутою. Перший вид зустрічається значно рідше. Існують чотири форми набутої плоскостопості: рахітична (виникає в результаті перенесеного рахіту); паралітична (виникає внаслідок паралітичної атрофії м’язів); травматична (внаслідок травми виникає порушення взаєморозміщення або цілісності кісток, м’язів та зв’язок); статична (виникає головним чином через недостатній розвиток зв’язок і м’язів, які не витримують тривалих м’язових навантажень і в результаті порушення рівноваги між силою м’язів ступнів і масою тіла, яке вони утримують). Частіше всього це буває у дітей з надмірною масою.

Важливе місце в профілактиці плоскостопості займає фізична культура. Прийнято вважати, що м’язи стопи, які регулярно працюють при ходьбі та бігу завжди достатньо треновані. Насправді це зовсім не так. Усі вправи, що виконуються з опорою на ноги, збільшують перш за все силу