Реферат на тему:

Регулювання фізичного навантаження в процесі занять фізичними вправами

У статті 1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" сказано, що “фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібно-стей людини з метою гармонійного формування її особистості".

Фізична культура виникла одночасно із загальною куль-турою на ранніх ступенях розвитку цивілізації. На перших по-рах засоби фізичної культури відбивали матеріальний рівень життя людини, випливали, як правило, з природних форм руху (ходьби, бігу по пересіченій місцевості, кидання каміння і па-лок, стрибків, плавання тощо) і використовувалися, головним чином, для підготовки людей до існування.

З розвитком суспільства та матеріальних цінностей розви-вається як загальна, так і фізична культура. При цьому ступінь розвитку однієї значно позначається на вираженість другої.

Водночас з розвитком суспільства фізична культура відгалу-жується від загальної культури в самостійну галузь. Уже в первіс-ному суспільстві вона набуває цілеспрямованого характеру і ви-користовується для підготовки до виконання окремих видів діяль-ності. У цей час виникає і один з основних її компонентів – фізичне виховання, метою якого був розвиток рухових якостей, морально-вольових, розумових та інших здібностей, а також професійно-прикладних навичок тощо.

На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культу-ра - це самостійна і особлива галузь загальної культури, яка спрямована, головним чином, на зміцнення здоров'я людини, продовження її творчої активності та життя, а також на зрос-тання і вдосконалення її всебічного і гармонійного розвитку та використання набутих якостей в суспільній, трудовій та Інших видах діяльності.

Головними чинниками всебічного розвитку, перш за все, є розвиток усіх видів діяльності людини та вміння використовува-ти їх у повсякденному житті. Ступінь їх вираженості визначаєть-ся багатьма чинниками, головними з яких є прояв різноманіт-ності змісту, форм, методів і засобів діяльності людини та їх оп-тимальне поєднання.

У своїй основі фізична культура, як і кожна з видів куль-тури. має духовну і матеріальну форми вираження. Її духовна сторона проявляється у зростанні загального інтелекту люди-ни, у зміні її психоемоційного стану, розумових здібностей, у надбанні науково-теоретичних знань з галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та біологічних наук (психології, педагогіки, соціальної психології, анатомії, фізіології, гігієни, біомеханіки) та їх раціональне використання в повсякденному житті.

Матеріальна форма прояву фізичної культури - це розви-ток фізичних якостей людини, зміни структурно-функціональ-них параметрів людського організму в цілому та його окремих систем і органів, а також вираження функціонального взаємо-зв'язку між ними.

Ступінь вираження як духовної, так і матеріальної форм прояву фізичної культури залежить від рівня розвитку суспіль-ства (соціального, політичного, економічного, наукового, духов-ного тощо), а також наявності та стану матеріальної бази (стадіо-нів, басейнів, спортивних кортів і майданчиків, залів, палаців, спортивних приладів та інвентарю, спортивної форми тощо).

Залежно від того, в якій сфері діяльності використовуєть-ся фізична культура, вона отримує відповідну назву: "дошкіль-на фізична культура", "шкільна фізична культура", "фізична куль-тура в професійно-технічних училищах та спеціальних середніх навчальних закладах", "фізична культура у вузах", "лікувальна фізична культура", "виробнича фізична культура", "особиста фізична культура" тощо.

Таким чином, можна вважати, що фізична культура - це сукупність досягнень суспільства у створенні та раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямова-ного вдосконалення людини.

Основними показниками розвитку фізичної культури на даному етапі розвитку нашої держави, як це сказано в главі 2 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", є рівень здо-ров'я, фізичний розвиток та підготовленість різних верств насе-лення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності; рівень розвитку системи фізичного виховання; рівень розвитку самодіяльного масового спорту; рівень забезпе-ченості кваліфікованими кадрами; рівень впровадження у фізич-ну культуру досягнень науково-технічного прогресу; відобра-ження явищ фізичної культури в засобах масової інформації, у творах мистецтва і літератури; матеріальна база; рівень спортив-них досягнень тощо.

Ранкова гігієнічна гімнастика - це комплекс фізичних вправ, характер яких та форма проведення різноманітні й залежать від мети занять. Якщо розглядати РГГ як засіб підняття функціо-нальних можливостей організму, що були знижені під час сну, то достатньо виконувати її протягом 10-15 хв, застосовуючи прості вправи, які не викликають відчуття втоми.

Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м'язових груп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс РГГ потрібно також включати вправи як на дихання, так І на гнучкість. Потрібно уникати виконання вправ статично-го характеру, із значним обтяженням, на витривалість (наприклад, тривалий біг до втоми).

Складання комплексу РГГ включає ряд послідовних етапів. Передусім визначають його загальну тривалість відповідно до фізичної підготовленості й рухових можливостей студентів. Найбільш оптимальною є тривалість 10-15 хв. Далі визначається зміст і послідовність виконання вправ:

1. На початку виконання вправ — легка ходьба, біг підтюпцем упродовж 2-3 хв, вправи на "потягування" з глибоким диханням. При цьому важливо слідкувати за поставою. Після ви-конання попередніх вправ посилюється дихання, зігрівається тіло, активізується діяльність кардіореспіраторної системи, підви-щується загальний обмін речовин і створюються умови до вико-нання наступних вправ.

2. Наступний етап полягає у виконанні вправ для м'язів шиї, плечового пояса і рук. Це впливає на зміцнення м'язів верхніх кінцівок і плечового пояса, покращання рухливості суглобів.

3. Далі потрібно виконувати вправи для м'язів тулуба і ніг. Це призводить до збільшення еластичності й рухливості хребта, зміцнення м'язів тулуба, покращання умов для діяль-ності внутрішніх органів, а також зміцнення м'язів та збільшен-ня рухливості нижніх