Отже, численні свідчення, які характеризують різні сторони фізичної та військової підготовки визначних українців, вказують на особливе значення ВФП у житті та побуті українського суспільства XVI-XVIII ст.

Розділ 2. Сокільський і січовий гімнастичний рух у Галичині на початку XX століття

2.1. Сокільничий рух в Україні

Галичина на кожній ділянці свого національно-суспільного житія досягла чималих здобутків. Тут розвинулась українська політична преса, народне шкільництво, організовано тисячі читалень, кооперативів і сільськогосподарських товариств. Культурні й економічні установи також були у розквіті своєї діяльності. До всього цього дійшли галицькі українці без чужої допомоги і лише завдяки своїй праці. На той час уся Галичина була охоплена мережею протипожежно-руханкових товариств "Соколів" і "Січей", українська молодь в яких вчилася витривалості, жертовності, відваги та дисциплінованості [8, 62-74].

Через "Соколи-Січі" й Українських Січових Стрільців галицькі українці дійшли ідеї повної незалежності та соборності.

Українське сокільство – це національно-патріотичні руханкові товариства, що існували в Західній Україні з 1894 до 1939 року.

Українське сокільство – це народна організація, оскільки мета його була – дбати про добро і розвій своєї нації.

Українське сокільство – це добровільний союз людей, що керувався певними принципами, яких вони самі встановили. Ці принципи – статут, що його прийняла найвища влада в організації – загальні збори, а затвердила влада.

Популяризації сокільського руху в Галичині спряв приклад Чехії, де 1862 р. суло створено гімнастичне товариство "Сокіл". В програмі сокільської гімнастики вказувалось, що сокільський рух є засобом фізичного виховання всього народу і покликаний зміцнювати його силу, мужність, благородство і боєготовність. Сокільський рух став імпульсом розвитку фізичної культури слов'янських народів.

Усі тогочасні тіловиховні системи були гімнастичними: лише гімнастика давала змогу розвивати найрізноманітніші частини тіла. Сокільські організації здійснювали фізичну підготовку, підносили національний дух, відігравали культурно-просвітницьку роль. Вони об'єднували народ до боротьби за незалежність країни, сприяли відродженню національної культури, пропагували волелюбні ідеї.

Як писав Тарас Франко у книзі "Історія і теорія руханки", і "гірка конечність – загроза денаціоналізації примусила українців взятися до руханки". Відродити широкі маси селянства та виховати нове сильне покоління могла лише руханка. Але спочатку треба було дати селянам щось корисніше, ніж гімнастика чи руха-н-ка. Саме тоді Василь Нагірний 1886 року підносить у часописі "Батьківщина" потребу закладати для добрих людей по селах протипожежні руханкові сокільські товариства, щоб рятувати народне добро від пожежі [8, 62-74].

Від чехів ідея сокільського руху прийшла до Галичини. Система чеської сокільської гімнастики була спрямована на систематичне тренування тіла. Вона була задумана як засіб масової фізичної підготовки чеського народу. На початку липня 1892 р. до Львова прибуло понад 200 чеських соколів на зліт, присвячений 25-й річниці польського "Сокола". Коли наші діячі побачили на вулицях Львова ряди соколів-чехів, що ряд за рядом крокували до руханкового майдану, коли побачили соколів-поляків в національно-амаратових сорочках і сокільських одностроях, тоді стали зрозумілими ідеї сокільства [8, 62-74].

Через десять днів після від'їзду чеських соколів, 17 липня 1892 року, у великому залі Народного дому відбулися установчі збори товариства українських руховиків. Головою зборів було обрано професора гімназії Онуфрія Геціва, референтом – Володимира Лаврівського, секретарювали Олександр Кулачковський і Сильвестр Яричевський. Першим виступив на зборах О. Кулачковський. Свій виступ він розпочав словами: "Наші письменники закликають нас до праці, а Шевченко кличе: "Ставайте, кайдани порвіте". Однак кайдани залізні і нелегко їх пірвати. Будемо сидіти закуті в кайданах і не станемо навіть з місця. Нам треба залізної сили і тому мусимо набратися такої сили, а тоді пірвемо кайдани. Треба лучити українців разом, щоб була велика непереможна українська сила. Таке товариство маємо заснувати, а воно може називатись "Лев", бо в нашім гербі маємо льва, що спинається на скалу. Можемо назвати товариство "Січ" або "Сокіл" [8, 62-74].

При голосуванні за більшістю голосів обрали назву руханкового товариства "Сокіл" під враженням гостини чеських "Соколів" і на честь слов'янської дружби.

Через півтора року підготували статут і дістали дозвіл уряду. Статут підготував Володимир Лаврівський.

Перше загальне зібрання товариства "Сокіл" на основі статуту, підтвердженого Міністерством внутрішніх справ рішенням від 26.07.1893 р., відбулося 11 лютого 1894 року. Зібралося 90 членів нового товариства в кімнатах "Руської бесіди", що містилася по вулиці Вірменській, 2, в будинку напроти Народного дому. Члени товариства обрали першу старшину, а головою товариства "Сокіл" – Василя Нагірного [8, 62-74].

"Сокіл" розташувався в трьох кімнатах старого будинку по вулиці Підвалля, 7. В першій кімнаті був читальний зал, праворуч одягальня, ліворуч – руханковий зал. 18 березня 1894 року кімнати товариства були посвячені. Виготовлено овальну печатку і написом "Товариство гімнастичне Сокіл у Львові". Починають працювати комісії: забавова, яка влаштовувала вечорниці в залі Народного дому, комісія з термінології, комісія одягова, комісія для укладення підручників, комісія для справи закупки павільйону, котра добивалася права на власну хату "Сокола".

З перших днів існування товариства до його складу вступали і молоді, і старі; кожен намагався подати організації допомогу в міру своїх сил. Брак дуже дорогих гімнастичних приладів усунув містоначальник міської протипожежної охорони п. Єліясевич, інші гімнастичні