З метою визначення стану самовиховання у спортсменів – майбутніх вчителів фізичної культури Архангельського і колишнього Луцького педінститутів, було проведено дослідження, в ході якого опитано більше 175 спортсменів різної спортивної кваліфікації. Серед важливих факторів формування й розвитку позитивних рис особистості багатоборців виділяється самовиховання, свідома діяльність спортсмена, яка спрямована на змінювання своєї особистості. Зрозуміло, що така діяльність відсутня, самі по собі виховні зусилля, діяння тренера не дадуть суттєвого ефекту. Засобами й методами самовиховання волі можуть бути для багатоборця всі форми активності по переборюванні труднощів, пов'язаних з виявленням зовнішньої самомобілізації, із внутрішнім самообмеженням.

Аналіз відповідей на запитання, "Чи вчать вас в групах спортивного вдосконалення самовихованню?" показав, що більше половини опитуваних дали позитивну відповідь (особливо спортсмени II і III розрядів). Крім цього, виявлено, що 41,3% спортсменів усвідомлюють необхідність вольового самовиховання. А, до речі, спортсмени менш підготовлені займаються самовихованням лише епізодично.

В цілому ж самовиховання спортсменів поки що факт епізодичний. В проведеному дослідженні не виявлено жодного спортсмена, який би мав чітку, продуману програму-план самовиховання.

А тим часом для успішної організації самовиховання спортсменів важливо, щоб уся виховна робота в спортивних групах мала чіткий план виховання волі, загартування стійкості, а також передбачала шляхи, засоби й методи їх здійснення.

Глибоке розуміння ролі самовиховання дозволить цілеспрямовано здійснювати процес формування цієї важливої якості майбутнього вчителя фізичної культури.

В процесі спортивної діяльності основними факторами, які впливають на особистість спортсмена, є умови тренування, фізичні вправи, наявність колективу, особа тренера і, звичайно, самовиховання. Серед них найбільш важливим фактором, як на мене, є самовиховання.

Під час тренувальних занять та й змагань розкриваються фізичні й психічні можливості спортсмена, визначаються його здібності й перспективи подальшого розвитку. Досвід показує, що через деякий час після початку занять спортом критично мислячий спортсмен починає задумуватися над тим, ким він є в фізичному й духовному плані, якими "резервами" володіє, як слід удосконалювати себе тощо. Тому процесом самовиховання спортсмена повинен неодмінно керувати тренер.

Процес самовиховання характерний для різноманітних сфер виявлення особистості спортсмена. Так, у моральному відношення спортсмен повинен виховувати в собі почуття патріотизму, чесність, працьовитість, доброту тощо, в інтелектуальному відношенні – уміння об'єктивно аналізувати набутий досвід тренування й виступів на змаганнях, критичність, пізнавальну активність тощо. У вольовому відношенні – розвивати цілеспрямованість, дисциплінованість, стійкість, сміливість, рішучість, наполегливість у досягненні мети.

В ході дослідження виявлено, що 12,4% студентів-практикантів допомагали в організації самовиховання учнів.

Помилковою можна вважати думку частини викладачів і студентів, які заявляють, що формування особистості повністю залежить від цілеспрямованого впливу викладача на студентів та від умов, в яких знаходиться майбутній вчитель (57,9%). Виявлено, що переважна більшість студентів усвідомлюють необхідність самовиховання. Вони розуміють, що центральним у самовихованні повинно бути професійне самовиховання. Так, 39,5% студентів-чорнобильців вважають, що самовиховання повинно сприяти розвиткові таких важливих загальнолюдських якостей, як цілеспрямованість (11,3%), відповідальність (9,5%), психологічна культура (9,1%), взаєморозуміння (8,8%), діловитість (7,6%), добросовісність (7,1%); у студентів з відносно чистих територій – відповідно 35,5%, 12,3%, 10,0%, 9,5%, 9,1 %, 6,5% і 6,1 %. 7,1% студентів-чорнобильців не змогли визначити, що головне в студентському самовихованні. Студенти із чистих територій – відповідно 11,0% [7, 214].

Одна третина студентів першого курсу епізодично застосовують деякі форми роботи над собою. Певну віддачу їм дає робота, спрямована на самовиховання спортивних умінь і рухових навичок. Близько 34,5% студентів-чорнобильців роблять це погано через власне слабовілля. Такий незначний ефект самовиховання в пізнавальній діяльності пояснюється передусім її складністю, поверховим уявленням про те, як треба розвивати психічні пізнавальні процеси і, врешті, слабкою культурою розумової праці студентів.

Досить низькі результати самовиховання в моральному відношенні можна пояснити непідготовленістю першокурсників до роботи над собою. 87,6% студентів першого курсу вказували на те, що їх в школі не вчили самовихованню. Тільки 12,9% школярів займалось самовихованням і то в старших класах. Майже всі опитані наводили приклади того, як і в чому відбулися позитивні зміни. В переважної більшості такі зміни відбулися в фізичному, моральному й інтелектуальному відношеннях. Близько 5,4% студентів першого курсу не змогли віднайти якісь зміни в собі як результат самовиховання. Показово також, що майже 67,8% студентів, які займаються самовихованням, досягають лише часткового успіху, більше 4,2% – повного і близько, 15,9% – ніякого. Така ж картина спостерігається і серед студентів з чистих територій [7, 214].

Отримані дані свідчать про те, що самовиховання студентів поки що є стихійним і малопродуктивним. Це пояснюється тим, що студенти недостатньо серйозно ставляться до цієї важливої діяльності., з одного боку, а професорсько-викладацький склад в організації і керівництві самовихованням майбутніх вчителів фізичної культури не приділяє належної уваги. Щоб уникнути згаданих недоліків у самовихованні студентів, потрібно підвищити компетентність викладачів у організації й керівництві самовихованням майбутніх вчителів, скласти програму і встановити систематичний контроль за ходом її виконання.

Самовиховання в формуванні особистості виконує такі функції:

Зріле самовиховання характеризується такими параметрами: