подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу і ритму вправ;*

рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами, перед-усім під час колективних дій;*

широко використовувати оцінку діяльності учнів і тестування;*

короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами;*

змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика);*

на початкових фазах навчання фізичних вправ слід більше часу від-водити на повільне їх виконання та виконання в полегшених умовах;*

використовувати велику кількість різноманітних рухових дій та їх часте чергування;*

практикувати короткі інтервали між попередньою і виконавчою ко-мандами під час навчання стройових дій;*

надавати перевагу фронтальному методу організації занять. На цьому етапі слід уникати:*

великих навантажень на хребет, сильних поштовхів і струсів тіла, перенапруження суглобо-зв'язкового апарату та м'язів;*

вправ із надмірним обтяженням;*

завищених, надто ущільнених навантажень на серцево-судинну систему.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Фізична витривалість як рухова якість людини — це її здатність Долати втому у процесі рухової діяльності. Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, бо дозволяє: тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності; виконувати значний обсяг роботи; швидко відновлювати сили після навантажень.

Загальна витривалість як рухова якість людини—це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.

Загальна витривалість базується на удосконаленні роботи вегетативних систем організму, і це створює умови для її широкого переносу з одного виду рухової діяльності на інший.

При цьому встановлено, що перенос загальної витривалості з циклічних вправ на ациклічні більш виражений, ніж навпаки.

Загальна витривалість є також необхідною передумовою високого рівня розвитку інших спеціальних видів витривалості. Проте переоцінювати вплив загальної витривалості на спеціальну не варто.

Немає радикальнішого способу підвищити витривалість організму, ніж систематичне стомлення. Якщо позбавити організм втоми, витривалість поступово згасає. Стомлюючи організм, ми стимулюємо відновлювальні процеси, внаслідок чого підвищується наша витривалість.

Важливим для вчителя є знання факторів, що зумовлюють витривалість, оскільки їх враховування, розвиток і вдосконалення лежать в основі методики виховання витривалості.

Такими факторами є:*

структура м'язів. Люди, у яких переважають червоні м'язові волокна, мають генетичні задатки до тривалої роботи. Проте змінити структуру м'язів ми не в змозі, і тому цей фактор можна лише враховувати;*

внутрішньом'язова координація проявляється у почерговому залученні До роботи рухових одиниць м'язів при тривалому виконанні вправ із неграничною інтенсивністю. Вона добре розвивається при виконанні вправ на тлі помірної втоми. При жорстких режимах навантаження та відпочинку до роботи залучається щораз більша кількість рухових одиниць м'язів, що несуть основне навантаження у відповідній вправі. Це, в свою чергу, прискорює розвиток втоми;

- міжм'язова координація допомагає у залученні до роботи лише тих м'язів, що несуть основне навантаження при виконанні певної вправи. Це сприяє економії енергії, а, отже, забезпечує можливість виконувати більшу за обсягом і інтенсивністю роботу. Хороша міжм'язова координація зовні проявляється у плавності, злитості рухів, відсутності скутості.

При недостатній тренованості на тлі втоми знижується активність основних (необхідних) м'язових груп і підвищується активність м'язів, які не повинні брати участі у виконанні даної рухової дії. Це призводить до зниження ефективності рухів, збільшення енерговитрат, поглиблення втоми і, як наслідок, падіння працездатності.

Фізичні вправи як основний засіб удосконалення витривалості повинні відповідати таким вимогам:*

бути простими за технікою виконання і доступними для всіх учнів;*

при їх виконанні повинні активно функціонувати більшість скелетних м'язів;*

їх виконання повинно викликати активність функціональних систем, що лімітують прояв витривалості;*

їх виконання дозволяє дозувати та регулювати тренувальні навантаження;*

їх можна виконувати тривалий час (від кількох хвилин до кількох годин).

Список використаної літератури

Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. — Київ, 1993.

Выготский Л.С. Собр.соч. в 6-ти т. Т.2. — М., 1982; Т.З. — М., 1983; Т.6. — М., 1985.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. — К., 1995.

Гук Е.П. Профессионально-прикладная подготовка на уроках // Физическая культура в школе, 1986. — № 10. — С. 21; № 11. С. 20; 1987 — №3. — С. 22; №4. — С.19.

Деркач А.А., Исаев А.А. Педагогическое мастерство тренера. — М.:ФиС, 1981.

Должиков И.И. Учитель работает по своей системе // Физическая культура в школе. — М, 1993. — № 5. — С.10.

Журнал "Физическая культура в школе". — №4. — 1994. — С. 47

Завацький В.І., Маковецький В.І. До питання гуманізації навчання спеціалістів фізичної культури в умовах вищого навчального закладу / / Конференція: підготовка спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні // Упорядники: В.І.Завацький та ін. — Луцьк, 1994. — С. 447 - 449.

Закон України "Про фізичну культуру і спорт".

Козлова К.П., Скібенко Н.В., Лезнік Н.В. Формування професійних умінь у майбутніх вчителів фізичної культури // Конференція: підготовка спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні // Упорядники: В.І.Завацький та ін. - Луцьк, 1994. - С. 99-100.

Козлова К.А., З.С.Скібенко, Н.В.Лезнік. Фізичне вдосконалення. – К., 1994. – С.105.

Куц О.С., В.А.Леонова,М.А.Галайдюк. Фізичне виховання в школі. – К., 1996. – С.36-37.

Сінгаєвський С.М., Сінгаєвська О.С. Оптимізація системи підготовки вчителя фізичної культури у педагогічному вузі // Конференція підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні // Упорядники: В.І.Завацький та ін. — Луцьк, 1994. — С. 241-243.

Сінгаєвський С.М., О.С.Сінгаєвська. Уроки фізкультури: методика. – К., 1994. – С.109.

Сатиров Г.Н. О связи, коротую не расторгнуть //Физическая культура в школе. — М., 1994. — № 5. — С.16.

Теория й методики физического воспитания / Под. ред. Ашмарина Б.А. — М., 1990.