Оперативний (терміновий) лікарсько-педагогічний контроль проводиться під час або відразу після занять для оцінки інтенсивності і адекватності навантажень функціональним можливостям організму.

Якщо навантаження перевищує функціональні можливості, виникають специфічні, суб’єктивні ознаки їх неадекватності. Симптоми, які свідчать про порушення діяльності серця під час виконання фізичних вправ:

біль і почуття давлення за грудиною;

біль, яка віддає в ліву руку і під ліву лопатку;

дискомфорт в області шлунку;

короткочасна втрата свідомості.

При їх появі навантаження слід зменшити, а потім призупинити, прийняти судинно-розширюючи засоби і звернутися до лікаря. Ці явища пов’язані з гіпоксією міокарда, внаслідок порушення кровообігу.

Про різні зміни артеріального тиску крові під час виконання фізичних вправ свідчать наступні симптоми: біль і почуття важкості в височній області, шум у вухах, блювання, головокружіння, носові кровотечі.

Крім того, існують візуальні ознаки неадекватності навантажень:

різке почервоніння або поблідніння шкірних покровів обличчя;

поява “холодного” поту ( тобто, поява потовиділення при навантаженні низької інтенсивності, коли організм ще не розігрівся);

синюшність губ;

до об’єктивних показників неадекватності фізичних навантажень відносяться (Пирогова и др., 1986 р.):

підвищення систолічного артеріального тиску крові до 220 мм. рт. ст.; діастолічного 120 мм. рт. ст.;

порушення серцевого ритму (часті екстрасистоли, 1:10; пароксизмальна тахікардія, ранні або групові екстрасистоли);

“горизонтальне” або “дугоподібне” зміцнення сегмента ST від ізометричної лінії на 0,2 мВ і більше;

підвищення сегмента ST більше 0,2 мВ, які супроводжуються дискордатним зміцненням в протилежних відділах;

виражені порушення внутрішньошлункової і передсерцево-шлункової провідності;

зменшення амплітуди зубця R не менше ніж на 50% його значення в спокої;

інверсія або реверсія зубця Т зі збільшенням його амплітуди більш ніж в 3 рази у порівнянні з вихідною.

Максимальний пульс розраховують попередньо, до початку занять.

Для оцінки інтенсивності фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами доцільно користуватися залежністю між ЧСС і інтенсивністю навантажень (виражених в % МПК), яка була визначена по R. Shephard (1969 р.) і представлена на номограмі (мал. 3.1.)

Мал. 3.1. Номограма для визначення ЧСС в залежності від інтенсивності фізичного навантаження

Енергетичну вартість циклічних вправ розраховують по формулі (Иващенко, Странко, 1988 рік), ккал * хв.-1:

де t – тривалість занять, хв.

Якщо під час оздоровчої 30 хвилинки у жінок 50 років ЧСС становило 120 уд. * хв.-1, то інтенсивність енергетичних затрат:

а загальні енергозатрати протягом 30 хв. – 6,5*30=195 ккал.

Оцінка ефективності курсу (циклу) оздоровчих занять проводиться за допомогою засобів і методів текучого лікарсько-педагогічного контролю. Крім цього враховують динаміку суб’єктивних відчуттів, показників захворюваності, а також об’єктивних показників здоров’я. Зазвичай використовують ті ж методи обстеження, що і при первинному контролі, тобто до початку курсу занять, щоб зручніше було порівнювати.

Ефект буває трьох типів6 позитивний, індиферентний (відсутність змін), негативний.

Критерії позитивних змін:

покращення самопочуття, нормалізація сну, бажання займатися фізичними вправами, зниження втомленості;

зменшення днів непрацездатності, загострень хронічних захворювань, випадків гострих респіраторних захворювань;

зміни факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (нормалізація або зменшення маси тіла, нормалізація або зниження артеріального тиску, нормалізація ліпідного обміну, відмова від шкідливих звичок, підвищення рухової активності);

зниження ЧСС в спокої після сну і при стандартному навантаженні;

підвищення рівня фізичного стану з низького до нижче середнього, з нижче середнього – до середнього рівня фізичного стану і т.п.;

покращення результатів рухових тестів (збільшення дистанції за стандартний час, скорочення часу на подолання стандартної дистанції, зменшення реакції ЧСС при виконанні стандартного навантаження).

Особливе значення в процесі фізкультурно-оздоровчих занять відводиться самоконтролю. Самоконтроль під час самостійних занять використовується з метою оцінки:

рівня фізичного стану;

інтенсивності і адекватності використовуваних засобів оздоровлення;

ефективності оздоровчих занять.

Поряд з позитивними змінами в ряді випадків при надмірному навантаженні можуть спостерігатися ознаки пере тренованості. Найчастіше це відбувається при неконтрольованих самостійних заняттях. Через це не тільки спеціалісти в області фізичної рекреації, але й самі люди які займаються, повинні знати ці ознаки:

зміни настрою, поява роздрукування або депресії;

загальна апатія;

втрата інтересу до занять фізичними вправами;

стан загальної втоми, відчуття важкості в ногах;

проблеми зі сном;

головні болі;

зниження рухових результатів;

підвищення ЧСС в спокої;

збільшення лімфовузлів;

аменорея у жінок передкліматиричного віку;

підвищена чутливість простудним захворюванням, алергія;

найбільш типовими причинами пере тренованості в процесі самоконтрольованих занять фізичними вправами є:

значно швидке збільшення рівня фізичної активності;

недостатній період відпочинку;

інтенсивні тренувальні заняття більше трьох разів на тиждень;

неправильна техніка рухів;

наявність стресів;

проблеми з екіпіруванням (наприклад, зношене взуття);

хворобливі відчуття в суглобах (в колінних – у тих, хто займається ходьбою і бігом підтюпцем, і в плечових – плаванням);

туго рухливість і хворобливі відчуття в області м’язів;

запалення сухожиль і зв’язок.

Для профілактики перетренованості рекомендують:

використовувати в заняттях навантаження, які по направленості, інтенсивності і об’єму відповідають індивідуальному рівню фізичного стану;

збільшувати фізичне навантаження не більше ніж на 10% в тиждень;

раціонально співставляти навантаження і відпочинок протягом дня і тижня, не перевантажувати себе в ті дні, які вільні від занять;

навчитись правильно оцінювати свої суб’єктивні відчуття.

Висновки

Необхідно пам’ятати, що перед тим, як вирішити займатися спортом чи фізичною культурою, необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися із спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих навантажень, поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болі різного роду, необхідно негайно припинити заняття у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

Висновки:

Фізична активність, заняття фізкультурою і спортом у старшому і похилому віці позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи ( серцево-судинну, дихальну, нервову,