враховувати й труднощів на шляху самоосвіти. Для подолання їх необхідна психологічна підготовка, яка допоможе перебороти труднощі, стимулюватиме роботу над собою, постійно нагадуватиме студенту про необхідність стати кращим. Іншими словами, психологічна підготовка студента до самовиховання залучить досвід самовдосконалення у всіх напрямках, в тому числі в самоосвіті. Практика засвідчує, що без постійної психологічної підготовки розумове самовиховання стає процесом стихійним, випадковим, епізодичним, не дає очікуваних результатів, що викликає несистематичність і неефективність самоосвіти.
Ефективність самоосвіти можна визначити за допомогою таких критеріїв:
Підвищення якості знань (усвідомленість, логічність, здатність застосовувати знання на практиці, оволодіння науково-методичною термінологією, систематичність засвоєння інформації).
Удосконалення розумової діяльності (ступінь оволодіння умінням виділити головне, аналізом, синтезом, зіставленням, конкретизацією, доказом, спростуванням).
Ріст культури розумової праці (бережливе ставлення до вільного часу, раціональне використання своїх сил, високий рівень самоорганізації самостійної роботи, оволодіння навичками самоаналізу й самоконтролю, науково-дослідницькою роботою).
Зміни в розумових силах і здібностях: розвиток пізнавальних процесів (уваги, пам'яті, мислення, уяви, сприймання), інтересу, інтуїції. Щоб вияснити спрямованість і можливості самоосвіти студентів – майбутніх вчителів фізичної культури, використовуються діагностичні методи (вони загальні і для самовиховання). При цьому необхідно врахувати таке:
мотивація самоосвіти носить комплексний характер, а тому неминуче через мету і мотиви вона пов'язана з різноманітними видами самовиховання;
основними спонукальними силами самоосвіти є спрямованість особистості, потреба в знаннях і навчально-пізнавальних інтересах та їх взаємозв'язок;
самоосвіта характеризується найбільш високим рівнем самокерування розумової діяльності, тому насамперед вимагає високої культури розумової праці, самооцінки й самоконтролю інтелектуальної діяльності. Як результат освіти самоосвіта – одночасно ще й умова високого рівня освіти, передумова успішного оволодіння професією вчителя фізичної культури [7, 221].
В процесі самоосвіти слід нагадати студентам думку М.Є.Введенського про те, що працездатність мозку залежить від великої кількості психологічних факторів: розуміння необхідності виконуваної роботи, її важливості для себе і для інших, уміння поставити чітку мету, спланувати роботу, перш ніж братися за її виконання. І.П.Павлов вимагав послідовності й чіткості в роботі, вказуючи, що непорядність веде до швидкої втоми. Із практики відомо, що нервозність різко знижує працездатність, притлумлює пам'ять, нестійкою робить увагу.
Педагогічна самоосвіта відкриває можливості поглибити й розширити знання з психології власними методами. При цьому варто виділити такі напрямки самоосвіти студентів:
поглиблене вивчення науково-методичної літератури з питань психології;
пошук передового педагогічного досвіду і його осмислення;
введення в наукове дослідження з психології фізичного виховання та спорту;
творчий підхід до процесу розв'язання ситуативних завдань;
практичне навчання культурі роботи над науково-методичною літературою;
організація й проведення науково-практичних конференцій.
Досвід показує, що під час практики часто скорочується число бажаючих вдосконалювати свій інтелект і здібності, особливо серед студентів-чорнобильців. Очевидно, тут зіграють невдачі, розчарування, матеріальні умови життя, престиж вчительської професії тощо. Виходить так, що студенти прагнуть стати розумнішими, краще навчатись, але, не отримуючи підтримки від викладачів вузу, не знаючи, як цього добитися (чи бояться труднощів), перестають займатися самоосвітою, тобто працювати над собою. І в цьому винен викладач, адже він в організації і керівництві розумовим самовихованням повинен проявляти насамперед гнучкість, враховувати індивідуальні особливості студентів, формувати пізнавальні мотиви й інтереси, вдосконалювати методику викладання свого предмету, навчати культурі розумової праці, враховувати й розвивати розумові сили й здібності.
Об'єктом дослідження стали студенти факультету фізичної культури. Всього було опитано 157 осіб-чорнобильців. Вивчення статистичних даних дало змогу виявити нові тенденції самоосвіти майбутніх вчителів фізичної культури.
На запитання "Які потрібні спонукальні мотиви й стимули, щоб займатися самоосвітою?", 31,2% опитаних зазначили – потреба в знаннях, бажання працювати над собою, 29,4% – прагнення займати престижне місце в студентському колективі, в оточенні людей, 13,1% – громадська активність. Решта не дали ніякої відповіді [7, 222].
В ході дослідження виявлено, що значна частина студентів, яка б хотіла займатися самоосвітою, стикається з труднощами в реалізації своїх намірів, про що свідчать відповіді респондентів на запитання "Чи зіткнулися ви з труднощами в складанні плану самоосвіти?", 46,1% – відповіді "так, зі значними труднощами"; 34,4% – "так, з деякими труднощами"; 17,2% – "не відчули ніяких труднощів"; 3,3% – не дали відповіді взагалі.
Зауважимо, що показником активності майбутнього вчителя фізичної культури в процесі самоосвіти потрібно вважати роботу над собою, удосконалення своїх ділових якостей, поповнення знань зі свого предмету.
Робота над собою – це психологічно складний процес самовиховання, самопізнання, саморозвитку, самоаналізу й самоконтролю. Досвід свідчить, що провідними напрямами роботи студента факультету фізичної культури над собою є: підвищення ідейно-політичного рівня, знайомство з новими досягненнями в розвитку фізичної культури і спорту, психолого-педагогічної науки, удосконалення методики в певному виді спорту, поширення і поглиблення загальної культури тощо. Отже, вищеназвані компоненти самоосвіти лежать в основі формування особистості вчителя.
Розумове самовиховання в першу чергу залежить від особистості студента. Тобто інтелектуальне самовиховання пов'язане з вольовими якостями особистості. Природно, що вдосконалення розуму передбачає значне й постійне вольове напруження, велику роботу, працьовитість студента над собою. Крім того, розвиток розуму є результат спеціальних заходів з розвитку розумових операцій та цілісного формування особистості.
4.2. Естетичне самовиховання
Реалізація завдань української національної школи вимагає суттєвого поліпшення підготовки студентів до педагогічної діяльності, одним з основних компонентів якої виступає естетичне виховання.
Виховання майбутніх вчителів фізичної культури, прищеплення їм основ культури спілкування, поведінки, естетики зовнішнього вигляду – справа, яка вимагає постійної і особливої уваги. Відомо, що від зовнішнього вигляду вчителя в багатьох випадках залежить психологічний настрій школярів, який вони переймають від нього.
Зовнішній вигляд людини – це "оформлення людиною самої себе для підвищення ефективності спілкування з іншими людьми", що так важливо в педагогічній