Реферат з фізкультури
Роль сім'ї і школи у фізичному вихованні дітей
Фізичне виховання відіграє значну роль у підго-товці всебічно розвиненої молодої людини, здатної успішно трудитися в різних галузях господарст-ва і соціально-культурної сфери, захищати Батьківщи-ну. Отож завдання школи — не тільки в підготовці ви-сокоосвіченої, висококультурної молодої людини, а й у створенні необхідних передумов для її всебічного фізичного розвитку.
Найпершими вихователями, вчителями дітей є бать-ки, сім'я. Від рівня їхньої культури залежить рівень сформованості людяності, духовності, гідності дітей, у яких закладаються основи багатьох умінь і навичок, зви-чок, виробляються оцінні судження і певною мірою виз-начається подальша життєва позиція з огляду на спосіб життя батьків. Тому актуальним залишається питання про співпрацю школи і сім'ї щодо фізичного виховання і, зокрема, таких його аспектів, як зміцнення здоров'я.
Поставивши перед собою мету забезпечити всебіч-ний, гармонійний фізичний розвиток дітей, створити пе-редумови для успішного навчання в школі, я найперше детально проаналізувала стан фізичного виховання. Я багато працюю над пробле-мою забезпечення взаємозв'язку фізичного і розумового виховання школярів, намагається не забувати і про фор-мування у хлопчиків і дівчаток моральних якостей.
У рухливих іграх, спортивних діях колективного ха-рактеру виховується почуття дружби, готовності до взаємодопомоги. Ускладнення завдань викликає у дітей бажання долати труднощі. Досягнення успіхів у склад-них діях дає їм позитивні емоції і розвиває наполег-ливість. Я завела зошит фізичного роз-витку рухових навичок, що допомагає їй контролювати, як змінюються показники дітей після введення система-тичних занять з фізкультури.
Основним видом навчання рухів усе ж таки є уроки. Нетрадиційно, творчо я підходжу до цієї справи, мої уроки відрізняються високою моторною щільністю. Я чітко визначаю завдання і зміст уроків з урахуван-ням віку дітей, їхньої підготовленості, індивідуальних і психолого-педагогічних особливостей, самопочуття, до-помагає їм оволодіти основними рухами, розвиває інте-рес школярів до систематичного фізичного удоскона-лення, дбає про формування таких вольових якостей, як самоорганізованість, старанність.
Кожний урок мій — це сюжет із жит-тя, гра. І це — не випадково, адже діти потребують гри. Саме тому я зробила її невід'ємним компонентом
уроку. Найулюбленіше заняття дітей — біг. А знання на-родних ігор ("Горидуб", "Третій зайвий", "Чаюгунчики", "Не лови гав", "Гуси-гуси", "Весела карусель", "У кос-мосі", "Ми у горах", "Моряки" та інші) допомагають роз-вивати у дітей кмітливість, наполегливість, спритність, координацію рухів. Саме під час гри у дітей виникають різноманітні позитивні емоції, які створюють для нерво-вої системи найкращі умови формування найрізно-манітніших рухових навичок і розвитку фізичних якос-тей. Тексти гри я часто складаю сама.
Можливо, деякі колеги скажуть, а як же виконувати програму з гімнастики, легкої атлетики тощо?
Я у кожній грі використо-вую елементи, які відповідають шкільній програмі: атле-тики, спортивних ігор, гімнастики.
Заняття на свіжому повітрі відбуваються ще цікавіше, вони дають ще більший простір фантазії. На спортивно-му майданчику юні колежани то міліціонери, то сміливі прикордонники, то вмілі рибалки, то герої казок.
Під час занять я використовую слова з на-родних пісень, творчість українських поетів.
Не забуваю я, звичайно, і про музичний супровід. Адже правильно дібраний музичний супровід у сучасних ритмах викликає у дітей бажання рухатися, насичує емоційне забарвлення занять.
Кожна нова тема уроку — це сюрприз для дітей, але діти часто просять повторити ту чи іншу гру чи вправу ще і ще раз. Усе це дає педагогу добру нагоду урізно-манітнювати, ускладнювати вже відомі рухи, вдоскона-лювати вміння дітей. Особливо вони полюбляють ті за-няття, де виконують вправи з предметами — обручами, кубиками, стрічками, м'ячами, скакалками тощо.
У тісній співдружності з мною пра-цюють на заняттях учителі та вихователі групи подовже-ного дня (ГПД). Вони знають методику фізкультурних вправ, стежать за якістю виконання їх на уроках і на самопідготовці.
Взаємозв'язок у роботі вчителя фізкультури з учите-лями та вихователями ГПД дає змогу вирішити одне з головних питань — забезпечити якісний підхід до фізич-ного виховання молодших школярів.
Щоб підсилити режимні заходи школи з фізичного виховання учнів молодших класів, я після закінчення уроків (за складеним графіком) протя-гом 20-25 хвилин проводить з кожним класом спор-тивні години, або, як ми їх ще називаємо, "Ігранки". Це ігри, які тісно пов'язані з національними традиціями, обрядами, звичаями.
Граючись, діти засвоюють широкий набір рухових умінь, вчаться орієнтуватися у часі, просторі, оцінюють рівень м'язових зусиль. Проведення ігор після занять під керівництвом учителя — це також шлях до гальмування особистих негативних емоцій учнів, сприяння встанов-ленню дружніх стосунків між однокласниками. На цих заняттях велика увага приділяється рухливим іграм, загальнорозвивальним вправам. У практику ввійшли по-ходи до річки, в парк тощо.
Крім того, вихователь — з'єднуючий ланцюжок між учителем фізкультури і батьками. Саме тому я часто організовую спільні спортивні свята "Тато, мама і я — спортивна сім'я", "Ми — олімпійці", "В країні Спортляндії", "Козацькому роду нема переводу", "Парад військ", "Веселі старти", "Роби з нами, роби як ми, роби краще нас". Систематично проводяться Дні здоров'я, шкільні спартакіади, гурткова робота із загальної фізичної підготовки та видів спорту, фізкультурні дозвілля.
Учасниками всіх цих спортивних заходів є учні, вчи-телі, батьки. У комплексі така робота дає добрі результа-ти. А головний ефект полягає в тому, що діти полюбили фізкультуру — вони не просто з радістю приходять на за-няття, красиво і правильно виконують вправи, а й охоче обговорюють усе, пов'язане з їхніми спортивними успіха-ми. І щиро прагнуть, щоб ці успіхи були якнайкращими.
Ось так на моїх уроках діти граються, вигаду-ють, творять свої казки, і водночас стають сміливішими, спритнішими,
