найвиразніше виявляються ті або інші якості, що вивчаються, і властивості особи. Можуть застосовуватися рухові, моторні тести (до них відносяться контрольні вправи), стандартні і максимальні функціональні проби, а також апаратурні і бланкові тести.
Найбільш прийнятні і поширені різноманітні моторні тести, в основі яких лежать рухові завдання, для яких визначена об'єктивно обґрунтована система оцінок.
Велике значення при виконанні тестів має мотивація. Перш ніж приступити до перевірки і оцінки професійно важливих якостей необхідно як слід ознайомитися зі всіма подробицями вживаного тесту (або з батареєю декількох тестів), чітко з'ясувати цілі і умови їх використання.
Батарею з декількох тестів зазвичай проводять в два дні, причому тести на силову, загальну витривалість, стійкість проводять останніми.
Висновки
Дослідивши форми і методи професійної фізичної підготовки, можна зробити наступні висновки:
1. Під професійно-прикладною фізичною підготовкою розуміється спеціальний напрям фізичного виховання, який найкращим чином забезпечує формування і вдосконалення властивостей і якостей особистості, що мають істотне значення для конкретної професійної діяльності. Мета і завдання ППФП обумовлені в першу чергу вимогами, що пред'являються професією.
2. Засобами ППФП є традиційні засоби фізичного виховання, підібрані і організовані в повній відповідності з її конкретними завданнями. Залежно від спрямованості і форм використання засоби ППФП можна розділити на наступні групи:
Прикладні фізичні вправи.
Прикладні види спорту.
Оздоровчий вплив природного середовища і гігієнічні чинники.
3. При плануванні професійно-прикладної фізичної підготовки у вузі враховуються її організаційні рівні: ППФП студентів інституту, факультету, окремого студента, майбутнього бакалавра або магістра. В період виробничої діяльності після закінчення вузу ця підготовка ділиться на ППФП працівників галузі, підприємства, цеху, представників конкретної професії, окремих працівників.
4. Суть основних завдань, що вирішуються в процесі ППФП, полягає в тому, щоб:
а) поповнити і вдосконалити індивідуальний фонд рухових умінь, навичок і фізкультурно-освітніх знань, сприяючих освоєнню вибраної професійної діяльності, корисних в ній і потрібних разом з тим в процесі ППФП в якості її засобів;
б) інтенсифікувати розвиток професійно важливих фізичних і безпосередньо пов'язаних з ними здібностей, забезпечити стійкість підвищеного на цій основі рівня дієздатності;
в) підвищити ступінь резистентності організму по відношенню до несприятливих дій умов середовища, в яких протікає трудова діяльність, сприяти збільшенню її адаптаційних можливостей, збереженню і зміцненню здоров'я;
г) сприяти успішному виконанню загальних завдань, що реалізовуються в системі професійної підготовки кадрів, вихованню етичних, духовних, вольових і інших якостей, що характеризують цілеспрямованих, високоактивних членів суспільства, які творять його матеріальні і духовні цінності.
5. В якості основних засобів ППФП використовують досить різноманітні форми фізичних вправ з числа тих, які склалися в базовій фізичній культурі і спорті, а також вправи, перетворені і спеціально конструйовані стосовно особливостей конкретної професійної діяльності (як спеціально-підготовчі).
6. Методика ППФП в головному базується на послідовному втіленні загально-педагогічних принципів і основоположних принципів методики фізичного виховання, які конкретизуються стосовно особливостей її змісту і побудови в реальних умовах професійної освіти і життєдіяльності.
7. Фізичні вправи, використовувані в ППФП, класифікуються по групах. Залежно від переважної спрямованості вправ, їх впливу на функціонування і надійність окремих органів і систем, виділяють вправи, що розвивають і вдосконалюють серцево-судинну, дихальну системи, вестибулярний апарат і т.д. Вони найчастіше беруться з арсеналу лікувальної і оздоровчої фізкультури.
Література
Закон України "Про фізичну культуру і спорт". – Київ, 1993.
Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. – Київ, 1994.
Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – Київ, 1996.
Бальсевич В.К. Физическая культура и телесность. – М.: Прометей, 1992. – 234 с.
Бальсевич В.К. Онтокинезиология человека. – М.: Изд. "Теория и практика физической культуры", 2000. – 275 с.
Быховский И.М. Человеческая телесность в сициокультурном измерении; традиции и современность. – М.: ГЦОЛИФК, 1993. – 67 с.
Визитей Н.Н. Физическая культура личности. – Кишинев: КГПИ, 1989. – 56 с.
Виленский М.Я. Прогностический потенциал физической культуры личности и его педагогическое обеспечение в высшей школе / Физическая культура и спорт в развитии личности студента. Матер. междунар. науч.-практ. конф. 15-17 сентября 1998 г. – М.: МПГУ, 1998. – С. 4-6.
Выдрин В.М., Решетнева Г.А. Системный подход в исследовании физической культуры // Теор. и практ. физ. культ. – 1978. – № 3. – С. 5-11.
Жолдак В.И., Квартальнов В.А. Менеджмент спорта и туризма. – М.: Советский спорт, 2000. – 416 с.
Зволинский Н.Н., Маслов В.И. Путь к идеалу высшего физкультурного образования // Теория и практика физической культуры, 1992. – № 3. – С. _.
Ильинич В.И. Студенческий спорт и жизнь: Учеб. пос. для студентов высших учебных заведений. – М.: АО "Аспект Пресс", 1995. – 144 с.
Кабачков В.А., Полиевский С.А. Профессионально-прикладная физическая подготовка учащихся в средних ПТУ. – М.: Высшая школа, 1982.
Кузин В.В. Физическая культура детей и молодежи: актуальные проблемы воспитания // Физ. культ.: воспитание, образование, тренировка. – 1996. – № . – С. 3-4.
Куц. О.С. Фізкультурно-оздоровча робота з учнівською молоддю. – Київ – Вінниця: Континент-ПРИМ, 1995. – 113 с.
Лубышева Л.И. Концепция физкультурного воспитания: методология развития и технология реализации // Физ. культ.: воспитание, образование, тренировка. – 1996. – № 1. – С. 11-17.
Матвеев Л.П. Введение в теорию физической культуры: Учеб. пособие для ин-тов физ. культуры. – М.: ФиС, 1987. – 34 с.
Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. – Киев: Олимпийская литература, 1999. – 320 с.
Матвеев Л.П., Полянский В.П. Прикладность физической культуры: понятийные основы и их конкретизация в современных условиях // Теория и практика физической культуры. – 1997. – № 7. – С. 42-47.
Найн