Розвиток фізичного виховання в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

курсова робота з фізичної культури

ЗМІСТ

Вступ

В другій половині XIX – на початку XX століть, незважаючи на державні кордони, проходив процес консолідації української нації, розширювалися суспільно-політичні та культурні зв'язки між західними та східними землями України. В умовах переслідування царизмом української культури поступово зростала роль Галичини, Волині, Буковини і Закарпаття в національно-культурному русі, в якому також брали участь передові сили Східної України. В Галичині розгорнули свою діяльність видатні діячі української культури, виникли культурно-освітні й наукові установи, періодичні видання, які набували загального українського значення. Зростала самосвідомість населення Західної України щодо боротьби за об'єднання всіх українських земель в єдиній демократичній державі.

До практичної реалізації національних ідей, відродження забутих традицій Запорізької Січі, українського народу, його основного на той час структурного елементу – селянства – значно спричинилися гімнастично-пожежні товариства «Січ». Традиції козацької боротьби за волю України жили в історії, піснях, але на практиці заборонялися імперськими окупаційними режимами; як на сході, так і на заході України вони пильнували, щоб національні історичні традиції Козацької Січі не відродилися і не вкоренилися в українському народі. І хоч до заснування «Січей» в Галичині вже існували українські руханково-пожежні, а потім і спортивні товариства «Сокіл» (від 1891 p.) за польським і чеським зразком, але вони в своїй діяльності переважно обмежувалися рекрутуванням інтелігенції та мало були поширені по селах – селянам значною мірою були незрозумілі всеслов'янські ідеї сокільства. «Січі» не тільки пробудили до нового життя заляканих окупантами українських селян – недавніх невільників, але й продовжили демократичні традиції славного Запоріжжя. Їхніми девізами були слова «Один за всіх, усі за одного!», «Воля народу – найвищий закон».

Отже, актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що необхідність вивчення розвитку фізичного виховання в Україні в кінці ХІХ на поч. ХХ ст. є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить процес відродження і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є історичні аспекти розвитку фізичного виховання в Україні

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є розвиток фізичного виховання в Україні в кінці ХІХ на поч. ХХ ст.

Метою курсової роботи є дослідження і наукова обробка кола проблем, які вирізняють розвиток фізичного виховання в Україні в кінці ХІХ на поч. ХХ ст. та узагальнення висновків та відомостей, що стосуються цієї проблеми.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Сокільський і січовий гімнастичний рух у Галичині на початку XX століття

1.1. Сокільничий рух в Україні

Галичина на кожній ділянці свого національно-суспільного житія досягла чималих здобутків. Тут розвинулась українська політична преса, народне шкільництво, організовано тисячі читалень, кооперативів і сільськогосподарських товариств. Культурні й економічні установи також були у розквіті своєї діяльності. До всього цього дійшли галицькі українці без чужої допомоги і лише завдяки своїй праці. На той час уся Галичина була охоплена мережею протипожежно-руханкових товариств "Соколів" і "Січей", українська молодь в яких вчилася витривалості, жертовності, відваги та дисциплінованості [3, 62-74].

Через "Соколи-Січі" й Українських Січових Стрільців галицькі українці дійшли ідеї повної незалежності та соборності.

Українське сокільство – це національно-патріотичні руханкові товариства, що існували в Західній Україні з 1894 до 1939 року.

Українське сокільство – це народна організація, оскільки мета його була – дбати про добро і розвій своєї нації.

Українське сокільство – це добровільний союз людей, що керувався певними принципами, яких вони самі встановили. Ці принципи – статут, що його прийняла найвища влада в організації – загальні збори, а затвердила влада.

Популяризації сокільського руху в Галичині спряв приклад Чехії, де 1862 p. суло створено гімнастичне товариство "Сокіл". В програмі сокільської гімнастики вказувалось, що сокільський рух є засобом фізичного виховання всього народу і покликаний зміцнювати його силу, мужність, благородство і боєготовність. Сокільський рух став імпульсом розвитку фізичної культури слов'янських народів.

Усі тогочасні тіловиховні системи були гімнастичними: лише гімнастика давала змогу розвивати найрізноманітніші частини тіла. Сокільські організації здійснювали фізичну підготовку, підносили національний дух, відігравали культурно-просвітницьку роль. Вони об'єднували народ до боротьби за незалежність країни, сприяли відродженню національної культури, пропагували волелюбні ідеї.

Як писав Тарас Франко у книзі "Історія і теорія руханки", і "гірка конечність – загроза денаціоналізації примусила українців взятися до руханки". Відродити широкі маси селянства та виховати нове сильне покоління могла лише руханка. Але спочатку треба було дати селянам щось корисніше, ніж гімнастика чи руханка. Саме тоді Василь Нагірний 1886 року підносить у часописі "Батьківщина" потребу закладати для добрих людей по селах протипожежні руханкові сокільські товариства, щоб рятувати народне добро від пожежі [3, 62-74].

Від чехів ідея сокільського руху прийшла до Галичини. Система чеської сокільської гімнастики була спрямована на систематичне тренування тіла. Вона була задумана як засіб масової фізичної підготовки чеського народу. На початку липня 1892 p. до Львова прибуло понад 200 чеських соколів на зліт, присвячений 25-й річниці польського "Сокола". Коли наші діячі побачили на вулицях Львова ряди соколів-чехів, що ряд за рядом крокували до руханкового майдану, коли побачили соколів-поляків в національно-амаратових сорочках