гімнастику і таким чином уникають її негативних наслідків, а у випадках наявності передпатологічних (передхворобливих) станів своєчасно відчувають ці стани та реагують на них, звертаються до ліка-ря тощо; позитивно впливають не тільки на свій фізичний, а й на психічний розвиток, підтримують високий психофізичний тонус, підвищують мобілізаційну готовність до майбутньої праці протягом усього дня.
Відомо, що людина діє завжди на тлі певного загального психофізичного стану (стану піднесення, бадьорості, робочого стану, пригнічення, хвороби ), який значною мірою визначає якість діяльності, праці. Отже, кожній людині дуже ва-жливо знати і контролювати свій загальний психічний стан. Найкраще це роби-ти вранці перед робочим днем. Дослідження показали, що ніхто так не знає не відчуває «самого себе», як сама людина. Ось чому методам самооцінки, ко-нтролю, самоаналізу останнім часом надається величезне значення. Але вони ефективні лише в тому випадку, коли обґрунтовані науково та підкріплені прак-тично. Практика переконливо свідчить: при певній підготовці сучасна людина сп-роможна досить об’єктивно оцінити свою емоційну та вольову сферу.
У молодої людини нервова система звичайно перебуває в доброму стані, її не пригнічують хвороби, не гнітить ночами безсоння, як це має місце у людини по-хилого віку. Тому для дівчат, юнаків, на перший погляд, цілком досить займати-ся звичайною ранковою гігієнічною гімнастикою, яка підвищує тонус м’язів і нас-трій. І все ж саме їм слід, особливо в морально-психологічному плані, привчати себе до методів самоспостереження, самодисципліни і самооцінки, причому найк-раще робити це вранці. Цілком зрозуміло, що великого значення набуває така ранкова гігієнічна гімнастика для осіб середнього та старшого віку.
Найкраще здійснювати психофункціональний контроль під час зарядки при про-веденні спеціальних психофізіологічних вправ. За останнє десятиріччя у спеціалістів з медицини, педагогів та психологів фізкультури і спорту все більшої попу-лярності набирають методи аутогенного тренування. Такі тренування проводяться в клініках, санаторіях, будинках відпочинку, у навчально-тренувальних комплексах із спеціалістами різного профілю.
Аутотренінг складається із двох ступенів - нижчого та вищого. Нижче психом’язове тренування застосовується головним чином для зняття нервового напруження, заспокоєння, нормалізація функцій організму. Завдання другого ступеня – привести людину в особливий стан «аутогенної медитації», під час якої повинні виника-ти своєрідні переживання, які спонукають до активного виявлення емоційного, во-льового зусилля над собою і поступового видужання хворого або до досягнення поставленої мети здорової людини (наприклад, спортсменом, пілотом). Для опану-вання першого ступення потрібно в середньому 3 місяці щоденних тренувань; на оволодіння другим витрачається близько 8 місяців тренування під керівництвом фахівця-лікаря або психолога,
Аутогенне тренування в основному призначається з лікувальною або психопрофі-лактичною метою і здійснюється піл наглядом відповідних фахівців. Аутогенне тре-нування застосовується у військовій педагогіці, інженерній психології, авіаційній фі-зіології , у навчанні акторськог мистецтва, у підготовці спортсменів, операторів, а також в інших професіях, з гострим або хронічним нерво-психічним напруженням.
Одна з причин зростаючої популярності цього методу - прагнення подолати нати-ск нервових перевантажень не за рахунок хімічного блокування емоцій, а шляхом пом’якшення емоційної напруженості.
Але за останні роки все більша кількість людей (часто без рекомендацій лікаря) прагнуть до самостійного оволодіння методом аутогенного тренування з найрізнома-нітнішими цілями - від лікувальних до психогігієнічних та суто професійних. Ово-лодіння власними емоціями, тренування пам’яті, концентрація уваги, розвиток гну-чкої, рухливої, стійкої нервової діяльності, звичка до самоспостереження та самоо-цінки, самозвітування - це ті якості нервової системи, які стимулює аутогенне тре-нування і яких особливо потребує людина складної та напруженої професії.
Кожна людина повинна мати наставника. Це твердження стосується оволодіння багатоцільовою психофізіоолгічною саморегуляцією - аутогенним тренуванням. Якщо немає наставника - не слід займатися аутотренінгом. Лише одним різновидом ауто-тренінгом – психом’язовим тренуванням - можна оволодіти самостійно: робити це найкраще під час ранкової гігієнічної гімнастики.
Психом’язеве тренування - прискорений варіант (заспокійливий або мобілізуючий) аутогенного тренування. Між станом нервової та м’язевої системи є прямий зв’язок: нервова система — м’язи. Наприклад, в процесі нервового напруження відчуває-ться, як відразу напружується м’язи тіла. Чим сильніше збудження нервової сис-теми , тим напружені м’язи скелета, які вкривають його та забезпечують різнома-нітні рухи, властиві людині. Це трапляється тому, що, коли людина схвильована, головний мозок надсилає більше імпульсів, ніж тоді, коли людина спокійна. Ось чому у нервових людей м’язи завжди надмірно напружені. І навпаки - чим спокійніша нервова система, тим розслаблені м’язи - до них із мозку надходять порів-няно небагато збуджуючих імпульсів.
Механізм дії психом’язового тренування ґрунтується на використанні чотирьох основних компонентів, які входять до системи