Наукові досліди показали взаємозв’язок між рівнем рухової активності і захворюваністю, смертністю. Автоматизація і механізація виробництва, штучний розвиток різних засобів зв’язку, транспорту, умов життя призвели до значного обмеження рухової активності.

Поступово знижується інтерес до спорту, тривале перебування на робочому місці в одній і тій же позі, відпочинок переважно за читанням або переглядом телепередач, обмежують рухову активність дорослої людини. Це призводить до значних порушень в діяльності життєвозабезпечуючих систем і передчасному старінню і смерті.

Цікаві результати дослідів, проведені професором І. Муравйовим. Вчений вивчив дві групи мишей одного віку. Одну групу не обмежував в рухах, руховий режим другої групи мишей був різко обмежений – їх помістили в маленькі клітки. Результат експерименту виявився вражаючим: тривалість життя тварин, які вели малорухливий спосіб життя була в 6 разів коротшою, ніж активних мишей. Розріз показав, що у малорухливих мишей було різко виражені процеси старіння в серці, в легенях, в печінці. Крім цього були виявлені різко патологічні явища.

Ще Аристотель писав: “Ніщо так не зморює і руйнує людину, як тривале фізичне ледарство”. Науковими дослідженнями встановлено, що у осіб, які ведуть „сидячий” спосіб життя смертність в результаті серцево-судинних захворювань спостерігається в 2 – 3 рази частіше, ніж у фізично активних людей (Аронов, 1985р.).

Тривале зниження рухової активності призводить до виражених і стійких порушень, які поступово стають не зворотними і вколи кають найбільш розповсюджені в наш час хвороби, так звану „хвороби цивілізації”: гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювання судинні, порушення постави з ураженням кістково-м’язового апарату; сприяють розвитку інфаркту міокарда.

В той же час фізичні вправи, регулярні заняття фізкультурою і спортом здійснюють позитивний ефект, який проявляється, в перш за все, в екомінізації і стимуляції функцій організму.

Екомінізуючий ефект появляється в зменшенні показників діяльності організму в стані спокою. Так, якщо частота серцевих скорочень у нетренованих більше 80 уд*хв.-1, от у тренованих – менше 60уд/хв.-1. часто та дихання у не тренованих більше 1,6, у тренованих – менше 12 цикл*хв-1.

Стимулюючий вплив рухової активності проявляється в підвищенні функціональних резервів, працездатності, сили, витривалості. Покращується самопочуття, появляється відчуття бадьорості, нормалізується сон, апетит.

Характерно, що оздоровчий ефект рухової активності більш виражений у похилих людей, ніж у молодих. Про це свідчить результати наукових досліджень.

Вплив місячного фізичного тренування на молодих і похилих людей.

Показники | Вік,

років | До тренування | Після тренування, % до вихідного рівня

Сила м’язів, кг:

Кисті | 20-29

60-69 | 50,8

38,8 | +14,0

+25,3

Спини | 20-29

60-69 | 149,7

95,0 | +19,8

+34,7

Працездатність м’язів передпліччя, Дж | 20-29

60-69 | 62,3

44,3 | 57,9

63,9

Тривалість відновлення частоти серцевих скорочень | 20-29

60-69 | 165,4

219,0 | 8,7

17,0

Під впливом тренування підвищується адаптація організму до негативних факторів зовнішнього середовища (холоду, радіації).

Наукові дослідження показали, що треновані краще переносять радіацію ніж не треновані. В то й же час в умовах підвищеної радіації пристосування і оздоровчий ефект залежить від направленості засобів фізичної культури і їх ефективності. Найбільш ефективними у цих умовах являється вправи низької активності зі значним статистичним компонентом.

При адаптації до фізичних навантажень покращується скоротлива здатність міокарда, знижується потреба кисні підвищується вміст глюкози, білку і активність ферментів, необхідних для ефективної і тривалої роботи серця. Це призводить до економізації роботи серця і підвищенню енергетичних ресурсів. Основні фізіологічні показники в стані спокою у тренованих, знаходиться на більш „економічному” рівні, а максимальні можливості при м’язовій роботі більш високі, ніж у не тренованих.

При систематичних заняттях фізичними вправами значно змінюється морфофункціональна характеристика дихальної системи: розвиваються дихальні м’язи, збільшується загальна ємність легень, покращується ефективність функції дихання.

Позитивні зміни спостерігаються в опорно-руховому апараті: вдосконалюється кровопостачання і нервова регуляція м’язів, підвищується активність ферментів, які прискорюють аеробні і анаеробні реакції в м’язах, покращується функціональна здатність суглобів.

Тренування хворих призводить до більш швидкому оздоровленню або більш легшому перенесенні хвороби, попереджує розвиток ускладнень. Наприклад, після операції на серце суворим ускладненням, яке часто супроводжується летально, являється пневмонія. Використання фізичних вправ і масажу з перших днів після операції сприяє покращенню цього ускладнення.

Досвід свідчить, що люди, які займаються фізичними вправами рідше хворіють простудними захворюваннями, у них менше днів не працездатності, і що особливо важливо, заняття фізичними вправами збільшують фізичну працездатність, знижують появи втоми, підвищують можливість реакції, гнучкість, витривалість, тим самим сприяють підготовці до високовиробничої праці.

Однак неадекватні навантаження, перевищуючі функціональні можливості організму не6рідко призводять до негативних наслідків, а в ряді випадків – і до незворотнім змінам. Це відбувається при не знанні або ігноруванні основних принципів використанні фізичних вправ.

Видатний лікар XVIII ст. Тіссео стверджував, що рух як такий може по своїй дії змінити любий засіб але всі лікувальні засоби світу не можуть замінити дії руху (Круцевич, 2003р.).

1.2.2. Норма рухової активності.

В літературі останніх років широко обговорюється про рівні рухової активності, необхідних для нормальної життєдіяльності в різні вікові періоди.

У відношенні норми рухової активності дорослих людей існує декілька думок. Відповідно в одній точці зору, доросла людина повинна щоденно витрачати над основного обміну на м’язову роботу 1200 – 1300 Ккл., що забезпечує нормальне функціонування організму, необхідну працездатність, попереджує від детренованості. Задумкою прихильників цього положення, якщо фізична активність менша норми, виникає своєрідний „дефіцит” м’язової діяльності, який необхідно компенсувати за рахунок включення спеціально організованих занять фізичними вправами.

Такий підхід привернув увагу спеціалістів по фізичні культурі в силу своєї простоти і можливості визначення „дефіциту” рухової активності у людей різних професіональних груп. При цьому допускалась