і ударів). Четвертий показник – координаційні здібності, ймовірно, необхідно досліджувати більш глибоко.
Спритність в роботі оцінювалась за допомогою експертних оцінок, після результатів тестування і по коефіцієнту ефективності виконання ігрових прийомів. Безумовно, у всіх трьох варіантах досліджувана якість (спритність) вимірювалася різними способами. Але необхідні тільки об'єктивні показники, тобто такі коли їх оцінки про конкретного виконавця співпадають.
Для визначення об'єктивності одержаних оцінок в результаті використання різних тестових методик використовувався метод визначення коефіцієнта узгодженості оцінок, запропонований В.М.Заціорським (1977).
Результати цієї роботи наведені в таблиці 2.3.
Таблиця 2.
Значення коефіцієнтів кореляції між експертною оцінкою і показниками спритності в тестах [5]
Показники команда | Ефективність
гри | Основні
ігрові тести | Основні
інструментальні
тести
Основний склад | 0,73 | 0,63 | 0,68
Молодіжний склад (дублери) | 0,60 | 0,35 | 0,69
З узагальненої таблиці видно, що коефіцієнти узгодженості (за наслідками тестування основного і молодіжного складів) близькі до середніх значень.
Виняток становить залежність результатів оцінок (експертної і ефективності виконання ігрових прийомів) – 0,35. Низький коефіцієнт кореляції має місце з тієї причини, що експерти поставили гравця П-а дванадцятим, тоді як за наслідками оцінок ігрових тестів він був другим. Якщо ж з пред'явленої статистики опустити цей факт, то величина коефіцієнта узгодженості зросте до 0,66.
В цілому ж, для всієї введеної в аналіз популяції спортсменів-футболістів, оцінка узгодженості різних методів атестації спритності представляється достатньо високою. Все це дає право укласти, що використані в роботі методи оцінки спритності достатньо інформативні.
Разом з тим слід відмітити, що інформативність показників спритності в значній мірі залежить від співвідношення внутрішньої і міжіндивідуальної мінливості. Практика підказує, що на мінливість значний вплив роблять як складність виконуваного рухового завдання, так і рівень кваліфікації футболіста. Вплив значень цього (останнього) чинника на прояв спритності особливо зростає, якщо рухова діяльність здійснюється в умовах специфічних футболу.
На підставі вищевикладеного, мабуть, можна стверджувати, що достатньо доцільнішою є наступна схема розвитку і подальшого вдосконалення спритності:
визначення рівня розвитку цієї якості;
встановлення структури спритності кожного гравця команди;
підбір вправ (рухових завдань), що впливають на провідні форми прояву даної якості;
оцінка ефективності використовуваних тренувальних засобів по темпах приросту показників спритності;
вибір і використання в тренувальному процесі тих засобів (можливий також урахування індивідуальної схильності) які відтворюють найбільшу дію [6].
Таким чином, в простих і звичних рухових завданнях показники спритності (особливо внутрішньогрупові) змінюються трохи. Із збільшенням складності рухових завдань, ці зміни збільшуються.
Спортивна класифікація актуальна і гравці, що відносяться до високої групи цієї класифікації, мають в специфічних грі у футбол завданнях безперечний пріоритет.
Використані в роботі тести визначення спритності виявилися достатньо надійними і об'єктивними.
В процесі тренувальних дій одержані неоднакові прирости результатів. Можливо, що ці показники залежать від ігрових амплуа футболістів.
Виявлено, що початковий рівень розвитку спритності, в складних по координації рухах, у всіх без виключення гравців недостатній.
Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших проблем розвитку спритності футболістів.
2.2. Вправи на розвиток спритності
Спритність футболіста виявляється в здатності швидко і красиво виконувати рухові дії в ігрових умовах, що змінюються. По-справжньому спритний гравець може виконувати цілий каскад хитрощів або якийсь трюк, забити гол з важкої ситуації. Саме спритність є відмінною рисою високої спортивної майстерності. Над розвитком спритності треба працювати з дитинства. Адже ця якість розвивається досить повільно [21].
Головний принцип підбору вправ для розвитку спритності – якомога більше різноманітності. На тренуваннях потрібно більше використовувати добре розучені гімнастичні і акробатичні вправи, чергування ходьби і бігу в різних поєднаннях, рухомі ігри з несподівано змінними ситуаціями, вправи по техніці і тактиці гри. Виконувати їх рекомендується на початку заняття.
Без м'яча
1. Перекиди вперед і назад з упору сівши.
2. Серії перекидів: один вперед, один назад.
3. Перекиди вперед і назад через плече.
4. Опорні стрибки: ноги нарізно і зігнувши ноги через "козла".
5. Стрибки між стійками (каменями, прапорцями).
6. Стрибки через набивні м'ячі і інші перешкоди.
7. Біг між деревами (стійками, м'ячами, прапорцями, каменями).
8. Стрибки вгору – вперед після розгону і поштовху з містка (трампліну) і лов тенісного (футбольного) м'яча під час польоту – м'яч накидається партнером.
З футбольним м'ячем
1. Перекиди вперед і назад з м'ячем в руках.
2. Підкинути м'яч руками вгору, зробити перекид вперед, зловити м'яч, що опускається.
3. Те ж, але після перекиду швидко встати, стрибнути вгору і зловити м'яч.
4. Жонглювання м'ячем ногами, стегном, головою.
5. Ведення м'яча між деревами (прапорцями, цеглою і т.п.) на різній швидкості.
6. Підкинути м'яч руками вперед – вгору, зробити перекид вперед (на траві, маті) встати і після того, як м'яч торкнеться землі, здійснювати ведення, змінюючи напрям руху.
7. З відстані 7-8 кроків руками із-за голови направити м'яч в стінку, зробити перекид вперед і зловити м'яч, що відскочив від стінки.
8. Встати з партнером в 3 м один від одного і жонглювати м'ячем ногами. По сигналу третього гравця легкими ударами направляти м'яч один одному. Прийнявши м'яч, продовжити жонглювати їм і т.д.
9. Жонглювання тенісним м'ячем.
10. Стрибок – перекид через перешкоду або в отвір накоченої автомобільної камери з подальшим м'яким приземленням в угрупування.
11. Стрибок вгору з розгону поштовхом однієї ноги з перестрибуванням натягнутої на висоті 30-40 см мотузки з подальшим виконанням удару головою по м'ячу, що накидається партнером [31].
Для того, щоб у тих, що займаються, вдосконалювати спритність, необхідно послідовно опановувати все більш якісно новими вправами, ускладнюючи вже освоєні. На розвиток спритності направлені вправи по оволодінню технічними прийомами гри.
Сукупність способів виконання футболістами різноманітних рухів, вживаних в грі,