Разом з тим це не означає, що в сучасній ППФП взагалі недоцільно моделювати певні особливості трудової діяльності. Проте моделювання не зводиться тут до формальної імітації трудових операцій, а передбачає переважне виконання вправ, що дозволяють направлено мобілізувати (ефективно проявити у дії) саме ті професійно важливі функціональні властивості організму, рухові і пов'язані з ними здібності, від яких істотно залежить результативність конкретної професійної діяльності. При цьому буває доцільно відтворювати і суттєві моменти координації рухів, що входять до складу професійної діяльності, але за умови, якщо відповідні вправи можуть дати освітній, розвиваючий або підтримуючий тренованість ефект як дієві засоби реалізації хоч би деяких із завдань, що переслідуються в ППФП. Головним чином через таке моделювання особливостей професійної діяльності склад засобів ППФП і набуває своєї специфіки [19, 42-47].

Значна частина вправ, використовуваних як засоби ППФП, є загально(широко)-прикладні вправи. Такими правомірно вважати ті вправи, за допомогою яких виробляють рухові уміння і навички, що знаходять застосування в звичайних умовах професійної діяльності (часто при виконанні дій допоміжного характеру) або в екстремальних умовах, вірогідних в ній. Природно, що особливе місце безпосередньо прикладні вправи займають в ППФП тоді, коли вона будуються стосовно професійної діяльності, що включає у великому об'ємі рухову активність у формі основних, необхідних в буденному житті рухових дій (ходьбу і інші циклічні дії з подолання простору, підняття і перенесення вантажів і т.д.), коли ефективність професійної діяльності прямо залежить від різноманітності і відлагодженості рухових навичок (як, наприклад, у роботі монтажників-висотників, що виконують немеханізовані операції), а також коли для адекватних дій у екстремальних ситуаціях професійної діяльності потрібні спеціалізовані складні рухові навички (навички плавання, пірнання і порятунку потопаючих у представників флотських професій, навички єдиноборства у оперативних працівників МВС і військовослужбовців і т. д.). Склад засобів ППФП в таких випадках, зрозуміло, найбільш специфічний.

Менш специфічні ті засоби ППФП, які використовуються переважно для виховання фізичних якостей і похідних від них здібностей, які так або інакше впливають на ефективність професійної діяльності і зумовлюють її дію на людину. Адже при здійсненні завдань з їх виховання потрібно керуватися закономірностями не тільки прямого, але й непрямого перенесення тренувального ефекту вправ, використовуючи і загальний (неспецифічний) ефект адаптації до різних видів м'язової діяльності і чинників середовища.

Так для виховання рухово-координаційних здібностей, потрібних в певних видах професійної діяльності, в процесі ППФП використовують широке коло різноманітних за формою вправ; для виховання загальної витривалості – біг аеробні та інші вправи циклічного характеру; для підвищення рівня працездатності в діяльності, здійснюваній в умовах високої зовнішньої температури, – різні види вправ, в процесі виконання яких істотно зростає температура тіла і той, що займається, вимушений тривалий час протистояти функціональним зрушенням у внутрішньому середовищі організму (багатократний повторний біг великої і субмаксимальної фізіологічної потужності і т. д.). ППФП в таких випадках практично зливається із загальною фізичною підготовкою, спеціалізованою в якійсь мірі в аспекті професійного профілю, або спортивним тренуванням у відповідно вибраному виді спорту [23].

Прагнення профілювати фізичну підготовку стосовно вимог професії виразилося, окрім іншого, в створенні особливого різновиду гімнастики – професійно-прикладної гімнастики і культивуванні професійно-прикладних видів спорту. Як уже ясно, типові для них вправи і методика їх застосування характеризується, з одного боку, моделюванням форм і особливо суттєвих моментів координації рухів, що входять у професійну діяльність, а з іншого – більш направленими і кінець-кінцем вищими, ніж в ній, вимогами до рухових і пов'язаних з ними здібностей.

У комплексі вправ і методиці професійно-прикладної гімнастики часто переважно виражений свого роду аналітичний підхід, при якому послідовно конструюються необхідні форми рухів і здійснюється вибірково направлений вплив на певні ланки опорно-рухового апарату, його морфофункціональні якості (зокрема, силові, рухливість в суглобах, локальну і регіональну статичну витривалість), причому виходячи не тільки з вимог, що пред'являються професійною діяльністю, але і з необхідності профілактики, що виникають в ході її несприятливих дій на фізичний і загальний стан працівника, на що направлені, зокрема, гімнастичні вправи, що запобігають і коригують порушення постави, зумовлені особливостями робочої пози.

У професійно-прикладних видах спорту яскраво виражена цілісно-акцентована дія на розвиток рухових і тісно пов'язаних з ними здібностей, що мають істотне значення для вдосконалення в професійній діяльності. Відповідно орієнтоване спортивне вдосконалення може робити прямий позитивний вплив на професійну діяльність, за умови, звичайно, якщо предмет спортивної спеціалізації має значну спільність з професійною діяльністю як за операціональним складом дій, так і, за характером здібностей, що проявляються. Саме це є визначальним при виборі професійно-прикладних видів спорту представниками тієї або іншої професії.

Так, для тих, що готуються стати і що працюють професійними водіями автотранспорту власне-прикладними є автомобільний, мотоциклетний і аналогічні види спорту, для рульових водного транспорту водно-моторний і парусний спорт, для льотчиків – планерний, літаковий, вертолітний, парашутний спорт, для геологів-розвідників, а також для всіх тих, що вибрали інші професії, які вимагають розвиненої здатності точно орієнтуватися на місцевості, – спортивний туризм і відповідні