культури. Зокрема, лише 13 відсотків населення України займаються спортом, що призводить і до погіршення здоров'я українців, і ставить перед спортом вищих досягнень проблему підготовки резерву. В Концепції проаналізовано причини, які призвели до такої ситуації і можливі шляхи розв'язання. Оптимальним варіантом Міністр назвав системне вирішення завдань шляхом поетапного зміцнення матеріально-технічного, кадрового та фінансового потенціалу, підтримки фізкультурно-спортивних організацій. Міністр наголосив, що необхід-но створити нормативно-правову базу, яка б регулювала розвиток фізичної культури та спорту, розробити комплекс заходів спрямованих, зокрема, на проведення фізкультурно-оздоровчої роботи в усіх навчальних закладах, за місцем проживання, роботи та у місцях масового відпочинку. Міністр відзначив важливість розвитку дитячо-юнацького спорту, забезпечення розвитку всіх видів спорту, як олімпійських, так і паралімпійських, дефлімпійських, неолімпійських, спорту інвалідів та спорту ветеранів [37]. Програма реалізовуватиметься у 2 етапи. Під час 1-го етапу (2007-2008 роки) буде розроблена нормативно-правова база, затверджені регіональні програми, комплекс заходів. На другому етапі (2009-2011 роки) будуть безпосередньо здійснюватись заходи, визначені Прог-рамою. Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту висловив переконання, що реалізація Програми дозволить збільшити до 20% кількість людей, що займаються фізкультурою і спортом та створити ефективну систему підготовки резерву для українських команд. Також, за словами Міністра, під час реалізації Програми планується значно покращити інфраструктуру спортивних об'єктів та здійснити цілу низку інших зрушень у сфері фізичної культури і спорту.
Висновки
Дослідивши історичні витоки та розвиток національної системи фізичного удосконалення українського народу, можна зробити наступні висновки:
1. У першій половині XVII ст. запорозьке козацтво піднялося до рівня кращих європейських армій, а своєю активною, наступальною, ініціативною стратегією і маневреною тактикою перевершувало феодальні армії Європи, що послідовно додержувалися стратегії позиційної оборонної війни.
2. Виходячи з цього, можна дійти висновку, що запорожці створили досить ефективні спеціальні фізичні і психофізичні вправи, спрямовані на самопізнання, саморозвиток, тілесне, психофізичне та моральне вдосконалення воїна. Ця система, за твердженням сучасників, була однією з найкращих у світі. Вже цитований С. Старовольський зауважує, що якби до неї залучити найкращу молодь з цілого королівства та дати їм воєнну науку під керівництвом комендантів і шляхетських тисяцьких, то жодний християнський монарх в цілому світі не мав би в своєму королівстві сили, рівної польському королеві.
3. Клавдій Роно, англійський резидент у Петербурзі, писав (1736 р.): "Запорожці приймають до свого братства загалом усі, без різниці, національності, якщо приймуть грецьку віру і погодяться перейти семилітню пробу (підготовку) перед наданням звання лицаря... Звання лицаря можуть здобути в їх товаристві лише люди дуже сильні і добре збудовані (тілом), але кожний може бути прийнятий як хлоп або помічник (послуговувач)...".
4. Виходячи з наведених історичних відомостей, можна дійти висновку про те, що єдиних критеріїв відбору молодих козаків не існувало. Справжнім козаком ставав лише той, хто проявив себе у військовому поході, довів свою військову зрілість і здатність переносити всі негаразди військового життя.
5. Галичина на кожній ділянці свого національно-суспільного житія досягла чималих здобутків. Тут розвинулась українська політична преса, народне шкільництво, організовано тисячі читалень, кооперативів і сільськогосподарських товариств. Культурні й економічні установи також були у розквіті своєї діяльності. До всього цього дійшли галицькі українці без чужої допомоги і лише завдяки своїй праці. На той час уся Галичина була охоплена мережею протипожежно-руханкових товариств "Соколів" і "Січей", українська молодь в яких вчилася витривалості, жертовності, відваги та дисциплінованості
6. Через "Соколи-Січі" й Українських Січових Стрільців галицькі українці дійшли ідеї повної незалежності та соборності.
Українське сокільство – це національно-патріотичні руханкові товариства, що існували в Західній Україні з 1894 до 1939 року.
Українське сокільство – це народна організація, оскільки мета його була – дбати про добро і розвій своєї нації.
Українське сокільство – це добровільний союз людей, що керувався певними принципами, яких вони самі встановили. Ці принципи – статут, що його прийняла найвища влада в організації – загальні збори, а затвердила влада.
7. Європейські види спорту – футбол, боротьба, фехтування і гімнастика – поширюються в Україні наприкінці XIX ст. – на початку ХХ ст. Створюються футбольні команди, різноманітні клуби спортсменів -аматорів, організовуються змагання.
9. Уряд схвалив Концепцію Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2007-2011 роки. 7 червня 2006 року про це повідомив Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту після засідання Кабінету Міністрів України.
Список літератури
Апанович О.М. Розповіді про запорозьких козаків. – К.: Дніпро, 1991. – 335 с.
Бабчишин С.Д. Школи Запорозької Січі // Рідна школа. – 1991. – С 83-85.
Боплан, Гійом Левассер. Опис України; Меріме П. Українські козаки та їх останні гетьмани; Богдан Хмельницький. – Львів: Каменяр, 1990. – 301 с.
Єфіменко А.Я. На Україні. – М., 1901. – Вип. 3. – С. 43-44.
Ігнатенко С.О., Горбачок Є.Г. Шляхи перебудови системи підготовки та перепідготовки вчителів фізичної культури для роботи в сучасній професійній національній школі в Україні // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні. Матеріали першої республіканської конференції. – Луцьк: Надстир'я, 1994. – С. 243-244.
Історія українського війська: У 2 т. – Т. 1. – Львів, 1936. – 288 с.
Історія українського війська: У 2 т. – Т. 1. – Львів, 1936. – 288 с.
Каверно Б. І. Сокільський і січовий гімнастичний рух у Галичині на початку XX століття // Традиції фізичної культури в Україні. – К., 1999. – С. 62-74.
Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорозьке ризове. – К.: Веселка, 1992. – 271 с.
Концепція підготовки