м’язову і ін.). Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність “відтягнути” старість і безпомічність. І як показали досліди у людей, які займають інтенсивною фізичною працею навіть у похилому віці, краще працює мозок, в доброму стані пам’ять.
Провідне місце у доброму самопочутті та здоров’ї у подальшому житті є ведення здорового способу життя. Адже, найбільше залежить стан здоров’я людини, саме від ведення способу життя. Також немаловажною умовою здоров’я є відмова від шкідливих звичок (алкоголю, паління, наркотиків).
Ще для здоров’я та доброго самопочуття має раціональне харчування: потрапляння з їжею, білків, жирів, вітамінів, органічних і неорганічних (мінеральних) речовин, які забезпечують нормальну роботу всіх органів і систем організму.
Завжди слід пам’ятати, що перед тим, як вирішити займатися фізкультурою чи спортом необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися з спеціалістами.
Розпочинати потрібно з невеликих навантажень поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болів різного роду необхідно негайно припинити заняття, у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.
Дотримуючись цих всіх вище перелічених умов та принципів, можна до глибокої старості почувати себе молодим, здоровим, бадьорим, життєрадісним і надовго забути дорогу до лікарні.
Список літератури:
Авдушина А. С. Жизнь без лекарств. М.: Физкультура и здоровье, 1985. – 71 с.
Амосов Н. М., Муравов Н. В. Серце и физические упражнения. – 2-е изд., перероб. и доп. – К.: Здоров’я, 1985. – 80 с.
Апанасенко Г. Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимпийском спорте. – 1999. – Спец. выпуск. С. 56. – 60.
Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. – К.: Здоров’я, 1998, - 248 с.
Аронов Д. М. Серце под защитой. М.: Физкультура и здоровье, 1985. – С. 33-35.
Бальсевич В. К., Запорожанов В. А. Физическая активность человека. – К.: Здоров’я, 1987. – 224 с.
Баевский Р. М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии. – М.: Медицина, 1979. – 294 с.
Баранов С. П. Сущность процесса обучения. – М.: Просвещение, 1981. – 142 с.
Брейнштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.: Медицина, 1966. – 348 с.
Бубэ Х., Фен Г., Штюблер Х., Трогин Ф. Тесты в спортивной практике: Пер. с нем. – М.: Фізкультура и спорт, 1968. – 240 с.
Булатова М. М., Сахновский К. П. Плавание для здоровья. – К.: Здоров’я, 1998. – 136 с.
Булич Э. Г. Физическая культура и здоровье. – М.: Знание, 1991. – 64 с.
Вайнбаум Я. С. Дозирование физических нагрузок. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.
Введение в теорию физической культуры. Учеб. пособие/ Под ред. Л. П. Матвеева. – М.: Физкультура и спорт, 1983. – 130 с.
Рейдер Дж. Система строительства тела. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 306 с.
Вайтенно В. П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. – К.: Здоров’я, 1991. – 246 с.
Выдрин В. М. Теория физической культуры. – Л.: ГДОНФК, 1988. – 293 с.
Гриненко М. Ф., Саноян Г. Г. Труд, здоровье, физическая культура. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 288 с.
Гуталовский А. А. Основы теории и методики физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1986. – 366 с.
Деминский А. Ц. Основы теории и методики физического воспитания. Донецк: АО Донеччина, 1995. – 520 с.
Душанин С. А., Пирогова Е. А., Иващенко Л. Я. Самоконтроль физического состояния. – К.: Здоров’я, 1980. – 128 с.
Евсеев С. П., Шапкова Л. В. Адаптивная физическая культура. – М.: Советский спорт, 2000. – 240 с.
Иващенко Л. Я., Круцевич Т. Ю. Методика физкультурно-оздоровительных занятий. – К.: УГУФВС, 1994. – 126 с.
Иващенко Л. Я., Странко Н. П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. – К.: Здоров’я, 1988. – 136 с.
Карпман В. Л., Хрущев С. В., Борисова Ю. А. Сердце и работоспособность спортсмена. - Здоров’я, М.: Физкультура и спорт, 1978. – 120 с.
Коваленко В. С., Гуровский Н. Н. Гипокинезия – М.: Медицина, 1980. – 380 с.
Колычев В. А. Физическая культура и социальное здоровье населения. – М.: Советский спорт, 1998. – 112 с.
Круцевич Т. Ю. Теория и методика физического воспитания. – 2 том. – К.: Олимпийская литература, 2003. – С. 201-252.
Круцевич Т., Петровский В. Физическое воспитание как социальное явление // Наука в олимпийском спорте. – 2001. - № 3. – С. 3-15.
Круцевич Т. Ю. Научные исследования в массовой физической культуре. К.: Здоров’я, 1985. – 116 с.
Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта. – М.: Радуга, 1982. – 398 с.
Левицкий В. В. Методология подготовки специалистов по оздоровительной физической культуре // Наука в олимпийском спорте. – 2000. – Спец. выпуск „Спорт для всех”. – С. 84-94.
Липець М. М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 208 с.
Липець М. М., Андрієнко Г. М. Витривалість, здоров’я, працездатність. – Львів: 1993. – 132 с.
Мак-Комис А. Дж. Скелетные мышци. – К.: Олимпийская литература, 2001. – 408 с.
Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1991. – 544 с.
Меерсон Ф. З. Адаптация, стресс и профилактика. – М.: Наука, 1991. – 278 с.
Меерсон Ф. З., Пшенникова М. Г. Адаптация к стрессовым ситуациям и физическим нагрузкам. – М.: Медицина, 1986. – С. 67-73.
Нетт Т. Обзор интервальной тренировки // Бег, бег, бег. – М.: